Рішення № 7042112, 03.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/55403.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цезар 2» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд»

простягнення 28494,86 грн. Суддя Сташків Р.Б. Представники: від позивача Будник К.С. представник дов. №б/н від 04.02.2009. від відповідачане з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У серпні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цезар 2»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд»(далі –відповідач) про стягнення інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми боргу в сумі 28494,86 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду м. Києва від 01.06.2009 позов ТОВ «Цезар 2»задоволено, присуджено до стягнення з відповідача інфляційні витрати за період з вересня до грудня 2008 року включно та 3% річних від простроченої суми боргу в період з 08.07.2008 до 28.01.2009.

Позивач, посилаючись на ч.4 ст.232 ГК України просив стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3% річних до дня сплати основного боргу, який було встановлено у рішенні суду від 01.06.2009, тобто до 06.05.2009.

Відповідач, в порядку ст. 59 ГПК України подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що відповідно до Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання, пов’язані із застосуванням індексу інфляції»№02-5/233 від 02.05.99 (із змінами від 31.05.2002, 18.11.2003 та 06.04.2004) зазначив, що належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред’явлення позову». У п.4 зазначених роз’яснень, зокрема зазначено, що якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подавати новий позов до винної особи.

На думку представника відповідача, предметом даного позову є стягнення з ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд»збитків, а наданий позивачем розрахунок не відповідає вимогам зазначеного Роз’яснення, оскільки в ньому відсутнє, як і в самій позовній заяві, обґрунтування заподіяних йому збитків.

02.11.2009 судом оголошено перерву для підготовки повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.06.2008 між ПП «Бетон Бест»(Виконавець) та ТОВ ІБК «Центробуд»(Замовник) було укладено Договір, відповідно до п.2.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання щодо доставки піску яружного на об'єкт Замовника по вул. Богатирській, буд. 32, в м. Києві.

Відповідно до п.2.2 Договору орієнтовний обсяг робіт складає 1000000 тон піску. Остаточний обсяг визначається згідно фактично доставленого на об’єкт піску відповідно видаткових накладних підписаних сторонами.

26.01.2008 між ТОВ «Цезар 2» (Новий кредитор) та ПП «Бетон Бест» (Кредитор) було укладено договір про заміну кредитора №1-П (далі-Договір №1-П), відповідно до п.1.1 якого, Кредитор відступає Новому кредитору право вимоги на одержання від ТОВ ІБК «Центробуд»378 448,56 (триста сімдесят вісім тисяч чотириста сорок вісім гривень) грн. 56 коп. заборгованості за розрахунками за надані послуги за Договором та додатковою угодою №1 до Договору укладеними між Кредитором та ТОВ ІБК «Центробуд».

Відповідно до п.2.1 Договору №1-П протягом місяця з дня укладення цього договору Кредитор зобов’язаний повідомити свого боржника про відступлення права вимоги.

Згідно з п.4.1 Договору №1-П, договір набирає чинності з дня його укладення і діє до моменту стягнення заборгованості боржника –ТОВ ІБК «Центробуд».

19.06.2008 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, в якій сторони внесли зміни до п.2.2 та доповнення до п.3.1 Договору.

На виконання умов Договору ПП «Бетон Бест» поставило Відповідачу пісок, загальною вартістю 1278448,57 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № РН-0000011 від 05.07.2008, Актом № ОУ-0000013 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 05.07.2008, які належним чином завірені обома сторонами, та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 з контрагентом ТОВ ІБК «Центробуд»за 2008 рік, відповідно до якої заборгованість за Договором на користь Нового кредитора складає 378 448,56 (триста сімдесят вісім тисяч чотириста сорок вісім гривень 56 колійок) грн.

Товар відповідно до довіреності серії НБМ №186685 отримав Літвинчук І.О.

Враховуючи той факт, що відповідачем основну суму боргу 378448,56 грн. оплачено 06.05.2009, Господарський суд м. Києва провадження у справі №34/96 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Цезар 2” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “Центробуд” про стягнення 409 013,67 грн. заборгованості за Договором № 1-П від 26.01.2008 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд»378448,57 грн. основного боргу припинив, позов задовольнив, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд»24220 грн. 71 коп. інфляційних втрат, 6344 грн. 40 коп. 3% річних, а також 4090 грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Частиною 2 статті 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Відповідно до частини 2 статті 20 ГК України права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Як було встановлено у рішення суду, 06.05.2009 відповідач сплатив позивачу суму основного боргу в сумі 378448,56 грн. за поставлений товар –пісок.

Позивач, у даному випадку просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 29.01.2009 до 06.05.2009 в сумі 3047,80 грн. та інфляційні витрати за січень –лютий 2009 року в сумі 25447,06 грн.

Частиною 4 статті 232 ГК України передбачено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Враховуючи той факт, що у рішення суду від 01.06.2009 було встановлено прострочення сплати боргу зі сторони відповідача, поданий позивачем розрахунок 3% річних відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства, а відтак визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При здійсненні перевірки нарахованих позивачем інфляційних витрат за період з січня –квітня 2009 року судом враховано Рекомендації викладені у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції у розгляді судових справ».

Отже, інфляційні витрати підлягають задоволенню в сумі 25447,06 грн.

Що ж стосується заперечень відповідача проти позову, суд вважає за необхідне зазначити, що при підготовці повного тексту рішення, судом було досліджено матеріали справи №34/96 та встановлено, що присуджуючи до стягнення з ТОВ «ІБК «Центробуд»суду штрафних санкцій, суд виходив з розрахунку –3% річних за період з 08.07.2008 до 28.01.2009 в сумі 6344,40 грн. та інфляційні витрати за період з вересня –грудень 2008 року в сумі 24220,71 грн.

Частиною 1 статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд»(03680, м. Київ, вул. Боженка, буд. 23, корпус 6, офіс 10, ідентифікаційний код 31025135, р/р 26004224001000 АБ «Брокбізнесбанк»м. Київ, МФО 300249, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цезар 2»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 7-Б, оф. 14, ідентифікаційний код 36124997, р/р №260080173101 в ТОВ КБ «Євробанк»м. Київ, МФО 380355) 3047 (три тисячі сорок сім) грн. 80 коп. –3% річних, 25447 (двадцять п’ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 06 коп. –інфляційних витрат, а також 285 (двісті вісімдесят п’ять) грн. –витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                       Р.Б. Сташків