Рішення № 70424806, 13.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017№910/15534/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВРЕСУРС"

про спонукання до виконання договору та стягнення 8 131,54 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Гусєв П.В. - довіреність № 585 від 04.10.2017;

Драчова М.С. - довіреність № 528 від 02.10.2017;

від відповідача: не з'явився.

Рішення прийняте 13.11.2017, у зв»язку з оголошеню з 06.11.2017 по 13.11.2017 судовому засіданні перервою, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13 листопада 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВРЕСУРС" (далі - відповідач) про спонукання до виконання договору та стягнення 8 131,54 грн., в тому числі 709,24 грн. пені, 7 422,30 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 462/24/16-17 від 06.04.2017 року в частині здійснення поставки товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15534/17, її розгляд призначено на 28.09.2017 року.

26.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 18.10.2017 року.

17.10.2017 року представник відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач зазначив, що не мав і не має об'єктивної можливості виконати свої зобов'язання за Договором внаслідок дії обставин непереборної сили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 06.11.2017 року.

25.10.2017 року представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав заперечення на відзив. Позивач зазначив, що для підтвердження обставин непереборної сили відповідач повинен надати сертифікат торгово-промислової палати про засвідчення обставин непереборної сили, що унеможливлює виконання умов договору.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.11.2017 року надав додаткові документи по справі.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.11.2017 року оголошено перерву до 13.11.2017 року.

08.11.2017 року представник відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав пояснення по справі.

13.11.2017 року представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 13.11.2017 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 13.11.2017 року не з'явився, заяв, клопотань суду не подав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2017 року між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛАВРЕСУРС" (постачальник) укладено Договір поставки № 462/24/16-17 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити вугілля Антрацит (товар) за найменуваннями, в асортименті та за цінами, що вказуються в специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору, згідно заявок покупця в письмовому або електронному вигляді, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на нижчезазначених умовах Договору.

Згідно п. 2.1. Договору загальна сума Договору складає 16 494,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 749,00 грн.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили строк поставки товару - 7 (сім) робочих днів з дати надання письмової заявки покупцем.

Перехід права власності на товар до покупця відбувається з моменту передачі йому товару та підписання накладних на товар ( п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за належним чином оформленою видатковою накладною, в якій зазначається найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, ціна товару та загальна вартість товару.

Згідно п. 3.5. Договору датою поставки товару вважається дата отримання товару уповноваженим представником покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній.

Сторонами було підписано Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити позивачу вугілля Антрацит АКО (20-100) мм кількістю 5 т., загальною вартістю 16 494,00 грн.

Позивачем було надіслано на адресу відповідача заявку № 75/24/24/02-17 від 08.06.2017 року на поставку 5 т. вугілля Антрацит АКО (20-100) мм, яку отримано відповідачем 13.07.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач не здійснив у встановлені договором строки поставку товару.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що не мав і не має об'єктивної можливості виконати свої зобов'язання за Договором внаслідок дії обставин непереборної сили. Крім того зазначив, що нарахування штрафу в розмірі 7 422,30 грн. згідно розрахунку позивача прирівнюється до пені, та на думку відповідача матиме наслідком притягнення останнього до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили строк поставки товару - 7 (сім) робочих днів з дати надання письмової заявки покупцем.

Позивачем було надіслано на адресу відповідача заявку № 75/24/24/02-17 від 08.06.2017 року на поставку 5 т. вугілля Антрацит АКО (20-100) мм, яку отримано відповідачем 13.07.2017 року.

Таким чином, відповідач у строк до 24.07.2017 року (включно) зобов'язався поставити позивачу поставку 5 т. вугілля Антрацит АКО (20-100) мм.

Матеріали справи не містять доказів поставки товару позивачу у встановлених Договором розмірі та строк.

Суд критично оцінює доводи відповідача стосовно того, що він не мав і не має об'єктивної можливості виконати свої зобов'язання за Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 8.3. Договору сторона, яка потрапила під дію обставин непереборної сили, повинна повідомити письмово іншу сторону про їх настання, вплив на виконання зобов'язань за Договором та припинення їх дії протягом 5-ти днів з дати настання кожної події. Настання та припинення дії обставин непереборної сили підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України або документом іншого компетентного органу.

Згідно ч 1. ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено факту існування обставин, які дають підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання умов Договору.

Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати умови Договору поставки № 462/24/16-17 від 06.04.2017 року та здійснити поставку позивачу 5 тон вугілля Антрацит АКО (20-100) мм підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 709,24 грн. пені, 7 422,30 грн. штрафу.

Відповідно до п. 7.2 Договору постачальник за даним Договором несе наступну відповідальність:

- за несвоєчасну поставку товару сплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,1% від вартості не поставленого вчасно товару за кожний день прострочення поставки товару;

- за кожні 5 (п'ять) календарних днів прострочення поставки товару сплачує покупцеві штраф у розмірі 5 % від вартості не поставленого вчасно товару.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

В даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При цьому, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 709,24 грн. пені та 7 422,30 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Відповідачем не було надано суду доказів в спростування обставин, викладених у позові.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВРЕСУРС" (03110, м. Київ, вулиця Солом'янська, будинок 6-В, квартира 13, ідентифікаційний код 37939071) виконати Договір поставки № 462/24/16-17 від 06.04.2017 року та здійснити поставку Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 5 тон вугілля Антрацит АКО (20-100) мм за адресою: м. Київ, вул. Алішера Навої, 1.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВРЕСУРС" (03110, м. Київ, вулиця Солом'янська, будинок 6-В, квартира 13, ідентифікаційний код 37939071) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 709 (сімсот дев'ять) грн. 24 коп. пені, 7 422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 30 коп. штрафу, 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.2017

Суддя М.Є. Літвінова