Рішення № 70429805, 15.11.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/11123/17

Провадження №2/521/4392/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Поліщук І.О.,

при секретарі Святецької І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту №2008/686-Ф03.9/29 від 17.03.2008 року в розмірі 103157,89 доларів США, а також судовий збір в сумі 40267,73 гривень. Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 17.03.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №2008/686-Ф03.9/29, відповідно до якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 48600,00 доларів США, з графіком повернення кредиту, передбаченим пунктом 1.1.1. Договору кредиту та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за договором кредиту до 26.08.2032 року зі сплатою 13,5 процентів річних та комісій та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 16.03.2015 року Оскільки позичальник умови кредитного договору належним чином не виконав, у звязку з чим, станом на 10.05.2017 року виникла заборгованість у розмірі 103157,89 доларів США, яка складається з: суми заборгованості за кредитом 45360,22 доларів США; суми заборгованості за відсотками 57797,67 доларів США.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав до суду заяву в якій просить суд розглянути справу за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судові засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових ухвал та повісток на адресу місця реєстрації згідно довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» перейменований на Публічне акціонерне товариства «Укрсоцбанк».

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору кредиту №2008/686-Ф03.9/29 від 17.03.2008 року, кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 48 600 доларів США, зі сплатою 13,5% процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в Додатку №2 до цього договору, що є його невідємною частиною, та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 16 березня 2015 року (включно), на умовах, визначених цим договором. Кредит надається позичальнику на наступні цілі: придбання нерухомого майна земельної ділянки, загальною площею -,057 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, СК «Кароліно», ділянка №179, цільове призначення земельної ділянки ведення садівництва.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору кредиту№2008/686-Ф03.9/29 від 17.03.2008 року, надання кредиту здійснюється на цілі, визначені п. 1.2. цього договору. Моментом (днем) надання кредиту вважається день видачі позичальнику готівкових коштів в сумі кредиту безпосередньо з позичкового рахунку позичальника. Повернення кредиту здійснюється шляхом зарахування позичальником суми ануїтетного платежу, на відповідний транзитний рахунок №37392686080185 у відділенні «Новий ринок» ООФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 328016, а також сплата пені, можливих пені і штрафних санкцій на відповідні рахунки в АКБ «Укрсоцбанк» з подальшим перерахуванням кредитором отриманої суми ануїтетного платежу на позичковий рахунок до моменту досягнення за вказаним рахунком нульового залишку та на відповідний рахунок нарахування відсотків.

У звязку з тим, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, у звязку з чим, станом на 10.05.2017 року виникла заборгованість у розмірі 103157,89 доларів США, яка складається з: суми заборгованості за кредитом 45360,22 доларів США; суми заборгованості за відсотками 57797,67 доларів США.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і з неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Параграфом 1 Глави 71 Цивільного Кодексу України врегульовані правовідносини, що виникають за договорами позики.

Згідно з частиною 1 статі 1050 якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статі 625 ЦК України.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За несвоєчасне виконання грошових зобовязань договором або законом може бути передбачена неустойка або пеня. Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Як вибачається з кредитного договору у випадку прострочення позичальником встановлених цим договором строків погашення грошових зобовязань позичальник сплачує кредитору штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менш ніж 15 гривень за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобовязання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

В силу ст. 192 ч.1 ЦК України, законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Разом з тим, згідно ст.533 ч.ч. 1,2 ЦК України, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Але в той же час, ст.192 ч.2 ЦК України встановлює, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. А ст. 533 ч.3 ЦК України регламентує, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.

Як прямо передбачає ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківська діяльність це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківський кредит це будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобовязання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобовязання на сплату процентів та інших зборів з такої суми; банківська ліцензія це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність; кошти гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Законодавцем в ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» чітко визначені банківські операції, здійснювати які банки мають право на підставі банківської ліцензії незалежно від валюти, яка використовується національної або іноземної.

Згідно з ст. 55 ч.1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

В силу ст.5 ч.ч.1,2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового звязку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Відповідно до ст.5 ч.4 п.п. «в»,«г», індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Згідно ст.44 ч.1, ч.2 п.1, Закону України «Про Національний банк України», Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Як встановлено в п.8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України №200 від 30 травня 2007, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18 червня 2007 року за №656/13923, фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового звязку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

Відповідно до п.5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України №275 від 17 липня 2001 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 року за №730/5921, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Таким чином, ст.5 ч.2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», передбачено право банку на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) здійснювати валютні операції, в тому числі надавати кредити у іноземній валюті фізичним особам та відповідно вимагати виконання зобовязання в іноземній валюті.

З матеріалів справи, вбачається, що Національним банком України було видано Акціонерному комерційному інноваційному банку «Укрсоцбанк» Банківську ліцензію №5 від 29.12.2001 року на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п. 5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями. Невідємною частиною ліцензії є Дозвіл №5-2 від 29.12.2001 року з додатком та Дозвіл №5-3 від 29.12.2001 року з додаткомв якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсоцбанк» з валютними цінностями.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобовязання в натурі.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту 103157,89 доларів США, яка складається з: суми заборгованості за кредитом 45360,22 доларів США; суми заборгованості за відсотками 57797,67 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 40267 гривень 73 копійки підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ПАТ «УкрСоцбанк».

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 16, 526, 530, 543, 549-552, 610, 611, 1054, 1050 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 169, 209, 212, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України і п. 14 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 300023, п/р 29099420130004, ЄДРПОУ 00039019) заборгованість за договором кредиту №2008/686-Ф03.9/29 від 17.03.2008 року в розмірі 103 157 (сто три тисячі сто пятдесят сім) доларів США 89 центів, яких:

сума заборгованості за кредитом 45360,22 доларів США;

сума заборгованості за відсотками 57797,67 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 300023, п/р 29099420130004, ЄДРПОУ 00039019) 40 267 (сорок тисяч двісті шістдесят сім) гривень 73 копійки витрати по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що постановив його, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції. Позивачем рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області в загальному порядку на протязі десяти днів.

В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів.

Головуючий: