Ухвала суду № 70425800, 14.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.

суддів Паленик І.Г., Масенко Д.Є.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Антонець О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу управління нагляду за додержанням законів органами Державної фіксальної служби України України Генеральної прокуратури України Антонець О.В. на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС першого відділу УРКП ГСУ ФР ДФС Поповичука В.О. про накладення арешту на нафтопродукти (бензин, дизельне паливо та газові продукти, різних марок та видів), які належать на праві власності підприємству ТОВ «Стейт Оіл» (ЄРДПОУ 39436796, із тимчасовим позбавленням підприємства ТОВ « Стейт Оіл» та інших осіб права на користування та відчуження даних нафтопродуктів, а саме на нафтопродукти, які розміщені (зберігаються) на АЗС (АЗК) мережі «БРСМ -Нафта» у кримінальному провадженні № 32017100040000051 від 03 серпня 2017 року.

В ухвалі слідчий суддя зазначив, що нафтопродукти (бензин, дизельне паливо та газові продукти, різних марок та видів), які належать на праві власності підприємству ТОВ «Стейт Оіл», не мають жодного доказового значення у кримінальному провадженні та немає підстав вважати, що вказане майно є речовим доказом та відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить поновити строк на апеляційне оскарження мотивуючи тим, що під час розгляду клопотання присутнім не був, ухвалу слідчого судді отримав 09.10.2017 року, що підтверджується поштовим штампом на конверті. Також посилаючись на незаконність ухвали слідчого судді просить її скасувати та накласти арешт на нафтопродукти (бензин, дизельне паливо та газові продукти, різних марок та видів), які належать на праві власності підприємству ТОВ «Стейт Оіл»(ЄРДПОУ 39436796, із тимчасовим позбавленням підприємства ТОВ « Стейт Оіл» та інших осіб права на користування та відчуження даних нафтопродуктів, а саме на нафтопродукти, які розміщені (зберігаються) на АЗС (АЗК) мережі «БРСМ -Нафта».

Прокурор мотивує свої вимоги тим, що слідчим суддею не враховано положення ст. 170 КПК України та не досліджено судом наявність підстав в накладенні арешту на майно. Також вважає, що вилучені під час обшуку грошові кошти відповідно до п. 1 ст. 98 КПК України є речовими доказами і є належним доказом, яке підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. Розумність та спів розмірність обмеження права власності на нафтопродукти ТОВ « Стейт Оіл» обумовлена наявністю спричинених збитків державі в особливо великих розмірах на суму 1 638 111 425 грн. на що слідчий суддя увагу не звернув.

Крім цього апелянт посилається на те, що слідчим суддею при прийнятті рішення не було враховано акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стейт Оіл» за результатами якого були порушення ними податкового законодавства, постанов Київського окружного адміністративного суду та Київського апеляційного адміністративного суду, які вказують на факт реалізації підприємством ТОВ « Стейт Оіл» не облікованих нафтопродуктів на АЗС (АЗК) мережі «БРСМ -Нафта»

В судове засідання апеляційної інстанції директор та представник ТОВ « Стейт оіл» не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, проте причину неявки суду не повідомили.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив скасувати ухвалу слідчого судді посилаючись на її незаконність, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, в провадженні управлінням розслідування кримінальних проваджень ГСУ фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017100040000051 від 03 серпня 2017 року стосовно службових осіб ТОВ «Стейт Оіл» за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212; ч. 2 ст. 366 КК України, стосовно службових осіб групи компаній «БРСМ-Нафта» за ч. 1 ст. 204 КК України.

В ході досудового розслідування кримінального провадження було встановлено, що службовими особами ТОВ «Стейт Оіл» (код ЄДРПОУ 39436796) під час здійснення господарської діяльності в період 2015-2016 років грубо порушувались вимоги податкового законодавства України. Зокрема, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2015 року по 31.03.2016 рік встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 009 957 005 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 729 966 176 грн., 1 квартал 2016 року - 279 990 829 грн. Крім того, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість та визначення акцизного податку встановлено заниження їх суми на 453 315 655 грн. та 174 838 765 грн. відповідно. Таким чином, в період 2015-2016 років, службові особи ТОВ «Стейт Оіл» умисно ухилились від сплати податків на загальну суму 1 638 111 425 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

В межах зазначеного кримінального провадження слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на нафтопродукти (бензин, дизельне паливо та газові продукти, різних марок та видів), які належать на праві власності підприємству ТОВ «Стейт Оіл» (ЄРДПОУ 39436796. В обґрунтування клопотання слідчий послався на те, що нафтопродукти є речовими доказами і є належним доказом, яке підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно ТОВ «Стейт Оіл», слідчий суддя послався, що зазначені в клопотанні грошові кошти не мають жодного доказового значення у кримінальному провадженні та немає підстав вважати, що вказане майно є речовим доказом злочину передбаченого ч. 3 ст. 212; ч. 2 ст. 366 КК України та не можуть бути використані з метою забезпечення конфіскації майна або цивільного позову.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися. Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Разом з цим орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту майна, достатності доказів, розміру можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб. Жодних об'єктивних підстав вважати, що майно, а саме нафтопродукти виступає знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення тобто є доказом злочину, і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та віднесено саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або ж міститиме на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення або ж відповідні сліди кримінального правопорушення не має.

Колегія суддів вважає доводи апеляції прокурора щодо незаконності ухвали слідчого судді такими, що не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами, доданими до клопотання, які перевірялись судом під час прийняття рішення

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями прокурора - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС першого відділу УРКП ГСУ ФР ДФС Поповичука В.О. про накладення арешту на нафтопродукти (бензин, дизельне паливо та газові продукти, різних марок та видів), які належать на праві власності підприємству ТОВ «Стейт Оіл» (ЄРДПОУ 39436796, із тимчасовим позбавленням підприємства ТОВ « Стейт Оіл» та інших осіб права на користування та відчуження даних нафтопродуктів, а саме на нафтопродукти, які розміщені (зберігаються) на АЗС (АЗК) мережі «БРСМ -Нафта» у кримінальному провадженні № 32017100040000051 від 03 серпня 2017 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу управління нагляду за додержанням законів органами Державної фіксальної служби України України Генеральної прокуратури України Антонець О.В. - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: Глиняний В.П. Паленик І.Г. Масенко Д.Є.

Справа № 11-сс/796/5378/2017 Категорія ст. 172 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Голуб

Доповідач: Глиняний В.П.