Рішення № 70418495, 14.11.2017, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4606/16-ц

Провадження № 2/202/796/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Волошина Є.В.

за участю секретаря Величко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 січня 2007 року у розмірі 26528,64 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19 січня 2007 року відповідач отримав кредит в розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач несвоєчасно здійснював погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у звязку з чим станом на 30 червня 2016 року загальна сума заборгованості за вищезазначеним кредитним договором становить 26528,64 грн., з яких: 15281,69 грн. заборгованість за кредитом; 8757,49 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 750 грн. -заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штрафу (фіксована частина); 1239,46 грн. - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2016 року позов задоволено частково, однак ухвалою Індустріального суду м.Дніпропетровська від 11 січня 2017 року заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

В судове засідання представник Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та у випадку неявки відповідача в судове засідання просить ухвалити заочне рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність не подавав. В матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача, подані через канцелярію суду.

За вказаних обставин суд вважає, що є передбачені ст.ст.224,225 ЦПК України підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі письмових доказів.

Відповідно до змісту ч. 3ст. 232 ЦПКпісля скасування заочного рішення суд призначає справу до нового судового розгляду в загальному порядку. У разі неявки відповідача у нове судове засідання суд за наявності інших встановлених умов може постановити повторне заочне рішення. Однак відповідно до зазначеної норми повторне заочне рішення може бути оскаржене як позивачем, так і відповідачем лише в загальному порядку, встановленомуЦПК. Таким чином, право на подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення втрачається.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2ст.197 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши докази, приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 січня 2007 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», було укладено договір № б/н про отримання кредиту в розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Публічне акціонерне товариство комерційний банко «Приватбанк» є правонаступником прав та обовязків Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», у звязку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 змінено найменування позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про що зазначено у п.1.1 Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк». 17.07.2009 проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису ЄДРПОУ 12241050038006727)

Відповідно до п. 3.2, п. 3.3 Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і він надає йому право в будь-який момент цей ліміт змінити (зменшити, збільшити).

Відповідно до п. 6.5 умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 6.6 умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

Відповідно до п. 8.6 умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії.

Відповідно до п. 5.6 правил користування платіжною карткою, боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в банку в частості з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.

Відповідно до п. 5.7 правил користування платіжною карткою, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.

Згідно зіст. 629 Цивільного кодексу Українидоговір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 2ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Частиною 1статті 1054 Цивільного кодексу Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності дост. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч. 4.ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу Українивстановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідност. 611 Цивільного кодексу Україниоднією з форм відповідальності за порушення зобов'язання є сплата неустойки, у вигляді штрафу або пені.

В підтвердження наявності заборгованості позивачем були надані відповідні розрахунки заборгованості відповідача за кредитним договором від 19 січня 2007 року, згідно з якими заборгованість відповідача станом на 30 червня 2016 року становить 26528,64 грн., з яких: 15281,69 грн. заборгованість за кредитом; 8757,49 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 750,00 грн. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штрафу (фіксована частина); 1239,46 грн. - штраф (процентна складова).

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, розмір кредитного ліміту, встановленого ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 складає 8000 грн. Відомостей про підвищення кредитного ліміту до 15281,69 грн. банком суду не надано. Так, у матеріалах справи наявна довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_1 від 16 січня 2017 року, відповідно до якої остання зміна кредитного ліміту до 8000 грн. відбулася 03 грудня 2012 року.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією у розмірі 750 грн, суд керується наступним:

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

З цих підстав суд приходить до висновку про те, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Отже, банк не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, які не є послугою банку. До таких самих висновків прийшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2071цс16 від 06 вересня 2017 року, визнавши умову кредитного договору щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною.

Враховуючи, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо розмежувати суму нарахованої комісії та пені, суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені та комісії у розмірі 750 грн.

Крім того, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, у зв'язку зі стягненням з відповідача суми штрафу одночасне застосування штрафу й пені буде суперечити положеннямстатті 61 Конституції України, якою заборонено подвійну цивільно-правову відповідальність за одне і те саме порушення.

Заперечення відповідача щодо недодержання письмової форми кредитного договору і як наслідок необхідність визнання недійсним правочину є необґрунтованими з наступних підстав.

Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, зміст кредитного договору відображено в заяві Позичальника від 19.01.2007 року, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Вказані документи і складають між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 кредитний договір, на що останній надав згоду шляхом підписання заяви позичальника від 19 січня 2007 року.

Посилання відповідача на відсутність в підписаній ним Заяві жодних умов щодо згоди відповідача на забезпечення його зобовязань неустойкою та нарахування штрафів і пені у випадку порушення відповідачем зобовязань з повернення кредитних коштів спростовується самою Заявою позичальника від 19 січня 2007 року, в якій чітко зазначено, що ОСОБА_1 ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку. Підписом у вищезазначеній Заяві позичальник підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування, а також факт отримання відповідачем платіжної картки та ПІН-коду до неї. Більш того, в подальшому відповідач підписав анкети-заяви від 16 грудня 2010 року та 19.11.2015 року, зобовязавшись при цьому в подальшому ознайомлюватися з Умовами та правилами, Тарифами банку на сайті Банку.

Крім того, твердження відповідача про неотримання кредитних грошей повністю спростовується випискою з рахунку відповідача за період з 05.08.2000 року по 05.09.2017 року.

Суд також приходить до висновку про те, що доводи відповідача про застосування строків позовної давності є необґрунтованими з наступних підстав.

Частина 1 статті 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Умовами кредитного договору між сторонами передбачено, що кінцевий термін виконання зобовязання з повернення кредиту відповідає строку дії картки. З урахуванням неодноразового перевипуску карти на підставі Заяв позичальника від 16.12.2010 року та 19.11.2015 року, кінцевим строком кредитної картки є останній день березня 2019 року.

Крім того, статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи той факт, що останній платіж перед зверненням кредитора до суду здійснено 08 жовтня 2015 року загальним розміром 2600 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, суд приходить до висновку про те, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 18496,95 грн. (тіло кредиту 8000 грн. + нараховані відсотки за користування кредитом 8757,49 грн. + штраф (фіксована частина) 500 грн. + штраф (процентна складова) 1239,46 грн.).

Таким чином, оскільки відповідач не виконує свої зобов'язання за договором, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Згідно зіст. 88 Цивільного процесуального кодексу Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.526,530,610-612,631,1054 ЦК України, ст.ст.3-5,14,30,38,4088,209,212-215,224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість по кредитному договору б/н від 19 січня 2007 року у розмірі 18496 (вісімнадцять тисяч чотириста девяносто шість) грн. 95 коп., з яких: 8000 грн. заборгованість за кредитом; 8757,49 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500 грн. штрафу (фіксована частина); 1239,46 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» сплачений судовий збір в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Повторне заочне рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 232 ЦПК України може бути оскаржене в загальному порядку, тобто до апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.В.Волошин