Ухвала суду № 70429047, 20.11.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1958/17 20.11.2017 20.11.2017 20.11.2017

Провадження №22-ц/784/2226/17

Справа № 489/1958/17 Головуючий у 1 інстанції Кирильчук О.І.

Провадження № 22-ц/784/2226/17 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Категорія – 44

У Х В А Л А

іменем України

20 листопада 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів – Серебрякової Т.В. та Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання – Тищенком Л.С.,

за участі:

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою виконавчого комітету Миколаївської міської ради рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2017 року, ухваленого у цивільній справі за позовом виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення, -

в с т а н о в и л а :

21 квітня 2017 року виконавчий комітет Миколаївської міської ради пред’явив зазначений позов, який обґрунтовував наступним.

Квартира АДРЕСА_1, що складається з однієї кімнати площею 21,80 кв.м. була об’єктом права приватної власності ОСОБА_8.

20 травня 2012 року та померла, внаслідок чого відкрилася спадщина.

Проте, протягом встановленого законом строку, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, у зв’язку з чим спадкова справа після смерті ОСОБА_8 не заводилась.

У зв’язку з цим, виконком Миколаївської міської ради пред’явив позов, в якому просив визнати спадщину відумерлою і передати квартиру територіальній громаді м. Миколаєва, в особі Миколаївської міської ради.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва 03 грудня 2015 року позов виконкому Миколаївської міської ради задоволено частково, визнано спадщину – квартиру АДРЕСА_1, що відкрилась після смерті ОСОБА_8 – відумерлою. Що ж до вимоги про передачу квартири територіальній громаді м. Миколаєва, то в її задоволені - відмовлено.

З метою здійснення контролю за схоронністю житлового фонду, працівниками балансоутримувача будинку №98 по вулиці Космонавтів, яким є комунальне підприємство «Спеціалізоване комунальне підприємство «Гуртожиток» було виявлено, що в даній квартирі без будь-яких правових підстав проживають ОСОБА_3, її донька ОСОБА_5, та онуки першої та діти другої - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підтвердження чого було складено відповідний акт №12 від 09.02.2017 року.

Оскільки відповідачі проживають в цій квартирі не на законних підставах та звільнити приміщення у добровільному порядку не бажають, позивач просив виселити ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з зазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2017 року в задоволені позову відмовлено у повному обсязі.

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаргу обґрунтовувало невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційну скаргу слід відхилити і залишити без змін рішення суду 1 інстанції, оскільки районний суд ухвалив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов є передчасним, оскільки позивач не надав доказів реєстрації права власності на квартиру за територіальною громадою, тобто та не набула у повному обсязі правомочностей власника, а тому не може захищати право на житло, у спосіб, передбачений для власників або інших титульних володільців майна.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, вважає їх доведеними, а висновки, щодо них та результату вирішення справи – законними і обґрунтованими.

Дійсно, відповідно до ст.ст. 317,319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм Право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В силу ст.ст. 387, 391 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а також вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.ст 4,5 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Обов’язковій державній реєстрації прав підлягають:

1) право власності;

2) речові права, похідні від права власності:

право користування (сервітут);

право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

право господарського відання;

право оперативного управління;

право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки;

право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;

іпотека;

право довірчої власності;

інші речові права відповідно до закону;

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи та цивільних справ № 489/4224/15-ц, № 489/1131/16-ц, оглянути у судовому засіданні апеляційної інстанції, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва 03 грудня 2015 року спадщину, а саме – квартиру АДРЕСА_1, що відкрилась після смерті ОСОБА_8 – відумерлою. Проте суд в передачі її територіальній громаді відмовив. Не зареєстровано це право за громадою і відповідності до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, територіальна громада ще не стала титульним володільцем квартири (власником), а тому не може скористатися способами захисту визначеними лише для законних володільців майна. У зв’язку з цим, позов слід вважати передчасно заявленим і відмовити в його задоволенні, як поданому неналежним позивачем. При цьому слід врахувати, що ухвалене у справі рішення не є перешкодою для повторного пред’явлення аналогічного позову до відповідачів.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і суд 1 інстанції, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а тому її слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Миколаївської міської ради відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Лисенко П.П.

Судді: Серебрякова Т.В.

ОСОБА_9