Ухвала суду № 70430515, 14.11.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/144/17

Номер справи місцевого суду: 495/767/14-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сегеди С.М., Кононенко Н.А.,

при секретарі: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Державна Реєстраційна служба України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 листопада 2016 року в позовних вимогах Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Державна Реєстраційна служба України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність – відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» подало до судуапеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 листопада 2016 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що 24.10.2007 року між АКІБ "УКРСИББАНК" та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11237679000, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 270 000,00 доларів США, який зобов'язалася повернути у повному обсязі в строк до 24.10.2018 року або достроково зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,4 % річних (т.1 а.с. 10-27).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між Банком та відповідачами був укладений договір іпотеки б/н від 24.10.2007 року, згідно якого останні надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: будівлі магазину з житловими приміщеннями, які розташовані за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, буд. 39, корп. "Б", загальною площею - 651,3 кв.м., житловою - 81,20 кв.м., яке належить їм на підставі свідоцтва про право власності нерухомого майна, виданого виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради 29.06.2006 року, зареєстрованого КП "Білгород-Дністровське БТІ" 30.06.2006 року, реєстраційний номер: 13643833 (т.1 а.с.28-33).

В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 24.10.2007 року між АКІБ "УКРСИББАНК" та ОСОБА_3 також був укладений договір поруки №151524, згідно якого поручитель зобов’язалася перед кредитором у солідарному порядку відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобов’язань, що виникли з кредитного договору (т.2 а.с.124а).

27.10.2009 року АКІБ "УКРСИББАНК" змінило назву на ПАТ "УКРСИББАНК", яке є правонаступником усіх прав та зобов’язань АКІБ "УКРСИББАНК".

08.12.2011 року між ПАТ "УКРСИББАНК" та ПАТ “ДельтаБанк” укладено договір купівлі продажу вимоги за кредитами, в тому числі за кредитним договором №11237679000 (т.1 а.с.61-105).

ОСОБА_2 порушила свої зобов’язання за договором кредиту, внаслідок чого у неї перед Банком виникла заборгованість станом на 28.07.2014 року у загальному розмірі 350 240,37 дол. США, що еквівалентно 4 153 284,45 грн. (т.1 а.с.293,233, 234-235).

30.11.2013 року позивач ПАТ “ДельтаБанк” направив на адресу відповідачів повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання порушеного зобов’язання у 30-тиденний строк та вимогу про добровільне звільнення приміщення, передачу ключів та документації, а також вимогу про виселення інших мешканців житлового приміщення (т.1 а.с.50- 59).

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідне застереження про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, іпотечний договір, укладений 24.10.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, не містить.

Відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку Відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов'язанням не допускається у разі видачі заставної.

Після видачі заставної перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов'язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У матеріалах справи відсутній нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги іпотекодержателя.

При цьому, судова колегія зазначає, що відповідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2015 року, саме з цих підстав була задоволена касаційна скарга ОСОБА_2 та скасовані рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.11.2014 року та апеляційного суду Одеської області від 21.05.2015 року в частині позовних вимог банку та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Однак, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, ПАТ «ДельтаБанк» не надано доказів укладення нотаріально посвідченого договору про відступлення права вимоги іпотекодержателя.

Отже, колегія суддів вважає, що районний суд на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до правильного обґрунтованого та справедливого висновку про відмову в позовних вимогах ПАТ «ДельтаБанк», оскільки останнє не набуло прав іпотекодержателя, а отже не має права на звернення стягнення на іпотечне майно шляхом набуття його у власність.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості надати нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги іпотекодержателя через те, що додаток до цього договору містить банківську таємницю є неспроможним.

Тому, враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк», суттєвими не являються, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Державна Реєстраційна служба України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

ОСОБА_4