Рішення № 70425148, 16.11.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.2017 Справа № 920/1014/17

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря Пономаренко Т.М.,

представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність № 5 від 01.09.2017)

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1014/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міреді - Медікал», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Стара аптека», м. Суми

про стягнення 49772, 83 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулось ТОВ «Міреді - Медікал» з позовом до ТОВ Фірми «Стара аптека» про стягнення 49772, 83 грн. заборгованості за договірними зобовязаннями.

16.11.2017 від представника позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача 27000 грн. основного боргу та 22772,83 грн. штрафних санкцій, інфляційних збитків та трьох відсотків річних.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Разом з тим, від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у звязку із зайнятістю директора та представника за довіреністю в іншому судовому засіданні за межами м. Суми та у зв'язку з неодержанням відповідачем копії позовної заяви.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

В обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи відповідач посилається на неможливість явки представника відповідача в судове засідання через зайнятість директора ОСОБА_2 та представника за довіреністю ОСОБА_3 в іншому судовому засіданні за межами м. Суми. Крім того, відповідач посилається на неотримання ним копії позовної заяви, що позбавило його можливості визначитись зі свою позицією по справі.

Підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» з наступними змінами та доповненнями господарським судам розяснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Неможливість заміни директора та представника ОСОБА_3 іншим представником, або ж особою не повязаною трудовими відносинами з відповідачем, як і неможливість розгляду справи без участі представника не доведена відповідачем на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України).

Крім того, суд наголошує, що знаходження представника у іншому судовому засіданні (засіданні іншого суду) не може бути належною підставою для відкладення розгляду даної справи, оскільки засідання іншого суду не може мати пріоритетності перед засіданням суду у даній справі.

Посилання відповідача на ненадходження на його адресу копії позовної заяви з додатками та зобовязання позивача виконати вимоги ст. 56 ГПК України суд відхиляє, оскільки в матеріалах справи наявні належні докази виконання позивачем обовязку щодо надсилання відповідачеві копії позовної заяви з додатками (а.с.6-7).

Суд також враховує, що ухвалу про порушення провадження у справі відповідачем було отримано 31.10.2017, тобто за 16 днів до судового засідання, що було достатньо для підготовки відзиву (в тому числі у разі необхідності ознайомленням з матеріалами справи в суді), однак відповідач своїми правами не скористався, з матеріалами справи не ознайомився та не надав суду мотивованого відзиву на позовну заяву.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смирнова проти України»).

Відтак, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи у відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

19.02.2015 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 64 за умовами якого постачальник зобовязався передати у власність покупцю вироби медичного призначення (товар), а покупець зобовязався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (а.с.10-15).

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначається в специфікаціях чи накладних, що визнаються сторонами специфікаціями та складаються на кожну партію товару, що поставляється, які є невідємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору сукупність всіх підписаних сторонами накладних становлять ціну договору.

Покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Відтермінування в оплаті за поставлений товар для покупця за даним Договором становить 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем та з максимальним лімітом товарного кредиту який встановлюється в Додатковій угоді. (п.6.2, п.6.3 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 27327,13 грн., що підтверджується копіями відповідних видаткових накладних.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував та не оплатив за поставлений товар у повному обсязі у строк встановлений п. 6.3 Договору.

Відповідачем за поставлений товар було сплачено лише 327,13 грн.

За змістом клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем зазначено про наявність перед позивачем заборгованості за поставлений товар у розмірі 27000 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача перед позивачем за поставлений товар 27000 грн. основного боргу.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 5192,15 грн. інфляційних збитків та 1265,10 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань (в тому числі строк відтермінування в оплаті, передбачений п.6.3 Договору), розміри простроченого платежу, індекси інфляції, суд дійшов висновку про задоволення в межах позовних вимог позову в частині стягнення 3% річних та часткове задоволення позову в частині інфляційних збитків, які за розрахунками суду складають 5101,38 грн.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 7.5.1 Договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення платежу передбачених рахунками-фактурами на кожну окрему партію товару.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 16315,58 грн. пені.

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань (в тому числі строк відтермінування в оплаті передбачений п.6.3 Договору), розміри простроченого платежу, розміри пені за кожен день, суд дійшов висновку, що вимоги по стягненню пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 12942,94 грн., а вимоги щодо стягнення решти суми пені підлягають відхиленню, як необґрунтовані.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 ГПК України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів погашення вищезазначених сум основного боргу, інфляційних збитків, 3% річних та пені.

Відтак, враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення сум основного боргу, 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі, а щодо стягнення пені та інфляційних збитків частковому.

Частиною 7 статті 84 ГПК України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у повному розмірі - 1600 грн., оскільки саме внаслідок неправильних дій відповідача виник спір.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Стара аптека» (40030, м. Суми, вул. Троїцька, 28 А; ід. код 23822986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міреді - Медікал» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 21, офіс 608; ід. код 35286813) заборгованість за Договором № 64 від 19.02.2015 у розмірі 46309,42 грн., в тому числі: 27000 грн. основного боргу, 5101,38 грн. інфляційних збитків, 1265,10 грн. 3% річних, 12942,94 грн. пені; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі в сумі 1600 грн.

3.У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 21.11.2017.

СуддяВ.Л.Котельницька