Рішення № 70421176, 20.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1721/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кіселик С. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

20.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді: Кіселика С.А.

Суддів: Дьомич Л.М., Черненко В.В.

За участі секретаря: Двоєнко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 23 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «КредоБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство «КредоБанк» (далі по тексту ПАТ «КредоБанк») звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда із позовом до ОСОБА_2.

В обґрунтування вимог зазначив, що 17.01.2011 року ОСОБА_2 уклала із ПАТ «Кредобанк» кредитний договір № 02/11-КФР. Відповідно умов зазначеного договору банк зобов’язався надати позичальнику кредит у сумі 100000,00 грн., а відповідач зобов’язувалася в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, комісію та інші передбачені платежі.

Згідно із п. 7.1 Кредитного договору, договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов’язань.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 Кредитного договору, позичальник зобов’язана повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни передбачені договором. Погашення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесення готівки в касу банку.

ПАТ «Кредобанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконала, чим порушила норми законодавства, що регулює дані правовідносини та умови кредитного договору. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 13.10.2015 має заборгованість по кредитному договору від 17.01.2011 в сумі 195 126,72 грн.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за договором, позичальник, крім відшкодування збитків , сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки , вказаної у пункті 3.2 цього договору, але не менше однієї гривні за кожний день прострочення . За невиконання взятих на себе зобов’язань по поверненню кредиту позичальник, крім сплати пені, відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі, в тому числі й упущену вигоду.

ПАТ «Кредобанк» просив стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість за кредитним договором та понесені ним судові витрати по справі.

Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 23 червня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «КредоБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ “Кредобанк” заборгованість за кредитним договором № 02/11-КФР від 17.01.2011 року в розмірі 195 126,72 грн., з яких: неповернута сума кредиту — 83 706,35 грн., прострочені відсотки – 48 471,95 грн., пеня — 62 948,42 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 звернулася до Апеляційного суду Кіровоградської області з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, із наступних підстав.

Згідно вимог п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що 17.01.2011 року ОСОБА_2 уклала із ПАТ «Кредобанк» кредитний договір № 02/11-КФР. Відповідно умов зазначеного договору банк зобов’язався надати позичальнику кредит у сумі 100 000,00 грн., а відповідач зобов’язувалася в порядку та на умовах визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, комісію та інші передбачені платежі.

ПАТ «Кредобанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконала, чим порушила норми законодавства, що регулює дані правовідносини та умови кредитного договору. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 13.10.2015 має заборгованість по кредитному договору від 17.01.2011 в сумі 195 126,72 грн.

Згідно із п. 7.1 Кредитного договору, договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов’язань.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Кредитного договору, позичальник зобов’язана повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни передбачені договором. Погашення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесення готівки в касу банку.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за договором, позичальник, крім відшкодування збитків , сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки , вказаної у пункті 3.2 цього договору, але не менше однієї гривні за кожний день прострочення. За невиконання взятих на себе зобов’язань по поверненню кредиту позичальник, крім сплати пені, відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі, в тому числі й упущену вигоду.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції, виходив із того, що у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Проте із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов’язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов’язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору – до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, кінцевий строк повернення кредиту – до 15 травня 2015 року (пункт 2.1 кредитного договору), так і строк виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів – щомісяця не пізніше останнього дня поточного місяця - для основної заборгованості і щомісяця , не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти - для процентів за користування кредитом (пункти 3.4 та 4.1 Кредитного договору).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов’язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.

Перевіряючи доводи заявника в частині застосування судом норм закону щодо позовної давності колегія суддів виходять із такого.

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору – до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов’язань, так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 15 травня 2015 року.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що, за умовами договору, погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а процентів – в останній робочий день місяця за який нараховано проценти, а також в кінцевий термін повернення заборгованості, визначений кредитним договором, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов’язань.

Як встановлено судом, відповідач перестав виконувати щомісячні зобов’язання з погашення кредиту з жовтня 2011 року та процентів за користування кредитом з листопада 2012 року, у зв’язку і чим у нього утворилась заборгованість за кредитним договором. Кінцевий термін повернення основної заборгованості 15 травня 2015 року. Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 12 січня 2016 року.

Аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, тобто, з жовтня 2011 року щодо погашення основної суми кредиту та листопада 2012 року щодо процентів.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України № 6-20цс14 від 19 березня 2014 року у справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так – як, суми щомісячного платежу, за умовами договору, становлять рівні суми у розмірі 1923 грн. 00 коп., а за останній місяць 1927 грн. 00 коп, то загальна сума основної заборгованості по кредиту, з січня 2013 року, становить 55771 грн. 00 коп., а заборгованості по процентам 46166 грн. 38 коп. (відповідно до розрахунків наданих банком та відповідачем у своїх запереченнях).

Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що підлягає задоволенню також вимога Банку щодо стягнення із ОСОБА_2 пені, у розмірі пропорційному визнаній судом сумі боргу, за період зазначений позивачем, в сумі 34915 грн. 71 коп.

Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України позивачеві суд присуджує з відповідача понесені судові витрати у справі, а саме: судовий збір в сумі 2052 грн. 80 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та ст.ст. 252 – 255, 256 - 258, 261, 267, 509, 526, 530, 531, 559, 610 – 612,626, 629, 1048, 1050 та керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 23 червня 2017 року, скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «КредоБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ПАТ “Кредобанк” заборгованість за кредитним договором № 02/11-КФР від 17.01.2011 року в розмірі 136853 грн. 09 коп., з яких: неповернута сума кредиту — 55771 грн. 00 коп., прострочені відсотки – 46166 грн. 38 коп., пеня — 34915 грн. 71 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ПАТ “Кредобанк” судовий збір в сумі 2052 грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя С.А. Кіселик

Судді: Л.М. Дьомич

ОСОБА_3