Постанова № 70414310, 17.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2017 року № 826/3137/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Добрянської Я.І. , суддів Федорчука А.Б. Кузьменка В.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної поліції України, Управління поліції охорони в Київській області в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати п. 7 наказу Національної поліції України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДКР Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві та Управління поліції охорони в Київській області» від 17.01.2017р. № 43;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління поліції охорони в Київській області від 31.01.2017р. № 14 о/с;- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді командира взводу Броварського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Київській області з 01.02.2017р.;

- стягнути з Управління поліції охорони в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2017р. по день винесення рішення;

- стягнути з Управління поліції охорони в Київській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно застосовано до нього крайній вид дисциплінарного впливу у вигляді звільнення зі служби, а відтак вважає, що оскаржувані накази є необґрунтованим та таким, що підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2017р. задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування матеріалів службового розслідування за фактом перевірки обставин надзвичайної події за участю поліцейських у с. Княжичі Броварського району Київської області від 04.12.2016р.

Справу розглянуто відповідно до вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), проходив службу в органах поліції в період з 07.11.2015р. по 30.01.2017р.

04.12.2016р. близько 04.50 по вул. Корнійчука, 22 у с. Княжичі Броварського району Київської області сталася перестрілка між поліцейськими управління «Корпусу оперативно-раптової дії» ГУ НП у м. Києві, полку поліції особливого призначення № 1 вказаного ГУ та Броварського міжрайонного відділу (м. Бровари) Управління поліції охорони в Київській області.

За результатом проведення за вищевказаною подією службового розслідування, призначеного наказом Національної поліції України від 04.12.2016р. «Про призначення та проведення службового розслідування» № 1261 (а.с. 78), на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади, що підтверджується копією наказу Національної поліції України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДКР Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві та Управління поліції охорони в Київській області» від 17.01.2017 № 43. (а.с. 14-17)

Наказом Управління поліції охорони в Київській області від 31.01.2017р. № 14 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1, командира взводу Броварського міжрайонного відділу (м. Бровари) звільнено зі служби в поліції у запас Збройних Сил за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) з 01.02.2017р. (а.с. 13)

Позивач вважаючи вищезазначені накази протиправними звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюється Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно з ст. 2 Законом України «Про Національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про Національну поліцію», проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245 із наступними змінами).

Таким чином, питання сутності службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень врегульовані Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006р. № 3460-IV.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з абз. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

дотримуватися норм професійної та службової етики;

берегти державну таємницю;

у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;

постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно з ст. 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.

Начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.

Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України регламентований порядок накладання дисциплінарних стягнень, зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Особа рядового або начальницького складу органу внутрішніх справ, яка повідомила про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншим працівником міліції, не може бути звільнена із служби чи змушена до звільнення або притягнута до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з таким повідомленням.

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади, що підтверджується наявним в матеріалах справи наказом Національної поліції України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДКР Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві та Управління поліції охорони в Київській області» від 17.01.2017р. № 43. (а.с. 14-17)

Зі змісту вищезазначеного наказу вбачається, що він прийнятий за результатом службового розслідування за фактом події, яка відбулась 04.12.2016р. близько 04.50 по вул. Корнійчука, 22 у с. Княжичі Броварського Київської області, зокрема перестрілки між поліцейськими управління «Корпусу оперативно-раптової дії» ГУ НП у м. Києві, полку поліції особливого призначення № 1 вказаного ГУ та Броварського міжрайонного відділу (м. Бровари) Управління поліції охорони в Київській області.

Як вбачається з п. 7 наказу Національної поліції України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДКР Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві та Управління поліції охорони в Київській області» від 17.01.2017р. № 43, звільнення позивача зі служби в поліції, як захід дисциплінарного стягнення застосовано за незадовільне виконання функціональних обов'язків, що виразилось в ігноруванні вимог п. 4.7 Інструкції із здійснення підрозділами Державної служби охорони заходів майнової та особистої безпеки громадян, використанням технічних засобів охорони, затвердженої наказом МВС від 23.11.2003р. № 1429, неінформуванні чергової частини Броварського ВП ГУ НП в Київській області про виявлені сліди злому ти виклик слідчо-оперативної групи з метою фіксації слідів злочину, непрофесійних дій щодо організації відпрацювання сигналу «Тривога», проведення поверхневої перевірки і огляду, порушенні статей 2 та 18 Закону України «Про Національну поліцію», керуючись ст. 2, 5, 8, 12 та 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Згідно з п. 4.7 Інструкції із здійснення підрозділами Державної служби охорони заходів майнової та особистої безпеки громадян, використанням технічних засобів охорони, затвердженої наказом МВС від 23.11.2003р. № 1429 (далі - Інструкція № 1429), дії нарядів ГЗ при надходженні сигналу "Тривога" з квартири (приміщення), що охороняється:

ГЗ, отримавши від ЧПУ адресу квартири (приміщення), з якої надійшов сигнал "Тривога", негайно найкоротшим шляхом, з дотриманням правил дорожнього руху прибуває за вказаною адресою. Під час слідування старший ГЗ (молодший інспектор ГЗ) з'ясовує особливості розташування квартири, що охороняється, розподіляє обов'язки між членами ГЗ та визначає порядок їх дій після прибуття на місце. (п. 4.7.1 Інструкції № 1429)

При надходженні кількох сигналів "Тривога" з різних об'єктів ГЗ відпрацьовує їх послідовно за таким принципом:

- від більш важливого до менш важливого об'єкта;

- від спрацювання кнопки тривожної сигналізації до спрацювання засобів охоронно-пожежної сигналізації;

- від ближчого об'єкта до об'єкта, розташованого на більшій відстані. (п. 4.7.2 Інструкції № 1429)

За неможливості вчасного виїзду ГЗ до зазначеного місця через надзвичайні обставини (затримка підозрюваних осіб, несправність автомобіля тощо) старший наряду ГЗ негайно повідомляє про це інспектора-чергового (відповідального чергового), використовуючи при цьому всі доступні засоби зв'язку (радіозв'язок, телефонний зв'язок) і далі діє за його вказівкою. (п. 4.7.3 Інструкції № 1429)

ГЗ, що прибула за вказаною адресою, блокує всі можливі шляхи відходу зловмисників, перевіряє цілісність будівельних конструкцій (вхідних та балконних дверей, вікон, стін тощо), з'ясовує причину спрацювання засобів ОіОПС і вживає всіх заходів до затримання злочинців, дотримуючись правил особистої безпеки. При цьому міліціонер-водій блокує під'їзд(и) будинку та вікна, що виходять на його бік, старший наряду ГЗ (молодший інспектор ГЗ) перевіряє сходовий марш під'їзду, блокує ліфт та вхідні двері квартири, а третій член наряду ГЗ блокує вікна та балконні двері тильного боку будинку. (п. 4.7.1 Інструкції № 1429)

У разі відсутності явних слідів проникнення та ознак присутності в квартирі (приміщенні) людей про це повідомляється інспектор-черговий (відповідальний черговий), після чого слід діяти за його вказівкою.

У разі виявлення слідів злому про це негайно повідомляється

інспектор-черговий (у разі відсутності чергової частини - відповідальний черговий підрозділу ДСО) та черговий органу внутрішніх справ, після чого забезпечується охорона квартири (приміщення).

У разі виявлення сторонніх осіб у квартирі, що охороняється, або підозрілих осіб за межами квартири (приміщення) вживаються заходи щодо їх затримання. У подальшому слід діяти за вказівкою інспектора-чергового (відповідального чергового). (п. 4.7.4 Інструкції № 1429)

Дії наряду ГЗ при під'їзді до квартири (приміщення), її обстеженні, виявленні та перевірці підозрілих осіб, затриманні зловмисників та дотриманні правил особистої безпеки мають відповідати чинним нормативним документам МВС України та ДДСО при МВС України. (п. 4.7.5 Інструкції № 1429)

Якщо інспектор-черговий (відповідальний черговий) прийняв рішення про перезакриття квартири (приміщення), старший наряду ГЗ вживає необхідних заходів щодо її охорони аж до її перезакриття.

Категорично забороняється залишати квартиру (приміщення) без охорони до її перезакриття.

Для охорони квартири (приміщення) за розпорядженням чергового-інспектора (відповідального чергового) виставляється один із членів ГЗ, який забезпечується табельною зброєю, засобами індивідуального захисту та засобами радіозв'язку, або вся група затримання, якщо конструктивні особливості та місце розташування квартири (приміщення) не дозволяють блокувати всі вразливі місця одному міліціонеру. (п. 4.7.6 Інструкції № 1429)

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем до суду не надані докази на підтвердження порушення позивачем вимог п. 4.7 Інструкції № 1429.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Судом ухвалами від 03.08.2017р. витребовувались у Національної поліції України та Генеральної прокуратури України матеріали службового розслідування за фактом перевірки обставин надзвичайної події за участю поліцейських у с. Княжичі Броварського Київської області 04.12.2017р.

Листом Управлінням рсжимно-технічного захисту інформації Національної поліції України від 19.05.2017р. № 13/1524 начальника Правового депертаменту Національної поліції України було інформовано про те, що оригінали матеріалів службового розслідування за фактом загибелі поліцейських 04.12.2016р. у селі Княжичі у кількості 6 томів 24.02.2017р. були вилучені з Національної поліції України слідчим в особливо важливих справах другого відділу управління розслідування злочинів вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури Кіселевичем І.П. на підставі ухвали Печерського районного суду від 30.01.2017р. по справі №757/4965/17-к направлено до Генеральної прокуратури України. (а.с. 70-71)

Національна поліція України направила до Генеральної прокуратури України лист від 23.05.2017р. № 5317/05/26-2017 в якому просила надіслати на адресу Національної поліції України копії матеріалів службового розслідування за фактом перевірки надзвичайних обставин за участю поліцейських у с. Княжичі Броварського районну Київської області 04.12.2016р. (а.с. 73)

Листом Генеральної прокуратури України від 12.06.2017р. № 17/3429504-16 Національну поліцію України було повідомлено про те, шо матеріалам службового розслідування Національною поліцією України присвоєно гриф «таємно», а відтак виготовлення копій можливе лише за умови зняття грифу обмеження «таємно» або надання письмового дозволу на виготовлення копій. (а.с. 74)

Національна поліція України направила до Генеральної прокуратури України лист від 27.06.2017р. № 6816/01/26-2017 в якому просила виготовити копії матеріалів службового розслідування та зазначила, що надає дозвіл на виготовлення копії в кількості одного примірника. (а.с. 72)

Листами Генеральної прокуратури України від 19.07.2017р. № 15/2-29504-16 та від 26.07.2017р. № 17/3-29504-16 Національній поліції України надані відповіді в яких зазначено, про неможливість надання витребуваних документів внаслідок побоювання слідчого про можливе розкриття таємниці слідства та можливого розголошення державної таємниці під час судового розгляду вказаної справи, також зазначено, що в Головному слідчому управлінні на даний час відсутні технічні можливості для виготовлення копій зазначених матеріалів у режимі таємного діловодства, а відтак рекомендовано для отримання відповідних матеріалів зняти присвоєний гриф таємності. (а.с. 75-76; 77-78)

Таким чином, матеріали службового розслідування за фактом перевірки обставин надзвичайної події за участю поліцейських у с. Княжичі Броварського Київської області 04.12.2017р. до суду не надані, так і не надано інших доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних наказів.

Окрім цього, відповідно до ч. 10, 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні, а до суду відповідачами не надані належні та допустимі докази врахування вищезазначених критеріїв при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення, неможливості застосування інших заходів дисциплінарного впливу та необхідності застосування крайнього виду дисциплінарного стягнення, а саме, звільнення зі служби в поліції.

Також, судом встановлено, що позивач обіймав посаду командира взводу Броварського міжрайонного відділу (м. Бровари) Управління поліції охорони в Київській області, а в наказі Національної поліції України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДКР Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві та Управління поліції охорони в Київській області» від 17.01.2017р. № 43 зазначено, що службовим розслідуванням встановлено, що подія 04.12.2016р. по вул. Корнійчука, 22 у с. Княжичі Броварського Київської області відбулась через непрофесійні дії керівників ГУНП у м. Києві, Шевченківського управління поліції, управлінь карного розшуку та оперативної служби зазначеного Головного управління.

Таким чином, посада позивача не відноситься до вищезазначених.

Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, і як наслідок, звільнення зі служби в поліції.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених під час судового розгляду справи фактів та обставин, враховуючи, що мотиви та докази відповідача не дають підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, колегія суддів вважає, що п. 7 наказу Національної поліції України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДКР Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві та Управління поліції охорони в Київській області» від 17.01.2017р. № 43 є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, колегія суддів перевіряє обґрунтованість оскарженого рішення (наказу) відповідача.

Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії" (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).

При цьому стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки" (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п. 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 року у справі "ISKCON та 8 інших проти Об'єднаного Королівства" (ISKCON and 8 Others against the United Kingdom); п. 47-56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі "Путтер проти Болгарії" (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).

Враховуючи, що відповідачами в ході судового розгляду справи не надано до суду документального підтвердження наявності підстав для застосування до позивача заходу дисциплінарного впливу у вигляді звільнення зі служби та не надано доказів на підтвердження законності оскаржуваного наказу про звільнення, колегія суддів вважає, що наказ начальника Управління поліції охорони в Київській області від 31.01.2017р. № 14 о/с також підлягає скасуванню, як такий, що прийнятий на підставі та на виконання п.7 наказу Національної поліції України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДКР Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві та Управління поліції охорони в Київській області» від 17.01.2017р. № 43, який визнаний судом протиправним та скасований.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про поновлення позивача на службі в поліції на посаді командира взводу Броварського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Київській області з 01.02.2017р., також підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Управління поліції охорони в Київській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. 00 коп., колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 9 вищезазначеної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведений факт заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з Управління поліції охорони в Київській області моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 24 розділу II Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 р. № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

11 листопада 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Згідно з ч. 2 даної постанови, виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Обчислення середньої заробітної плати проводиться відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року № 260. (далі - Порядок № 260)

Відповідно до п. 6 Порядку № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Згідно з п. 9 Порядку № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку № 260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Так, відповідно до довідки про доходи від 03.03.2017р. № 39 виданої Управлінням поліції охорони в Київській області НПУ, за останні два повних календарних місяці роботи перед звільненням, грошове забезпечення позивача складає: 5235,13 грн. + 700,0 грн. за грудень 2016р. та 4898,88 грн. за січень 2017р., всього 10834,01 грн. (а.с. 35)

Середньоденне грошове забезпечення складає: 257,95 грн. обраховане як (10834,01 грн. - загальна сума нарахованої заробітної плати за грудень 2016р. - січень 2017р. / 42 робочих дні).

Судом встановлено, що позивача звільнено зі служби 01.02.2017р., а тому період вимушеного прогулу позивача складає: 199 днів, у зв'язку з чим підлягає стягненню з Управління поліції охорони в Київській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.02.2017р. по 17.11.2017р. в сумі 51 332,05 грн. (199 дні х 257,95 грн.).

З огляду на зазначене колегія суддів зазначає, що позовна вимога про стягнення з Управління поліції охорони в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2017р. по 15.11.2017р. у сумі 51 332,05 грн. грн. без вирахування податків та обов'язкових платежів.

Відповідно до п.3 Порядку №100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов'язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена без утримання такого податку та інших обов'язкових платежів.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до п. 2-3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

А відтак, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця слід допустити до негайного виконання.

Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163, ч. 1 ст. 256 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати п. 7 наказу Національної поліції України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДКР Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві та Управління поліції охорони в Київській області» від 17.01.2017р. № 43.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління поліції охорони в Київській області від 31.01.2017р. № 14 о/с.

4. Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді командира взводу Броварського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Київській області з 01.02.2017р.

5. Стягнути з Управління поліції охорони в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2017р. по 17.11.2017р. у сумі 51 332,05 грн. без вирахування податків та обов'язкових платежів.

6 .В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

7. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді командира взводу Броварського міжрайонного відділу (м. Бровари) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Я.І. Добрянська

Судді А.Б. Федорчук

В.А.Кузьменко

.