Рішення № 7041808, 07.12.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" грудня 2009 р. Справа № 9/1485

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Алексєєва М.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Вікторія-Фарм" (м.Житомир)

про стягнення 4380,47 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 4380,47грн з яких: 3014,99грн сума основного боргу, пені у розмірі 214,15грн, 301,50грн штрафу, 3% річних в сумі 28,57 грн, 39,19грн інфляційних нарахувань, 107,07 грн проценти за користування чужими грошовими коштами та суми витрат понесених у зв'язку з захистом та відновленням свого порушеного права в розмірі 675,00грн.

26.11.2009р. від позивача надійшло письмове клопотання відповідно до якого, позивач додатково обґрунтував свої позовні вимоги та просить суд розглянути справу без участі уповноваженого представника за наявними в справі матеріалами.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, вимог ухвал суду не виконав, витребувані судом документи не надав, проти наявності заборгованості не заперечив.

Слід зазначити, що ухвали адресовані Приватному підприємству "Вікторія-Фарм" за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві, а саме: м.Житомир, вул. Набережна,7, повернулися до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "Організація вибула".

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, місцем знаходження відповідача є: 10028, м.Житомир, вул. Набережна,7 (а.с.41).

Відповідно до п. 1 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118, Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами.

Згідно до п. 4 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України в інформаційному фонді реєстру містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі місцезнаходження юридичної особи.

Згідно до п. 12 зазначеного Положення, підставою для внесення до Реєстру або виключення з нього даних щодо суб'єктів, а також внесення змін до Реєстру є надходження від державного реєстратора до органу державної статистики інформації про вчинення реєстраційних дій, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У даній справі відповідачем є юридична особа - Приватне підприємство "Вікторія-Фарм".

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Отже, відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням Приватного підприємства "Вікторія-Фарм" є: 10028, м.Житомир, вул. Набережна,7.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон" та Приватним підприємством "Вікторія-Фарм" було укладено договір поставки товару №0002/08 (а.с.8-9).

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон") зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське володіння), лікарські засоби та вироби медичного призначення, надалі товар, а покупець (Приватне підприємство "Вікторія-Фарм") зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно п.2.1 договору, ціна та загальна вартість товару, який поставляється покупцю, вказана у видаткових накладних на кожну поставку, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов зазначеного договору, відповідно до видаткової накладних №2613936 від 23.04.2009р., №2613937 від 23.04.2009р., №2615732 від 07.05.2009р., №2615733 від 07.05.2009р. (а.с.10-14), відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 3794,50грн.

Пунктом 3.1.1 договору передбачено проведення розрахунків на умовах відстрочення платежу строком на 30 календарних днів з дати постачання.

Відповідач належним чином розрахунків за отриманий товар, у встановлений строк, не провів.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 11 та стаття 509 ЦК України передбачають, що однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, також, встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач, на час розгляду спору, не подав суду доказів повного проведення розрахунків з позивачем, його борг перед позивачем становить 3014,99грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по сплаті боргу, позивач просить стягнути з відповідача 214,15грн. пені, 301,50грн. штрафу, 28,57грн. - 3% річних, 39,19грн. інфляційних та 107,07грн. процентів за користування чужими коштами.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 2 статті 549 ЦК України визначає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку прострочення платежу, покупець сплачує постачальнику одноразовий штраф у розмірі 10% від суми несплаченого в строк товару.

У відповідності до п.7.3 договору, покупець за порушення термінів оплати товару сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Згідно з обґрунтованим розрахунком позивача, сума штрафу становить 301,50 грн., а сума пені становить 214,15грн.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з обґрунтованим розрахунком позивача, сума 3% річних становить 28,57грн., а сума інфляційних нарахувань становить 39,19грн.

Суд перевіривши проведені позивачем розрахунки штрафу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 536, ч. 3 ст. 692 Цивільного Кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, позивачем нараховано до сплати позивачу проценти,за користування чужими грошовими коштами у сумі 107,07 грн.

Згідно ч. 3 ст. 692 Цивільного Кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивачем розмір процентів за користування чужими грошовими коштами визначено на рівні облікової ставки Національного банку України за увесь час користування чужими коштами.

Згідно розрахунку позивача (а.с.4), розмір процентів за користування чужими грошовими коштами становить 107,07 грн.

Суд вважає вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування чужими коштами безпідставними.

Так, позивач, згідно вищевказаних норм, має право на стягнення процентів за користування чужими коштами, при цьому розмір процентів має визначатися сторонами у договорі. Проте, як вбачається з укладеного сторонами договору визначався розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки розмір процентів має визначатися сторонами в договорі (істотні умови договору), тому аналогія закону в даному випадку не може застосовуватися.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимог щодо стягнення процентів за користування чужими коштами в розмірі 107,07грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 675,00грн. витрат на захист порушеного права, які складаються з оплати юридичних послуг згідно договору про надання юридичних послуг № 7/9-1 від 01.09.2009р.

Як вбачається з п. 7.1 договору поставки №0002/08 від 11.01.2008р. сторони погодили, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує завдані даними діями, а рівно бездіяльністю збитки, в тому числі відшкодовує не отриманий прибуток, у відповідності до чинного законодавства та усі витрати, пов'язані з юридичним забезпеченням повернення заборгованості чи відновлення будь-якого порушеного права.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару між позивачем (замовник) та Приватним підприємством "Юридична фірма "Евіденс" (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг № 7/9-1 (а.с.17-18).

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору про надання юридичних послуг, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по поверненню суми заборгованості та відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов'язань ПП "Вікторія-Фарм", код ЄДРПОУ 35238251.

Згідно до п. 3.1 договору про надання юридичних послуг після підписання даного договору замовник сплачує виконавцю на протязі 7 банківських днів суму в розмірі 675,00грн. за виконані послуги.

Як вбачається з платіжного доручення № 713 від 03.09.2009р., позивачем було перераховано ПП "ЮФ"Евіденс" за надані послуги по юридичному обслуговуванню в сумі 675,00грн.(а.с.19).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що у п. 7.1 договору поставки сторони прямо передбачили відшкодування витрат пов'язаних з юридичним забезпеченням повернення заборгованості чи відновлення будь-якого порушеного права, суд вважає, що вимоги ТОВ "Аптека Біокон" в частині стягнення 675,00грн. витрат на захист порушеного права підлягають задоволенню.

Ст. 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 4273,40 грн. з яких: 3014,99грн сума основного боргу, пені у розмірі 214,15грн, 301,50грн штрафу, 3 %річних в сумі 28,57 грн, 39,19грн інфляційних нарахувань та суми витрат понесених у зв'язку з захистом та відновленням свого порушеного права в розмірі 675,00грн.

В частині стягнення 107,07 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 536, 628, 1048, 1214 ЦК України, ст.ст. 174, 175, 193, 231 ГК України та Керуючись ст.ст. 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Вікторія-Фарм", 10028, м.Житомир, вул. Набережна,7, ідентифікаційний код 35238251

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон", 02098, м.Київ, вул. Березняківська, 29, ідентифікаційний код 30263519:

- 3014,99грн. - основної заборгованості;

- 214,15грн. - пені;

- 301,50грн. - штрафу;

- 28,57грн. - 3% річних;

- 39,19грн. - інфляційних нарахувань;

- 675,00грн. - витрат на захист порушеного права;

- 99,51грн. - витрат по сплаті державного мита;

- 230,23грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 107,07грн. - процентів за користування чужими коштами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Алексєєв М.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 -