Рішення № 7041798, 08.12.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, ' 481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" грудня 2009 р. Справа № 5/1658

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 16.06.09.

від відповідача Сорока О.І. - голова правління (посв. від 01.02.08.); Колядич О.В. - дов. №149 від 07.12.09.

Розглянув справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Житомир)

до Олевської районної спілки споживчих товариств (м. Олевськ)

про стягнення 4554,40грн

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення на свою користь 4554,40грн заборгованості за довором поставки №156 від 01.09.08.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у частині стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки останній під час розгляду справи в суді погасив суму основного боргу.

Представники відповідача в судовому засіданні надали відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідачем під час розгляду справи в суді суму основного боргу, а саме - 3503,79грн, сплачено в повному обсязі. На підтвердження надали платіжні доручення №1781 від 11.11.09. і №1799 від 16.11.09. Решту позовних вимог визнали, проте, просили суд зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку з важким фінансовим станом відповідача.

Судом у судовому засіданні досліджено матеріали справи, а саме: договір поставки №156 від 01.09.08.; видаткові накладні; акти звірки взаєморозрахунків; платіжні доручення; відзив на позовну заяву; свідоцтва про державну реєстрацію сторін; довідку про включення відповідача до ЄДРПОУ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.08. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (постачальник, позивач) та Олевською районною спілкою споживчих товариств (покупець, відповідач) укладено договір поставки №156 (а.с.8), згідно умов якого предметом договору є поставка постачальником покупцю певних договірних товарів договірними партіями у відповідні строки, визначені договором.

Асортимент (номенклатура), кількість, ціни і строки погоджуються сторонами в рахунках, накладних та інших розрахункових документах, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2. договору).

Загальний (кількісний та вартісний) обсяг товарів, що поставляються за договором, визначається як сума обсягів всіх поставок на протязі строку його дії (п.1.3. договору).

Відповідно до п.3.1. договору поставки №156 від 01.09.08. строк оплати за поставлену продукцію становить 21 календарний день з дня поставки продукції.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 3503,79грн, що підтверджується, видатковими накладними №РН-0005535 від 04.08.09. на суму 3040,43грн та №РН-0005571 від 04.08.09. на суму 463,36грн (а.с.9-10).

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості товару за вказаними видатковими накладними вчасно не виконав, тому станом на день звернення з позовом до суду у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у сумі 3503,79грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

За договором поставки, продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦК України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проте, під час розгляду справи в суді відповідачем повністю погашено основний борг у сумі 3503,79грн, про що свідчать платіжні доручення №1781 від 11.11.09. і №1799 від 16.11.09. (а.с.20-21) та що не заперечується представниками сторін у судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за відсутністю предмету спору у відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 18,72грн - 3% річних та 28,03грн - інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок сум інфляційних нарахувань і 3% річних, наданий позивачем разом з позовними матеріалами, суд приходить до висновку про його правильність, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Також, позивач на підставі п.4.2. договору поставки №156 від 01.09.08. просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 127,91грн та штраф у розмірі 875,95грн.

Пеня і штраф є штрафними санкціями, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Перевіривши розрахунок сум пені та штрафу, доданий позивачем до позовної заяви, суд приходить до висновку про його правильність.

Разом з тим, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафу, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Стаття 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи те, що розмір штрафу значно великий, збитків позивачеві не причинено, а також сплату відповідачем основного боргу під час розгляду справи в суді, суд приходить до висновку про зменшення штрафу до 400,00грн.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 127,91грн пені і 400,00грн штрафу.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, суму основного боргу сплатив під час розгляду справи в суді.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 18,72грн - 3% річних, 28,03грн - інфляційних нарахувань, 127,91грн - пені та 400,00грн - штрафу обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. У частині стягнення 3503,79грн основного боргу суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Крім того, суд зменшує розмір штрафу на 475,95грн (875,95грн - 400,00грн).

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду та сплатив суму основного боргу лише під час розгляду справи в суді.

На підставі ст.ст.509, 525, 526, 549, 551, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 230, 233 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити позов частково.

2. Зменшити розмір штрафу на475,95грн.

3. Стягнути з Олевської районної спілки споживчих товариств (Житомирська область, м. Олевськ, вул. Володимирська, 3; код ЄДРПОУ 01750306)

на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1):

- 18,72грн - 3% річних;

- 28,03грн - інфляційних нарахувань;

- 127,91грн - пені;

- 400,00грн - штрафу;

- 102,00грн - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 236,00грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 3503,79грн основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Брагіна Я.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу