Ухвала суду № 70415329, 21.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/19830/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ганечко О.М. та Губської Л.В.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року справі за адміністративним позовом підприємства з іноземним капіталом «ІНДРАЯНІ ОВЕРСІЗ» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Підприємство з іноземним капіталом «ІНДРАЯНІ ОВЕРСІЗ» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2016 р. №0011471205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідачем проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати податків до бюджету підприємства з іноземним капіталом «ІНДРАЯНІ ОВЕРСІЗ» за 2015 рік.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт №1147/26-55-12-05 від 12.05.2016 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у розмірі 4517333,10 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення №0011471205 від 12.05.2016, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 451 733,31 грн.

Вважаючи зазначені дії та рішення податкового органу протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Зі змісту п.п. 75.1.1 п.п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України вбачається, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п. 76.1 ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу (п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України).

Акт про результати камеральної перевірки може стати підставою для донарахування податкових зобов'язань, про що платнику повідомляють податковим повідомленням - рішенням. Повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його замісником) протягом 10 робочих днів, наступних за днем вручення платнику податків акта перевірки (п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України).

Пунктами 36.1, 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Системний аналіз наведених положень Податкового кодексу України дає підстави стверджувати, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки відсутні правові підстави для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Разом з тим, своєчасність усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів повинна перевірятись під час проведення документальних перевірок, порядок яких визначений ст.ст. 77, 78 Податкового кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що нарахування штрафних санкцій платникові податку за наслідками проведення камеральної перевірки є можливим лише у разі виявлення помилок у звітності, поданій таким платником. В іншому ж випадку підставою для визначення штрафних санкцій щодо сплати податків та зборів є дані саме документальних перевірок.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2017 року по справі №К/800/28472/17.

Разом з тим, з досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, за результатами якої складено акт № 1147/26-55-12-05 від 12 травня 2016 року, у якому зазначено про порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що камеральна перевірка не може проводитись з питань своєчасності сплати узгоджених грошових зобов'язань, виходячи із наступного.

Згідно з п. 2.5.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України №165 від 14 червня 2013 року, після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): в разі встановлення помилок (порушень) в податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - акт про результати камеральної перевірки; в разі відсутності помилок (порушень) в податковій звітності - до впровадження в промислову експлуатацію АС «камеральна електронна перевірка», інспектор в тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку в графі «порушень (помилок) не виявлено» (якщо інше не визначено Кодексом), вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС «камеральна електронна перевірка» складається довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною ІР-адресою.

З наведених норм вбачається, що при проведенні камеральної перевірки дослідженню підлягають саме дані податкової звітності, а отже в акті за результатами проведення камеральної перевірки можуть бути зафіксовані лише встановлені помилки (порушення) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності. До такого переліку порушень не відноситься встановлення порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Колегія суддів зазначає про те, що термін сплати узгоджених грошових зобов'язань не є даними податкової звітності, які досліджуються під час проведення камеральної перевірки, а отже, податковим органом, не в спосіб встановлений законодавством складено акт камеральної перевірки з посиланням на таке порушення, як несвоєчасна сплата узгодженої суми грошових зобов'язань.

Крім того, відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік. При цьому, в Акті перевірки зазначено, що дана декларація подана 29.02.2016.

Проте, камеральну перевірку наведених вище податкових декларацій відповідач провів лише 12.05.2016, тобто поза межами граничного терміну проведення такого виду перевірки декларацій.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що порушення строків проведення камеральної перевірки свідчить про її незаконність. Відповідно, така перевірка не має правових наслідків, складені за наслідками такої перевірки акти не може вважатися належними та допустимим доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Разом з тим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, в порушення зазначених вище вимог Податкового кодексу України, прийнято відповідачем в день складання акту перевірки, а саме 12.05.2016.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 щомісяця проведено оплату узгодженої суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток, що підтверджується платіжними дорученнями: №195 від 30 січня 2015 року у розмірі 64000 грн.; №415 від 02 березня 2015 року у розмірі 64000 грн.; №550 від 30 березня 2015 року у розмірі 467045 грн.; №739 від 30 квітня 2015 року у розмірі 420000 грн.; №741 від 30 квітня 2015 року у розмірі 47100 грн.; №858 від 29 травня 2015 року у розмірі 470000 грн.; №1034 від 30 червня 2015 року у розмірі 470000 грн.; №1190 від 30 липня 2015 року у розмірі 200000 грн.; №1191 від 30 липня 2015 року у розмірі 270000 грн.; №1380 від 28 серпня 2015 року у розмірі 400000 грн.; №1381 від 28 серпня 2015 року у розмірі 70000 грн.; №1605 від 30 вересня 2015 року у розмірі 470000 грн.; №1790 від 30 жовтня 2015 року у розмірі 470000 грн.; №1986 від 30 листопада 2015 року у розмірі 470000 грн.; №2168 від 30 грудня 2015 року у розмірі 470000 грн. на загальну суму 4822145 грн.

Загальна сума авансових внесків протягом 2015 року, сплачених завчасно складає 4 822 145 грн., що на 725 539,9 грн. більше ніж розмір визначеного грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Аналіз зазначеної норми права та фактичних обставин справи дає підстави для висновку про те, що встановивши наявність коштів, сплачених як авансових внесків по такому податку на прибуток, податковий орган зобов'язаний був погасили грошове зобов'язання по зазначеному податку визначене у податковій декларації і тільки в разі їх недостатності встановлювати факт наявності у позивача несплаченої узгодженої суми грошового зобов'язання.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: