Ухвала суду № 70415523, 16.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року про повернення її адміністративного позову до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання вимоги такою, що не є виконавчим документом (листом), -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (далі – Пенсійний фонд), Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просила:

- визнати вимогу від 05 травня 2011 року № ф-47, складену Пенсійним фондом, такою, що не є виконавчим документом (листом), а також такою, що не відповідає вимогам законодавства України, зокрема Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року адміністративний позов повернуто позивачу на підстав п.п. 1, 5 ч. 3 ст. 108 КАС України.

Так, суд першої інстанції повертаючи позовну заяву виходив з двох підстав:

- перша – у провадженні Одеського окружного адміністративного суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (справа № 815/3928/16);

- друга – позивач не усунув, встановлені ухвалою суду, недоліки позовної заяви, у відповідності з вимогами ст.106 КАС України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить зазначену ухвалу суду скасувати та винести нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що суд першої інстанції не розглянувши її заяву про відвід прийняв процесуальне рішення.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 серпня 2017 року від позивача надійшла заява про відвід судді Стеценко О.О. (а.с.80).

Статтею 31 КАС України встановлено порядок вирішення питання про відвід (самовідвід), у частині другій цієї статті зазначено, що питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті, ухвалою суду, що розглядає справу.

У разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу (ч. 1 ст. 32 КАС України).

Виходячи з викладених норм права можливо дійти висновку про те, що до вирішення суддею заяви про відвід цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов'язаних із подальшим рухом заяви.

Між тим, указані вимоги законодавства при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано не було, оскільки суд першої інстанції не вирішивши заяву про відвід, вчинив відповідну процесуальну дію.

Про те, як повинен діяти суд, отримавши заяву про відвід викладено в постанові Верховного Суду України від 31 травня 2017 року (справа № 800/368/16).

Висновок Верховного Суду України, відповідно до абз.2 ч.1 ст.244-2 КАС України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Також колегія суддів бажає зазначити, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, повинен визначитися за якою самою підставою він її повертає, оскільки в даному випадку судом зазначено дві підстави, які за своєю правовою суттю є самостійними і не взаємопов’язані.

Так, якщо у судовому провадженні існує справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не має значення, що позивач не виконав ухвалу суду про усунення недоліків позовної заяви, у відповідності з вимогами ст.106 КАС України.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції, відповідно до п.4 ч.1 ст.204 КАС України, підлягає скасуванню, а матеріали справи – направленню до цього ж суду для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 199, 204, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року про повернення адміністративного позову ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання вимоги такою, що не є виконавчим документом (листом) – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Доповідач – суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова