Ухвала суду № 70415020, 21.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1506/17 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Ганечко О.М. Коротких А.Ю.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Тетерів» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Державного казначейства України в Київській області про стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління державного казначейства України у Київській області про стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року адміністративний позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Виробниче об'єднання «Тетерів» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України у розмірі 1 209 255,68 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 20 березня 2009 року подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року із задекларованою сумою бюджетного відшкодування у розмірі 2 305 676 грн. разом з Додатком № 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та Додатком № 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування» - відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97) та наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (чинні на момент подання звітності).

Відповідно до п.п.7.7.5, п.7.7, ст. 7 Закону № 168/97 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З урахуванням вимог п.п.7.7.5, п.7.7, ст. 7 Закону № 168/97 після отримання податкової декларації із заявленою сумою бюджетного відшкодування по податковій декларації за лютий 2009 року у розмірі 2 305 676 грн. на поточний рахунок в установі банку (ряд.25.1), податковим органом на підставі п.9, ч. 6, ст. 111 Закону України від 05 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за лютий 2009 року.

За результатами перевірки порушень вимог чинного законодавства в частині визначення та декларування суми бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за лютий 2009 року у розмірі 2 305 676 грн. не встановлено, про що складено довідку від 18 травня 2009 року № 601/23/32783473.

Із задекларованої суми бюджетного відшкодування (наявної переплати) у розмірі 2 305 676 грн. за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2009 позивач скористався сумою 271 987 грн. шляхом зменшення суми наявною переплати на суму нарахованого податку до сплати за податковою декларацією за грудень 2010 року.

Таким чином, бюджетна заборгованість становила 2 033 689 грн. (2 305 676 грн. - 217 987 грн.), що не заперечується податковим органом.

При цьому, податковим органом не було подано до органу казначейства відповідного висновку для повернення бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись з даною бездіяльністю, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (справа № 2а-2308/12/1070).

Під час судового оскарження податковий орган в період з 15 червня 2012 року по 19 червня 2012 року повторно провів позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок суми податку на додану вартість за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 січня 2009 року по 28 лютого 2009 року.

За результатами повторної перевірки складено акт від 19 червня 2012 року № 294/22/32783473 та винесено податкове повідомлення рішення від 19 червня 2012 року № 00002422300, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 2 305 676,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року зупинено провадження у справі (№ 2а-2308/12/1070) про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 2 033 689 грн. до набрання законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду у справі (№ 2а-3558/12/1070) про скасування податкового повідомлення рішення від 19 червня 2012 року № 0000242300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року у справі № 2а-3558/12/1070, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, позовні вимоги позивача задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 19 червня 2012 року № 0000242300.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 17 червня 2015 року, касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Судом 03 квітня 2013 року поновлено провадження у справі № 2а-2308/12/1070.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, залишено без змін Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 липня 2013 року, позовні вимоги позивача задоволено та стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 033 689 гривень.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 22 квітня 2015 року здійснив процесуальне правонаступництво ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» на ТОВ «Виробниче об'єднання «Тетерів» та залишив без задоволення касаційні скарги відповідачів, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2013 року без змін.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Як слідує з платіжного доручення від 25 травня 2016 року, на розрахунковий рахунок позивача 25 травня 2016 року надійшло відшкодування ПДВ за декларацією за лютий 2009 року у розмірі 2 033 689 грн.

Вважаючи, що відповідач повинен сплатити пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки суму податку на додану вартість за лютий 2009 року не відшкодовано позивачу у визначені Податковим кодексом України строки, позивач має право на стягнення сум пені відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено у ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з вимогами п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відповідно до вимог п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Згідно з п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Право на нарахування пені за несвоєчасну сплату бюджетного відшкодування передбачене п. 200.23 ст. 200 ПК України.

При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 03 червня 2014 року (справа № 21-131а14).

Судом першої інстанції встановлено, що 25 травня 2016 року позивачу надійшло відшкодування ПДВ за декларацією за лютий 2009 року у розмірі 2 033 689 грн.

Оскільки суму податку на додану вартість за лютий 2009 року не відшкодовано позивачу у визначені Податковим кодексом України строки, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на стягнення сум пені відповідно до п. 200.23 ст. 200 даного Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача виникло право на нарахування пені з наступного дня, коли відповідач зобов'язаний був завершити вчинення відповідних дій та виплатити позивачу бюджетне відшкодування, тобто з 14 березня 2013 року.

Отже, загальний період, за який позивач має право на нарахування пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ за лютий 2009 року у розмірі 2 033 689 грн. є період, який починається з наступного дня, коли відповідачі зобов'язані були завершити вчинення відповідних дій та виплатити позивачу бюджетне відшкодування - 14 березня 2013 року по день, що передує фактичному зарахуванню відповідних коштів на рахунок позивача 25 травня 2016 року.

Так, позивачем надано до суду розрахунки сум пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за заявлені позивачем періоди з 14 березня 2013 року по 22 травня 2016 року з якого вбачається, що загальна сума пені за порушення строків перерахування суми бюджетного відшкодування, яку позивач просить стягнути за вказаний період, складає 1 209 373 грн. 69 коп.

Розрахунок пені здійснений позивачем з урахуванням змін ставок Національного банку України за періоди з 14 березня 2013 року по 25 травня 2016 року.

Положення п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України передбачають обрахунок розміру пені виходячи із облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку дії такої облікової ставки. Право на нарахування пені виникає за кожен день прострочення відшкодування включаючи день погашення, у зв'язку із чим моментом виникнення пені є кожен день прострочення.

Аналогічний правовий висновок викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2016 року у справі №825/1402/15-а (реєстраційний номер в ЄДРСР - 59081899).

Колегією суддів проаналізовано здійснений судом першої інстанції перерахунок суми пені та встановлено, що у період з 14 березня 2013 року по 25 травня 2016 року, діяли різні ставки Національного банку України.

Враховуючи зазначені вище обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пеню у розмірі 1 209 255,68 грн.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції невірно розраховано суму пені, оскільки відповідачем не зазначено в чому полягають можливі помилки при обрахунках, з посиланням на норми Податкового кодексу України, або нормативно-правового акту, який передбачає інший порядок здійснення нарахувань.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, в порядку передбаченому ст. ст. 88, 94 КАС України колегія суддів зазначає.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року задоволено клопотання апелянта та відстрочено Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області сплату судового збору до моменту постановлення рішення по справі.

Враховуючи те, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 19 954 грн. 67 коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Керуючись ст. ст. 88, 94, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39466569 адреса: просп. Шевченка, 1-а, м. Вишгород, Київська обл., 07300) на користь Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, р/р 31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 19 954 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 67 (шістдесят сім) коп.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлено 21 листопада 2017 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Коротких А. Ю.