Рішення № 7042713, 04.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/80904.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» ДоВідкритого акціонерного товариства тресту «Київміськбуд-6»

Простягнення 32879, 97 грн.

                                                                                           Суддя Гавриловська І.О.          

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:           Фурса В.В., дов. № 543/юр від 16.11.2009 р.

Від відповідача:           Пономаренко А.А., дов. № 4-039 від 02.11.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС»до Відкритого акціонерного товариства тресту «Київміськбуд-6»про стягнення 26169, 95 грн. основного боргу, 2888, 82 грн. пені, 3177, 23 грн. інфляційних витрат та 643, 95 грн. річних відсотків у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати поставленого товару відповідно до накладної № 63 від 22.08.2008 р. та накладних № 69 від 05.09.2008 р., № 82 від 07.10.2008 р., № 85 від 15.10.2008 р., № 95 від 13.11.2008 р. і № 16 від 18.06.2009 р. за договором поставки № 20 від 22.08.2008 р.

Ухвалою суду від 19.11.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/809 та призначено її розгляд на 30.11.2009 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

          У судовому засіданні 30.11.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 19.11.2009 р. надав витребувані судом документи, а також заяву про стягнення додаткових судових витрат, яку судом було прийнято.

Представник відповідача вимог ухвали суду від 19.11.2009 р. не виконав. У судовому засіданні надав суду пояснення по суті спору, а також заяву, у якій повідомив, що суму основного боргу в розмірі 26169, 95 грн. визнає.

З метою надання можливості сторонам вирішити спір мирним шляхом, у судовому засіданні 30.11.2009 р. було оголошено перерву до 04.12.2009 р.

У судовому засіданні 04.12.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача повідомив, що ним було направлено на адресу позивача мирову угоду, копію якої він надав суду та представнику позивача.

Представник позивача проти укладення мирової угоди заперечив.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕНС»було поставлено Відкритому акціонерному товариству тресту «Київміськбуд-6»товар, що підтверджується накладною № 63 від 22.08.2008 р. та накладними № 69 від 05.09.2008 р., № 82 від 07.10.2008 р., № 85 від 15.10.2008 р., № 95 від 13.11.2008 р. і № 16 від 18.06.2009 р. за договором поставки № 20 від 22.08.2008 р.

Що стосується отримання поставленого товару відповідачем відповідно до накладної № 63 від 22.08.2008 р., суд дійшов висновку про укладення між сторонами господарського договору у спрощеній формі, враховуючи нижченаведене.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

22.08.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕНС»(постачальник) та Відкритим акціонерним товариством трестом «Київміськбуд-6»(покупець) було укладено договір № 20, у відповідності до якого сторонами підписані накладні № 69 від 05.09.2008 р., № 82 від 07.10.2008 р., № 85 від 15.10.2008 р., № 95 від 13.11.2008 р. та № 16 від 18.06.2009 р., підписаних сторонами у відповідності до договору поставки № 20 від 22.08.2008 р., за якими відповідачем отримано товар.

Умови зазначених договорів свідчать про те, що за своєю правовою природою вони є договорами поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 1.1. договору № 20 від 22.08.2008 р., постачальник зобов’язався передавати у визначені договором порядку та строки товар на умовах договору у власність покупця, а покупець зобов’язався приймати та оплачувати товар.

У пункті 2.2. вищевказаного договору зазначено, що асортимент, кількість, вартість товару відображаються в специфікаціях (додатках), які є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 3.3. договору № 20 від 22.08.2008 р., передача кожної партії товару оформляється накладними.

Пунктом 3.6. зазначеного договору встановлено, що право власності переходить до покупця з моменту передачі йому товару та підписання представником покупця видаткової накладної, яка передається одночасно з партією товару.

Відповідно до пункту 5.1. договору № 20 від 22.08.2008 р., загальна орієнтовна сума даного договору визначається відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних. Остаточна сума договору визначається відповідно до укладених специфікацій на підставі загальної суми всіх оформлених сторонами накладних на поставку товару, які стають невід’ємною частиною договору.

Пунктом 5.4. даного договору передбачається, що розрахунки за товар здійснюються покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 5.5. договору № 20 від 22.08.2008 р., оплата за отриманий покупцем товар здійснюється за кожну окрему партію товару на безготівковий рахунок постачальника протягом 21 банківського дня після отримання товарів.

У пункті 9.1. вищевказаного договору зазначено, що даний договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2008 р. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін письмово не заявить про свій намір припинити строк дії договору, то строк дії даного договору буде вважатися пролонгованим на один рік.

Пунктом 9.2. договору № 20 від 22.08.2008 р. визначається, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прострочених зобов’язань та від відповідальності за порушення договору, що мало місце під час дії договору.

З наданих суду документів вбачається, що позивач поставив відповідачу товар, відповідно до накладної № 63 від 22.08.2008 р. –на суму 4200, 00 грн. та накладних, підписаних за договором поставки № 20 від 22.08.2008 р.:

№ 69 від 05.09.2008 р. –на суму 3780, 00 грн.,

№ 82 від 07.10.2008 р. –на суму 9839, 95 грн.,

№ 85 від 15.10.2008 р. –на суму 7000, 00 грн.,

№ 95 від 13.11.2008 р. –на суму 4433, 76 грн.,

№ 16 від 18.06.2009 р. –на суму 11016, 30 грн.

Загальна сума поставленого відповідачу товару за вищезазначеними накладними становить 30603, 71 грн.

Відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, оплату товару в повному обсязі і у встановлений договором строк не здійснив. 10.04.2009 р. ВАТ трестом «Київміськбуд-6»було сплачено на рахунок ТОВ «СЕНС» грошові кошти у розмірі 4433, 76 грн. у відповідності до накладної № 95 від 13.11.2008 р., у зв’язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на момент подання позовної заяви до Господарського суду м. Києва становить 26169, 95 грн.

Таким чином, ТОВ «СЕНС»просить стягнути з ВАТ трест «Київміськбуд-6»26169, 95 грн. основного боргу, а також 3177, 23 грн. інфляційних витрат, 643, 95 грн. річних відсотків та 2888, 82 грн. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобов’язання –це зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати поставленого товару, позивач направив на адресу відповідача листа вих. № 19 від 09.10.2009 р., до якого додав акт звірки взаєморозрахунків, який просив перевірити та підписати.

Відповідач відповіді на вищевказаний лист не надав, акт звірки взаєморозрахунків не підписав.

Після цього ТОВ «СЕНС»надіслало на адресу ВАТ тресту «Київміськбуд-6»листа вих. № 20 від 27.10.2009 р. з проханням сплатити суму заборгованості у розмірі 26169, 95 грн. не пізніше 31.10.2009 р., а також претензію від 03.11.2009 р. з проханням перерахувати грошові кошти у розмірі 26169, 95 грн. на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 банківських днів.

Відповідач відповіді на зазначений лист та претензію не надав, суму заборгованості не сплатив.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував та розміру боргу не оспорив. У судовому засіданні 19.11.2009 р. представником ВАТ трест «Київміськбуд-6»було надано заяву, у якій він повідомив, що суму основного боргу в розмірі 26169, 95 грн. визнає.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства тресту «Київміськбуд-6»основного боргу в розмірі 26169, 95 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 3177, 23 грн. інфляційних витрат та 643, 95 грн. річних відсотків у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 20 від 22.08.2008 р.

Строк виконання Відкритим акціонерним товариством трестом «Київміськбуд-6»зобов’язань за вищевказаним договором настав:

за накладною № 69 від 05.09.2008 р. –07.10.2008 р.,

за накладною № 82 від 07.10.2008 р. –06.11.2008 р.,

за накладною № 85 від 15.10.2008 р. –14.11.2008 р.,

за накладною № 95 від 13.11.2008 р. –15.12.2008 р.,

за накладною № 16 від 18.06.2009 р. –20.07.2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3177, 23 грн. інфляційних витрат та 643, 95 грн. річних відсотків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2888, 82 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 6.1. договору № 20 від 22.08.2008 р., яким встановлено, що за порушення строку розрахунку по даному договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від несплаченої суми.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення пені, перевіреного судом, стягненню з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-6»підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а всього –2888, 82 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС»підлягає задоволенню повністю.

У своїй заяві про стягнення додаткових судових витрат, наданій позивачем у судовому засіданні 30.11.2009 р., ТОВ «СЕНС»просить стягнути з відповідача 120, 23 грн. витрат, пов’язаних з розглядом справи, з яких: 20, 23 грн. витрат за отримання відомостей із ЄДРПОУ про місцезнаходження відповідача, що підтверджується квитанцією № 119 від 23.11.2009 р., 25, 00 грн. витрат за отримання довідки в АКБ «Київ»про наявність рахунку, що підтверджується квитанцією № 3 від 25.11.2009 р., 25, 00 грн. витрат за отримання довідки в Подільській філії ПІБ в м. Києві про наявність рахунку, що підтверджується квитанцією № 24 від 24.11.2009 р. та 50, 00 грн. витрат за отримання довідки в АКІБ «Укрсиббанк»про відкриття рахунку, що підтверджується квитанцією № 96 від 25.11.2009 р.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Таким чином, витрати за отримання відомостей із ЄДРПОУ про місцезнаходження відповідача у розмірі 20, 23 грн., витрати за отримання довідки в АКБ «Київ»про наявність рахунку в розмірі 25, 00 грн., витрати за отримання довідки в Подільській філії ПІБ в м. Києві про наявність рахунку в розмірі 25, 00 грн. та витрати за отримання довідки в АКІБ «Укрсиббанк»про відкриття рахунку в розмірі 50, 00 грн., витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства тресту «Київміськбуд-6» (вул. Леоніда Первомайського, буд. 9, м. Київ, 01023, код ЄДРПОУ 04012885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС»(юридична адреса: вул. Пестеля, буд. 11, м. Київ, 01135; фактична адреса: вул. Героїв Дніпра, буд. 59, кв. 17, м. Київ, 04214; код ЄДРПОУ 21604676) 26 169 (двадцять шість тисяч сто шістдесят дев’ять) грн. 95 коп. основного боргу, 3 177 (три тисячі сто сімдесят сім) грн. 23 коп. інфляційних нарахувань, 643 (шістсот сорок три) грн. 95 коп. річних відсотків, 2 888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 82 коп. пені, 20 (двадцять) грн. 23 коп. витрат за отримання відомостей із ЄДРПОУ про місцезнаходження відповідача, 25 (двадцять п’ять) грн. 00 коп. витрат за отримання довідки в АКБ «Київ»про наявність рахунку, 25 (двадцять п’ять) грн. 00 коп. витрат за отримання довідки в Подільській філії ПІБ в м. Києві про наявність рахунку, 50 (п’ятдесят) грн. 00 коп. витрат за отримання довідки в АКІБ «Укрсиббанк»про відкриття рахунку, 328 (триста двадцять вісім) грн. 98 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.           3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                     Гавриловська І.О.