Рішення № 70424816, 06.11.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р. Справа № 911/2904/17

за позовомдержавного підприємства "Будівельно-монтажне управління Державного управління справами", м. Київ,

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Євротехнології", м. Вишневе Києво-Святошинського району,

простягнення 98 642,89 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність від 07.07.2017 №16/107;

від відповідача:ОСОБА_2, довіреність від 03.10.2017;

СУТЬ СПОРУ:

позивач державне підприємство "Будівельно-монтажне управління Державного управління справами" звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 20.09.2017 №16/130 до товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Євротехнології", в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 98 642,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.07.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "ІБК "Євротехнології" (замовник) та державним підприємством "Будівельно-монтажне управління Державного управління справами" (підрядник) укладено договір №ДГ-19, відповідно до умов якого підрядник виконує на об'єкті роботи баштовим краном типу КБ-676 (пункт 1.3 договору), а замовник оплачує виконанні підрядником роботи (пункт 4.1). На виконання умов договору від 05.07.2012 №ДГ-19 позивачем виконано робіт на загальну суму 272 720,00 грн., що підтверджується актами здачі прийняття-робіт. Відповідачем обов'язок щодо оплати виконаних робіт виконано частково, в сумі 230 120,00 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 42600,00 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку з врахуванням передбачених ст. 625 ЦК України трьох процентів річних в сумі 5 717,74 грн. та інфляційних втрат в розмірі 50 325,15 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2017 позовну заяву державного підприємства "Будівельно-монтажне управління Державного управління справами" про стягнення заборгованості в сумі 98 642,89 грн. прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/2904/17 та призначено розгляд справи в засіданні господарського суду на 23.10.2017.

23.10.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Євротехнології" до господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву від 23.10.2017, в якому відповідач наголошує, що позивач звернувся до суду із позовом від 20.09.2017, після спливу трирічного терміну позовної давності та просить суд застосувати строк позовної давності до основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

В судове засідання 06.11.2017 з'явились представники позивача та відповідача, які надали пояснення по суті позову.

Розглянувши позов державного підприємства "Будівельне-монтажне управління Державного управління справами", м. Київ (далі по тексту - ДП "Будівельне-монтажне управління ДУС") до товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Євротехнології", м. Вишневе Києво-Святошинського району (далі по тексту - ТОВ "ІБК "Євротехнології"), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

05.07.2012 між ТОВ "ІБК "Євротехнології" (замовник) та ДП "Будівельно-монтажне управління ДУС" (підрядник) укладено договір №ДГ-19, відповідно до умов якого:

- фінансування робіт підрядника на будівництві 27-поверхового житлового будинку по вул. Драгоманова, 4б в м. Києві проводить замовник (пункт 1.1);

- підрядник виконує на об'єкті роботи баштовим краном типу КБ-676, згідно з проектом виконання робіт, узгодженим з замовником до початку робіт (пункт 1.3);

- замовник зобов'язаний не пізніше 10 числа місяця, оформити належним чином та повернути підряднику щомісячні акти виконаних робіт (пункт 2.9);

- оплату виконаних підрядником робіт замовник проводить по наступним цінам з урахуванням ПДВ: вартість 1 маш/години експлуатації баштового крану КБ-676 складає 140,00 грн., вартість демонтажу крана складає 120 000,00 грн. До початку пуску крану КБ-676 в роботу замовник сплачує на рахунок підрядника аванс в сумі 16 500,00 грн. з ПДВ (пункт 4.1 договору);

- цей контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення його терміну (пункт 6.1 договору);

Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За правовим змістом відносини сторін є змішаним договором, який містить елементи договорів підряду та надання послуг.

Згідно визначенням ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За частиною 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу

Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

На виконання договірних зобовязань за договором №ДГ-19 від 05.07.2012 підрядником (позивачем) було виконано обумовлені договором роботи, про що складено та підписано акти здачі-прийняття робіт: акт №ОУ-0000027 на суму 36 960,00 грн.; акт №ОУ-0000033 на суму 45 640,00 грн.; акт №ОУ-0000039 на суму 38 640,00 грн., акт №ОУ-0000049 на суму 10 080,00 грн.; акт №ОУ-0000050 на суму 8 400,00 грн., акт №ОУ-0000058 на суму 50 400,00 грн., акт №ОУ-0000001 на суму 33 600,00 грн., акт №ОУ-0000009 на суму 49 000,00 грн., загалом на суму 272 720,00 грн.

Відтак, сторони зафіксували, що роботи виконані якісно, в строк та в повному обємі, та прийняті замовником без жодних зауважень щодо якості або вартості останніх.

Відповідачем за виконані роботи по договору від 05.07.2012 №ДГ-19 сплачено на користь позивача 230 120,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями: №769 від 05.07.2012 на суму 16 500,00 грн., №837 від 17.08.2012 на суму 20 460,00 грн., №857 від 19.11.2012 на суму 94 360,00 грн., №403 від 08.01.2013 на суму 8 400,00 грн., № 507 від 23.01.2013 на суму 50 400,00 грн., №827 від 17.05.2013 на суму 40 000,00 грн.

Так, судом встановлено, що відповідач повну вартість прийнятих робіт не оплатив, а відтак у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 272 720,00 грн. (вартість виконаних робіт) - 230 120,00 грн.(часткова оплата) = 42 600,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Так, пункт 1 частини 1 ст. 889 ЦК України зобовязує замовника сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом. Інший порядок Договором між сторонами не встановлено.

Згідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ОСОБА_3 здачі-приймання виконаних робіт сторони підписали 28.02.2013, відтак у відповідача виник обовязок здійснити остаточний розрахунок з підрядником, відповідно у позивача виникло право вимагати належної оплати, в тому числі і в судовому порядку з 01.03.2013.

Згідно ст.ст. 257, 260 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відтак, визначений ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності для звернення позивача з позовом про сплату основного боргу сплив 01.03.2016.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 28.09.2017 (згідно календарного штемпелю канцелярії суду), тобто після спливу позовної давності.

Відповідач подав суду заяву про застосування у справі строків позовної давності від 23.10.2017.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267, ст. 266 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак у вимозі ДП "Будівельно-монтажне управління ДУС" щодо стягнення з відповідача 42 600,00 грн. основного боргу, слід відмовити у звязку із спливом позовної давності.

Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 50 325,15 грн. інфляційних втрат за період з 01.04.2013 по 20.09.2017 та 5 717,74 грн. 3% річних за період з 01.04.2013 по 20.09.2017. щодо зазначених вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16|3-1522гс16.

У вказаній постанові, яка в силу ст. 111-28 ГПК України є обовязковою для всіх судів України, Верховий Суд України вказав, що порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч.1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобовязання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобовязання до моменту його усунення.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Законодавець визначає обовязок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у звязку з чим таке зобовязання є триваючим. Зважаючи на викладене, невідповідним закону є висновок відповідача про те, що у звязку із спливом позовної давності за вимогою про стягнення основного боргу слід відмовити і у вимогах про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) господарський суд має зясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобовязання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку (за кожний повний місяць існування заборгованості, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду).

Судом враховано, що відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи, що позивач 28.09.2017 звернувся до суду за стягненням 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.04.2013 по 20.09.2017, підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних в сумі 37065,76 грн. за період жовтень 2014 - серпень 2017 та річних в сумі 3809,49 за період з 28.09.2014 по 20.09.2017. У задоволенні решти вимог слід відмовити у звязку із спливом позовної давності.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов державного підприємства "Будівельно-монтажне управління Державного управління справами" частково, приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Євротехнологоії" 3% річних в сумі 3809,49 грн. та інфляційних втрат в сумі 37065,76 грн., в іншій частині позовних вимог відмовляє у звязку із спливом позовної давності.

Оскільки спір виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд, у відповідності до третього абзацу першої частини статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в мінімальному встановленому законом розмірі покладає на відповідача в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства "Будівельно-монтажне управління Державного управління справами" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Євротехнології" (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Балукова, будинок 23, код 24373295)

на користь державного підприємства "Будівельно-монтажне управління Державного управління справами" (01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Командарма Каменєва, буд. 8, код 35917370)

3809,49 грн. (три тисячі вісімсот девять гривень сорок девять копійок) 3% річних,

37065,76 грн. (тридцять сім тисяч шістдесят пять гривень сімдесят шість копійок) інфляційних втрат,

1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 22.11.2017.

Суддя О.В. Конюх