Рішення № 70425258, 21.11.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2017 р. Справа № 925/1400/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 адвокат,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства АВ-ПАК, м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія

Агросоюз-РП, с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської

області

про стягнення 184 185 грн. 15 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом приватне підприємство АВ-ПАК до товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Агросоюз-РП про стягнення боргу в розмірі 184 185 грн. 15 коп., а саме: 177 006 грн. 80 коп. основний борг, 5 534 грн. 37 коп. інфляційні втрати та 1 643 грн. 98 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02 листопада 2017 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21 листопада 2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився.

21 листопада 2017 року на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у звязку з перебуванням юрисконсульта у відпустці.

Пунктом 1.5.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року №28 визначено, що електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом.

Клопотання відповідача не підписане електронним цифровим підписом.

Документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних.

В звязку з чим клопотання відповідача судом до уваги не приймається.

Крім того в пункті 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

До клопотання не було надано жодних доказів, що підтверджують неможливість явки представника в судове засідання.

Крім того, керівник товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Агросоюз-РП не був позбавлений можливості уповноважити іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з юридичною особою трудовими відносинами, або зявитися в судове засідання особисто.

В звязку з чим, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, яке відбулося 21 листопада 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1400/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в травні 2017 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 227 006 грн. 80 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

- № РН-0000022 від 03 травня 2017 року на суму 114 730 грн. 00 коп.;

- № РН-0000035 від 11 травня 2017 року на суму 112 276 грн. 80 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи та відтиском печатки у вищенаведених видаткових накладних.

Звертаючись до суду позивач зазначав, що відповідач зобовязання по оплаті поставленого товару виконав частково сплативши 50 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення від 10 травня 2017 року за №4579 (а.с. 11).

Таким чином позивач просив суд стягнути з відповідача 177 006 грн. 80 коп. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого позивач зобовязався здійснити поставку тари пухирчатої №20, а відповідач в свою чергу сплатити вартість поставленої продукції.

Позивач свої зобовязання виконав повністю і поставив відповідачу товар.

Відповідач зобовязання щодо оплати товару в повному обсязі на даний час не виконав.

Згідно ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань вказано, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача до суду строк оплати поставленого товару настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, а також не було спростовано доводи та обґрунтування позивача.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 177 006 грн. 80 коп. боргу за поставлений товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 5 534 грн. 37 коп. інфляційних втрат та 1 643 грн. 98 коп. 3% річних (розрахунок міститься в позовній заяві).

Водночас слід зазначити, що розмір інфляційних втрат нарахованих за період з 11 травня 2017 року по 31 серпня 2017 року на суму боргу 64 730 грн. 00 коп. складає 1 957 грн. 12 коп., а не 2 023 грн. 88 коп. як вказав позивач.

3% річних за вищевказаний період нараховано позивачем вірно.

Крім того, оскільки за товар поставлений 11 травня 2017 року на суму 112 276 грн. 80 коп., відповідач повинен був розрахуватися негайно (в той же день), то передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару прострочення виконання зобовязання, тобто з 12 травня 2017 року, а не з 11 травня 2017 року як було зазначено позивачем.

Таким чином за період з 12 травня 2017 року по 31 серпня 2017 року розмір інфляційних нарахованих на суму боргу 112 276 грн. 80 коп. складає 3 394 грн. 71 коп., 3% річних 1 033 грн. 56 коп.

Враховуючи вищенаведений розрахунок, з відповідача підлягає стягненню 5 351 грн. 83 коп. інфляційних втрат та 1 634 грн. 75 коп. 3% річних, в решті стягнення інфляційних та річних слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Агросоюз-РП, вул. Данила Кушніра, 245, с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 35013940 на користь приватного підприємства АВ-ПАК, вул. Костомарівська, 4, оф. 211, м. Дніпро, ідентифікаційний код 40995876 177 006 грн. 80 коп. основного боргу, 5 351 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 1 634 грн. 75 коп. 3% річних та 2 760 грн. 02 коп. витрат на сплату судового збору.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 22 листопада 2017 року.

Суддя А.В.Васянович