Постанова № 70425197, 31.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р. Справа№ 910/8332/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 31.10.2017 року

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Експерементальний механічний завод" на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2017

у справі №910/8332/17 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Експерементальний механічний завод"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АНЗО"

про розірвання договору, визнання права на майно, зобов'язання повернути документацію

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2017 року у справі № 910/8332/17 у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Експерементальний механічний завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "АНЗО" про розірвання договору, визнання права на майно, зобов'язання повернути документацію, відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ "Експерементальний механічний завод" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2017 року у справі № 910/8332/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Крім того, скаржник просив відновити строк на оскарження судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 року відновлено скаржнику пропущений строк на подання апеляційної скарги, скаргу ПАТ "Експерементальний механічний завод" прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "АНЗО" вважає подану позивачем апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права. Відповідач просив відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 31.10.2017 року представники ПАТ "Експерементальний механічний завод" надали суду свої пояснення по справі в яких, підтримали подану позивачем апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просили апеляційний господарський суд скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники ТОВ "АНЗО" у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників ПАТ "Експерементальний механічний завод", колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Участь представника ТОВ "АНЗО", що не з'явився, у судовому засіданні 31.10.2017 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та про витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. До того ж, судом апеляційної інстанції враховано, що представник відповідача знайомився з матеріалами справи 25.10.2017 року, тобто, був обізнаний про час та місце розгляду справи.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.1 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга ПАТ "Експерементальний механічний завод" не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 25 липня 2016 року між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 25/07, за умовами якого сторони визначили, що постачальник постачає, а покупець приймає і зобов'язується оплатити наступне обладнання (товар):

1.1.1. Інстантизер (б/в) тип IST.400, продукт. 400 кг/год виробництва CarleMontanari Espanola у кількості 1 шт.;

1.1.2. Сушилка Roto Com Dryer, продукт. 100 кг/год випареної вологи у кількості 1 шт.;

1.1.3. Комплект сільськогосподарського обладнання для утримання промислової несучки, у т.ч. Клітинні секції у кількості 204 шт.; Привод пометовидалення у кількості 6 шт.; Бункер кормороздачі з пристроєм дозування у кількості 6 шт.; Щити електрокерування у кількості 6 шт.; Система яйцезбору з ліфтом у кількості 1 шт.; Поперечний транспортер яйцезбору у кількості 1 шт.; Поперечний транспортер пометовидалення у кількості 1 шт., Зовнішній кормовий бункер №704 (9,4 тонни) у кількості 4 шт.; Спіраль подачі корму ФА024 у кількості 1 шт.; Ваги механічні для корму у кількості 4 шт.; Система вентиляції у кількості 1 шт.; Система водопідготовки у кількості 1 шт.

Відповідно до п.2.1 договору, поставка товару по договору здійснюється самовивозом на умовах EXW (Міжнародні правила щодо тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року) зі складу ПАТ "Птахофабрика "Васильківська" за адресою: Україна, Київська область, Васильківський район, с. Зелений Бір, вул. Радянська, 19.

Згідно п.2.2 договору, самовивіз товару покупцем здійснюється на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін видаткових накладних на товар протягом 3 (трьох) робочих днів від дати їх підписання.

Пунктом 2.3 договору визначено, що в момент підписання видаткових накладних передається вся правовстановлююча документація на устаткування, яка знаходиться у постачальника.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, позивач просив розірвати договір поставки № 25/07 від 2016 року в порядку ч.2 ст. 651 ЦК України у зв'язку з істотним порушенням відповідачем договірних відносин, визнати право власності на товар та зобов'язати відповідача повернути технічну документацію на майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами укладеного договору поставки відповідач зобов'язався оплатити поставлений позивачем товар у строк до 31.12.2016 року та здійснити його самовивезення зі складу ПАТ "Птахофабрика "Васильківська" за адресою: Київська область, Васильківський район, с.Зелений Бір, вул.Радянська, 19. Представником відповідача - керівником Врабій Д.В. на підставі довіреності № 24 від 25.07.2016 було підписано з позивачем накладну № 15 від 28.07.2016, проте в подальшому відповідач оплату товару та його вивезення не здійснив.

Позивач стверджує, що вказані дії свідчать про істотне порушення ТОВ "АНЗО" договірних відносин та є підставою для розірвання договору відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України. Скаржник зазначив, що у зв'язку з підписанням сторонами накладної № 15 відповідачу були передані правовстановлюючі документи на майно по договору, а ПАТ "ЕМЗ" втратив своє право власності на майно, яке просить захистити у судовому порядку.

Однак, з такими доводами позивача колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом норми ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно зі ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Натомість, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було доведено та не було надано суду докази істотного порушення відповідачем договірних відносин, що було б підставою для розірвання договору поставки № 25/07 від 25.07.2016р. на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Такі докази матеріали справи не містять.

Так, у п. 7.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Проте, як вірно вказав місцевий господарський суд, умовами договору не передбачено конкретних строків отримання покупцем товару постачальника.

Виконання зобов'язання відповідачем як покупцем полягало у вчиненні на користь його кредитора конкретних дій - прийняти товар, який йому був поставлений, оплатити його та здійснити самовивезення товару зі складу ПАТ "Птахофабрика "Васильківська".

Разом з тим, позивач як продавець товару, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не доводить, що його контрагент безпідставно відмовився прийняти певну партію товару, яка була в його розпорядженні для прийняття, або відмовився приймати товар поставлений згідно з умовами договору та у визначені строки, оскільки таких обставин також не доведено.

Оскільки, позивачем не було доведено та не було надано суду належних доказів істотного порушення відповідачем умов договору, що було б підставою для його розірвання в порядку ч.2 ст. 651 ЦК України, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно було відмовлено у розірванні договору поставки № 25/07 від 25.07.2016р.

Крім того, звертаючись з вимогою про визнання права власності на майно, що було поставлене за договором, проте не отримане відповідачем, позивач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду у суді апеляційної інстанції зазначає, що підписавши накладну № 15 від 28.07.2016 року ПАТ "ЕМЗ" передав право власності на майно відповідно до п.4.1 договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Разом з тим, як правильно вказав місцевий господарський суд, відповідно до п.2.1 договору, поставка товару здійснюється самовивозом на умовах EXW (Міжнародні правила щодо тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року) зі складу ПАТ "Птахофабрика "Васильківська" за адресою: Україна, Київська область, Васильківський район, с. Зелений Бір, вул. Радянська, 19.

В розумінні Міжнародних правил щодо тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року: EXW (EX WORKS (.. named place) - ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Тобто, перехід права власності на товар у відповідача виникає з моменту отримання товару від постачальника за видатковою накладною.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Так, місцевим господарським судом вірно зазначено, що позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання є підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, та вичерпне спростування доводів інших осіб (особи), які право власності позивача оспорюють або не визнають.

Оскільки, позивачем, не доведено факту неотримання товару уповноваженим представником відповідача за видатковою накладною, а також наявності дій відповідача щодо оспорення чи невизнання за ПАТ "Експерементальний механічний завод" права власності на вказане майно, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у цій частині позову. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції у матеріалах справи відсутні докази передачі позивачем відповідачу та отримання останнім технічної документації на майно. Такі докази не були надані і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, позивачем не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2017 року прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Експерементальний механічний завод" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2017 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Експерементальний механічний завод" на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2017 року у справі № 910/8332/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2017 року у справі № 910/8332/17 залишити без змін.

3. Справу № 910/8332/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

К.В. Тарасенко