Ухвала суду № 70425377, 20.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

20.11.2017 Справа №910/12961/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гончарова С.А.

Суліма В.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 20.11.2017

розглядаючи апеляційні скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 (повне рішення складено 22.09.2017)

у справі №910/12961/17 (суддя Н.Б. Плотницька)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікмотсервіс Ніколаєв"

до 1)Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області

2)Міністерства інфраструктури України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України"

про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі №910/12961/17 позов задоволено повністю. Внесено зміни до нотаріально посвідченого Договору № РОФ-864 оренди державного нерухомого майна (відкритих складських площ), розташованого за адресою: вул. Заводська, 23/17, м. Миколаїв, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", укладеного 03.12.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікмотсервіс Ніколаєв", в частині строку його дії з метою приведення договору у відповідність із частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", виклавши пункт 10.1 у наступній редакції: "Цей Договір укладено строком на 5 років та діє з 03.12.2015 до 03.12.2020". Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" право користування нерухомим майном - відкриті складські площі (інв. № 63202 - літера на плані технічного паспорту III, площею 5051,0 кв.м; інв. № 63203 - літера на плані технічного паспорту IV, площею 400,0 кв.м; інв. № 63204 - літера на плані технічного паспорту № V, площею 8500,0 кв.м), загальною площею 13951,0 кв.м, які розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/17, у термін до 03.12.2020.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду "Адміністрація морських портів України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі №910/12961/17 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити. Визнати недійсним договір оренди державного нерухомого майна № РОФ-864 від 03.12.2015, як такий, що суперечить законодавству, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Гончаров С.А. прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №910/12961/17 за участю уповноважених представників сторін.

Також, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі №910/12961/17 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гончаров С.А., Коротун О.М. прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №910/12961/17 за участю уповноважених представників сторін.

Згідно з пп. 2.3.44. п. 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, апеляційна скарга Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у судовій справі №910/12961/17 передається раніше визначеному автоматизованою системою складу суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.17 у визначеному складі апеляційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" прийняти до свого провадження у визначеному складі суду, а також прийнято до спільного розгляду з апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

30.10.2017, через канцелярію суду, представником Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею судової справи №915/996/17.

30.10.2017, через канцелярію суду, представником Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею судової справи №915/996/17.

20.11.2017 від представника позивача надійшло клопотання про відвід головуючого судді - Майданевича А.Г.

Дане клопотання мотивоване тим, що у представника позивача виникає сумнів в неупередженості розгляду головуючим у даній справі, оскільки головуючим суддею було скасовано рішення суду першої інстанції у справі №910/268/16, яка пов'язана зі справою № 910/12961/17.

Представники відповідача-1 та третіх осіб-1,-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.11.2017 заперечували щодо задоволення заявленого клопотання.

Колегія суддів, розглянувши заяву про відвід, дійшла висновку про її необґрунтованість, виходячи з наступного.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Відповідно до статті 20 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід. З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Згідно абз. 2 п. 1.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

У ГПК України не наведено вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді.

До таких обставин може бути віднесено перебування судді в особливих стосунках з особою, яка бере участь у справі. З огляду на оціночний характер цього поняття суд, розглядаючи заяву про відвід, повинен виходити з мотивів заяви про відвід і наявності доказів того, що такі стосунки можуть свідчити про упереджене ставлення судді щодо результату розгляду справи.

Таким чином, розглянувши заяву представника позивача про відвід судді Майданевича А.Г. колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, оскільки наведені заявником доводи в її обґрунтування не можуть бути, в розумінні ст. 20 ГПК України, підставою для відводу судді Майданевича А.Г.

Водночас зміст заяви про відвід свідчить про стійке суб'єктивне переконання позивача у наявності упередженості з боку головуючого судді при розгляді даної справи, а також у прийнятті необ'єктивного, без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи рішення.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р., № 2453-VI, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Загальна (універсальна) хартія судді (ухвалена 17 листопада 1999 року Центральною Радою Міжнародної Асоціації Суддів в Тайпеї (Тайвань) закріплює особисту незалежність судді зокрема - "Ніхто не може надавати або намагатися надавати судді будь-яких інструкцій, що можуть вплинути на юридичне рішення судді, за винятком, у випадках, коли це допускається, думки вищого суду з конкретної справи".

Частинами 1 та 2 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI передбачено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

Частина 2 статті 20 ГПК України встановлює, що за наявності підстав, викладених у ч. 1 вказаної статті, суддя повинен заявити самовідвід.

Самовідвід - особиста заява судді про усунення себе від участі у розгляді даної справи. Заявлення самовідводу є обов'язком судді, який він має виконати, як тільки йому стають відомі обставини, що є підставою для відводу, зазначені у ч. 1 коментованої статті.

Питання про відвід судді вирішується судом у нарадчій кімнаті. У такому ж порядку вирішується питання про самовідвід суддів. У разі колегіального розгляду справи винесенню ухвали може передувати відповідна письмова заява судді з наведенням мотивів самовідводу.

Форми заявлення самовідводу судді процесуальним законом не передбачені. Отже, достатнім є зазначення про це у відповідній ухвалі, винесеній згідно з частиною п'ятою статті 20 ГПК України та з урахуванням вимог статті 86 названого Кодексу.

В процесі розгляду заяви представника позивача у справі №910/12961/17 про відвід головуючого судді Майданевича А.Г., останній заявляє самовідвід у даній справі.

Вказану заяву мотивовано тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 у справі №910/268/16 скасовано рішення суду першої інстанції від 02.02.2016 у справі №910/268/16, пов'язаній з даною справою та необхідністю виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість головуючого судді при розгляді даних апеляційних скарг.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, які схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 № 2006/23 зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

В пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява №4785/02) зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, №255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).

З численної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи навіть тоді, коли у стороннього спостерігача лише могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Отже, при наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.

Частиною 6 статті 20 ГПК України встановлено, що у разі задоволення відводу (самовідводу) одному з суддів або всьому складу суду справа розглядається в тому самому господарському суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, матеріали справи №910/4715/16 підлягають передачі для повторного автоматизованого розподілу в частині визначення нового складу суду відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України.

Керуючись ст. 20 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікмотсервіс Ніколаєв" про відвід головуючого судді Майданевича А.Г. у справі №910/12961/17 відмовити.

2. Заяву головуючого судді Майданевича А.Г. про самовідвід у справі №910/12961/17 задовольнити.

3. Матеріали справи №910/12961/17 передати для проведення повторного автоматизованого розподілу для визначення колегії суддів згідно ст. 2-1 ГПК України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді С.А. Гончаров

В.В. Сулім