Постанова № 70415333, 20.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/8410/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Макарика В.Я., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника відповідача Булаш З.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» 16.06.2017 року звернулося в суд з позовом до Офісу великих платників податків ДФС в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення видані Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДФС №0002524808 від 06.04.2017 року про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати рентної плати за спецвикористання води, №0002494808 від 06.04.2017 року про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати рентної плати за спецвикористання води, №0002534808 від 06.04.2017 року про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати єдиного внеску, №0002174811 від 03.04.2017 року про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати єдиного внеску .

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції скаргу Офіс великих платників податків ДФС України подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги у сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, офісом великих платників податків ДФС було проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання земельного податку з юридичних осіб за 2014 рік чим порушено пункт 57.1 статті 57 ПК України та складено акт від 28.03.2017 року №20/28-10-48-08/00214244.

10.04.2017 року ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» отримало податкові повідомлення рішення від 06.04.2017 року №0002524808 та № 0002494808 про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати рентної плати за спецвикористання води, від 06.04.2017 року №0002534808 про застосування штрафних санкцій та врахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, від 03.04.2017 року №0002174811 про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД - виданих Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДФС.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

У відповідності до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 109.2 статті 109 ПК України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 110.1 статті 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 111.1 статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Відповідно до пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до пункту 112.1 статті 112 ПК України притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 06.04.2017 року №0002524808 визначає штрафну санкцію у розмірі 10% у сумі 101,59 грн., оскільки грошове зобов'язання в сумі 1015 грн. 90 коп. земельний податок з юридичних осіб визначеного пунктом 57.1 статті 57 ПК України та статті 126 ПК України із затримкою на 4 календарних днів сплати.

Податкове повідомлення-рішення від 06.04.2017 року №0002494808 визначає штрафні санкції в розмірі 20% у сумі 312,52 грн., оскільки грошове зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в сумі 1562 грн. 60 коп. визначеного пунктом 57.1 статті 57 ПК України та статті 126 ПК України із затримкою на 29 календарних днів сплати.

Рішенням №0002534808 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасно сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06.04.2017 року визначено штраф у сумі 153,06 грн. та пеню у сумі 2,06 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 03.04.2017 року №0002174811 визначає штрафні санкції у розмірі 7662, 36 грн. встановлено порушення статті 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», із змінами та доповненнями та пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 14.09.2016 року №386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не спростовано відсутність відповідних порушень, які ним були вчинені та на підставі яких винесені оскаржуване рішення та податкові повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій у зв'язку із введення мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 09.03.2017 року зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.03.2017 року порушено провадження у справі №914/355/17 про банкрутство ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Також, даною ухвалою введено процедуру розпорядження майном.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Однак, відповідно до частини 5 статті 19 зазначеного Закону, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Вищенаведені норми регулюють правовідносини, що виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і заходи у зв'язку з цим спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою задоволення визнаних судом вимог кредиторів. З порушенням провадження у справі про банкрутство підприємницька діяльність боржника не припиняється, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини. у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Враховуючи зазначене, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання, що виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання.

Згідно частини 1 статті 38 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

За результатами податкової перевірки податкові органи можуть нарахувати як основну суму податкового зобов'язання, так і суми штрафних санкцій. Ця позиція аргументована тим, що зобов'язання по сплаті податкових зобов'язань та відповідних штрафних санкцій виникають вже після введення мораторію, і податкові органи в даному випадку є кредитором за поточними зобов'язаннями боржника.

У процедурі розпорядження майном у порядку статті 23 вказаного Закону вимоги до боржника мають право заявити тільки конкурсні кредитори, тобто кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство. Натомість грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, безпосередньо в процедурі банкрутства, відповідно до статті 1 Закону є поточними вимогами. На такі вимоги не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів (частина 5 статті 19 Закону про банкрутство), тому вони погашаються в процедурах банкрутства (розпорядження майном та санації) без будь-яких обмежень. Тільки після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому статті 38 Закону про банкрутство, з наступним визнанням їх судом та включенням до реєстру вимог кредиторів. У зв'язку з цим у разі подання кредитором заяви про визнання поточних грошових вимог у процедурі розпорядження майном суд має відмовляти в прийнятті такої заяви на підставі п. 1 ч. 1 статті 62 ГПК України. (Постанова Вищого господарського суду України від 18.05.2016 року у справі № 5004/407/12).

Суд апеляційної інстанції вертає увагу на те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після його введення та не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Виходячи із вимог статті 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статей 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду 06.07.2017 року у справі №813/2183/17 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді В.Я. Макарик

Т.І. Шинкар

Повний текст постанови виготовлено 23.11.2017 року