Ухвала суду № 7042170, 01.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

01.12.09№ 05-5- 39 / 32677 Суддя , розглянувши

позовну заяву Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна"

до АСТ "Вексель"

про стягнення 3 557,70 грн. у порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява № 5877 від 29.10.2009 р. і додані до неї документи повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Згідно ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Найменування юридичної особи - це її ідентифікуюча ознака. Найменування складається з двох частин: організаційно - правової форми і назви. Назва це індивідуальна частина найменування.

Повне найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах, змінах до них, усіх офіційних документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

Згідно із ст. 57 Господарського кодексу України, яка визначає зміст установчих документів, в установчих документах повинно бути, зокрема, зазначено найменування суб"єкта господарювання.

У частині 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України викладено вимоги щодо змісту позовної заяви, з урахуванням яких позовна заява повинна містити, найменування (для юридичних осіб).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АБ № 400991 повним найменуванням юридичної особи відповідача є Акціонерне товариство Акціонерне страхове товариство "Вексель", тоді фактично у позовній заяві у найменуванні відповідача застосовані скорочення, а саме АСТ "Вексель", а відтак, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України позовна заява і додані до неї документи повертаються позивачу без розгляду.

Не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів (п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України):

Згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов"язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються, зокрема, докази надіслання її копії та доданих до неї документів відповідачам у справі.

У тексті позовної заяви у якості юридичної адреси відповідача позивачем зазначена наступна адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 57/3, а в якості фактичної адреси відповідача - 03035, м. Київ, вул. Василя Липківського (Урицького), 1.

Згідно фіскального чеку № 5456 від 16.11.2009 р. з описом вкладення у цінний лист позивач направив позовну заяву і додані до неї документи відповідачу тільки за фактичною адресою відповідача.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є ад реса органу або особи, які відповідно до установчих документів юри дичної особи чи закону виступають від її імені. Аналогічне визначення містить ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.

Місцезнаходження юри дичної особи визначається засновниками в установчих документах та вказується в реквізитах реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка подається реєструючому органу під час державної реєстрації (наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 квітня 2007 р. № 54).

Згідно ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Відповідно до абз. 6 п. 3.1 Роз'ясненень Вищого арбітражного суда, від 18.09.1997, № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Отже, місцезнаходження у позовній заяві повин но визначатися та вказуватися, а рівно враховуватися позивачем при виконанні приписів ч. 1 ст. 56 ГПК України, згідно з установчими документами юридичної особи, даними її державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

З огляду на наведене, у суду відсутні підстави вважати фіскальний чек № 5456 від 16.11.2009 р. з описом вкладення у цінний лист (направлення позовної заяви і доданих до неї документів за фактичною адресою відповідача) в якості виконання вимог ч. 1 ст. 56 ГПК України.

У позовній заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (п. 3 ч. 1 ст. 63):

У абз. 3 стор. 1 позовної заяви зазначено, що " ... страховик тричі (!!!) надіслав запит до Дніпровського районного суду м. Київа з вимогою надати копію постанови по адміністративній справі відносно Назарової Яни Олегівни. Але, станом на теперешній час відповіді не надходило", однак позивачем не вказано на докази, які мають такі зазначення підтверджувати.

Згідно абз. 2 п. 3.3 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з послідуючими змінами і доповненнями) підставою для повернення позовної заяви є, зокрема, незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Тільки якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача (абз. 4 п. 3.3 вищенаведених Роз"яснень).

Фактично зазначені позивачем у абз. 3 стор. 1 позовної заяви відомості не містять жодних вказань (посилань) на існування конкретно - визначених доказів на підтвердження цих відомостей, т.т. такі докази позивачем не зазначені. А тому суд позбавлений можливості діяти в порядку ч. 1 ст. 38 та п. 11 ч. 1 ст. 65 ГПК України, оскільки сам позивач такі докази не зазначив (т.т невідомо які саме докази суду вимагати).

За таких обставин, у позовній заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, що є підставою для повернення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачу також слід врахувати, що відповідно до п. 36 Правил надання послуг поштового зв’язку (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155), про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Таким чином, зазначені вище обставини є підставами для повернення позивачу позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Крім того, при можливому повторному зверненні до господарського суду з позовною заявою слід звернути увагу на наступне:

Відповідно до п. 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.04.2004 р. № 22 платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках.

Згідно додатку 2, 8 зазначеної інструкції для заповнення реквізиту № 40 платіжного доручення (М.П.) ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту № 41 (підписи платника) ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб платника, які повноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту № 51 (дата виконання) зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік –цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Натомність, у приєднаних до позовної заяви платіжних дорученнях позивача № 19151 та № 19161 від 03.11.2009 р. відсутня печатка юридичної особи платника та підписи відповідальних осіб платника, тобто вказані реквізити не заповнені як того вимагає вищезазначена інструкція.

Суд також звертає увагу, що в платіжному дорученні № 16151 від 03.11.2009 р. не вказано бюджетної класифікації та символ звітності банку.

Так, відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито сплачується за місцем розгляду і зараховується до державного бюджету. Відповідно до цього, Головне управління Державного казначейства України листом № 61-08/1189 від 09.02.07р. повідомило, що відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з 12.02.2007р. за позовами які подаються до Господарського суду міста Києва державне мито сплачується у ВДК у Шевченківському районі м. Києва, рахунок 31110095700011 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код ЗКПО 26077968, код платежу за бюджетною класифікацією - 22090200, символ звітності - 095.

          Керуючись п.п. 2, 3, 6 ч 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

          Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя                                                                                           Гумега О.В.