Рішення № 70429786, 22.11.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/15171/17

Провадження №2-о/521/382/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

при секретарі – Святецькій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю, заінтересована особа: Одеська міська рада, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю, заінтересована особа Одеська міська рада, посилаючись на те, що вона з 1995 року по 27.04.2008 року була цивільною дружиною ОСОБА_2, з яким проживала разом однією сім’єю по день смерті. Заявниця зазначала, що ще за життя чоловіка вони переїхали жити до його матері ОСОБА_3, а після його смерті вона продовжувала проживати з матір’ю покійного чоловіка – ОСОБА_3, з якою проживала однією сім’єю та вела спільне господарство на протязі багатьох років. Крім того, вказувала, що після смерті сина ОСОБА_3 постійно хворіла, її стан здоров’я значно погіршився із-за втрати єдиної близької людини. Заявниця стверджувала, що весь цей час вона допомагала та доглядала за ОСОБА_3, оскільки остання потребувала необхідного догляду, який вона їй надавала. Крім того, вона готувала їжу, прала, прибирала, купувала продукти та ліки, сплачувала комунальні послуги та несла інші витрати за свій рахунок. 21.02.2017 року ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належала померлій на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності САВ 324444 виданого 03.05.2007 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради. Зазначала, що оскільки у померлої не було рідних, то вона є спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_3 оскільки проживала з нею однією сім’єю, та доглядала за нею протягом п’яти років. Після смерті ОСОБА_3 вона, як спадкоємець четвертої черги за законом, у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, але нотаріусом їй було відмовлено, у зв’язку з відсутністю родинних відносин з померлою та необхідністю звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім’єю.

Посилаючись на вказані обставини, заявниця просила суд встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 21 лютого 2017 року в квартирі АДРЕСА_2 з 2004 року по 21 лютого 2017 року.

Заявниця та її представник, діючий за довіреністю від 02 серпня 2017 року в судовому засіданні заяву підтримали, просили суд встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 21 лютого 2017 року в квартирі АДРЕСА_2 з 2004 року по 21 лютого 2017 року.

Представник заінтересованої особи, в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать розписки про отримання судових повісток.

Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та показання свідків, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 була матір’ю ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_2, виданим 16 грудня 1964 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах в період з 1995 року по 27 квітня 2008 року тобто подень смерті ОСОБА_2. За життя ОСОБА_2 у 2004 році ОСОБА_1 з чоловіком переїхали жити до його матері – ОСОБА_3.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті чоловіка ОСОБА_2 в 2008 році, ОСОБА_1 залишилася з матір’ю чоловіка ОСОБА_3 з якою продовжувала проживати однією сім’єю, та вести спільне господарство, що підтверджується довідкою ЖБК «Верстатобудівельник-1» від 03.08.2017 року.

Встановлено, що ОСОБА_3 важко перенесла смерть сина ОСОБА_2, стан її здоров’я значно погіршився.

З пояснень заявниці в судовому засіданні встановлено, що весь цей час вона допомагала та доглядала за ОСОБА_3, оскільки остання потребувала необхідного догляду. Вона постійно купувала ліки, продукти, готувала їжу, прала та вбирала квартиру, сплачувала комунальні платежі.

21 лютого 2017 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія 1-ЖД № 485350 виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану.

Матеріалами справи встановлено, що заявниця після смерті ОСОБА_3, поховала останню за свій рахунок.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді квартири № 16, по вул. Бугаївський, 46/2 в м. Одесі, яка належала померлій на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності САВ 324444 виданого 03.05.2007 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

З пояснень заявниці в судовому засіданні встановлено, що у померлої рідних не має, так як всі померли, вона є спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_3, оскільки проживала з нею однією сім’єю, та доглядала за нею протягом п’яти років.

Встановлено, що ОСОБА_1 як спадкоємець четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3, у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, але приватним нотаріусом їй було відмовлено, у зв’язку з відсутністю родинних відносин з померлою та необхідністю звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім’єю.

Згідно паспорта ОСОБА_1 остання в зареєстрованому шлюбі не перебуває.

Судом встановлено, що позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом звернення до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, але нотаріусом їй було відмовлено, у зв’язку з відсутністю родинних відносин з померлою та необхідністю звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім’єю.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 які є сусідами померлої ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснили суду, що з померлою ОСОБА_3 та заявницею знайомі багато років, а саме з 1995 року коли вона почала спільно жити з сином ОСОБА_3 – ОСОБА_2. Свідки стверджували, що останні 5 років заявниця проживала з ОСОБА_3 в одній квартирі, оскільки вони постійно приходили до ОСОБА_3 і там зустрічали заявницю, яка доглядала за ОСОБА_3, прибирала, прала та готувала їй їжу, купувала продукти. Крім того ОСОБА_1 поховала ОСОБА_3 за свій рахунок. ОСОБА_3 любила ОСОБА_1, як мати, оскільки своїх дітей вона поховала.

З матеріалів справи вбачається, що поховання ОСОБА_3 було здійснено ОСОБА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами-замовленнями. Факт того, що між заявницею та ОСОБА_3 були сімейні та добрі відносини, також підтверджується іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає встановленим факт, що заявниця ОСОБА_1 з 2004 року по 21 лютого 2017 року проживала однією сім’єю з ОСОБА_3, тобто не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, опікувалася нею, матеріально її забезпечувала та надавала її іншу допомогу, оскільки вона через свій вік та загострення хвороб потребувала допомоги і була у безпорадному стані.

Згідно ч.2 ст.3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Відповідно до положень статей 1216-1218 ЦК спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Здійснення права на спадкування визначено главою 87 ЦК.

Так за змістом ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст.1259 ЦПК України, фізична особ а, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

З роз’яснень листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності ЦК (п. 21 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7).

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.

Оскільки заявниця не перебувала в зареєстрованому шлюбі, а тому не існувало і не існує перешкод для прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3, як спадкоємицею за законом четвертої черги, оскільки вони проживали однією сім’єю.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

З огляду на викладене, суд вважає, що зібрані у справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи та належна оцінка доказів вказують на наявність підстав для задоволення заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.

Керуючись ст.ст. 1216,1217, 1218, 1258, 1262,1264,1268,1269,1296,1297,1299 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 16, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 256-259 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю, заінтересована особа: Одеська міська рада – задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН – НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 21 лютого 2017 року в квартирі АДРЕСА_3 з 2004 року по 21 лютого 2017 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий: