Рішення № 7041420, 10.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.09 р.                     Справа № 38/243                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Лія” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 20336647)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34557310)

про стягнення основного боргу в сумі 68863,79 грн., 3% річних у розмірі 2224,79 грн., пені в сумі 17798,44 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пєтухова Я.М. за довіреністю б/н від 27.07.2009 р.

від відповідача: Шкляров І.О. за довіреністю б/н від 07.07.2009 р.

Господарським судом Донецької області 23.12.2008 р. порушено провадження у справі № 38/243.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009 року рішення господарського суду від 27.03.2009 р. залишено без змін. Постановою від 15.09.2009 р. Вищого господарського суду України рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2009 р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009 р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 20.10.2009 року справа 38/243 передана на розгляд судді Богатирю К.В.

Ухвалою від 21.10.2009 року справа № 38/243 призначена до нового розгляду в судовому засіданні, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В постанові від 15.09.2009 р. Вищий господарський суд України вказує на наступні недоліки, що були допущені судами першої та другої інстанцій при розгляді даного спору:

– не з’ясування обставин, пов’язаних з укладенням договору саме в тій редакції, якою суди керувалися, визначаючи права та обов’язки сторін за таким договором, умови поставки;

– не звернення уваги на те, що договір підписаний позивачем з протоколом розбіжностей, про що зазначено у договорі;

– не з’ясування тих питань, чи прийнята відповідачем пропозиція позивача на укладення договору на інших умовах, запропонованих позивачем; у випадку відмови відповідача від пропозиції включити спірні пункти в редакції протоколу розбіжностей – чи взагалі досягнуто згоди щодо спірних питань сторонами;

– не визначено наявність юридичного факту, який суди вважали встановленим, – саме укладення договору, який породжує юридичні наслідки для сторін.

Відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою від 21.10.2009 р. суд зобов’язав позивача та відповідача надати протокол узгодження розбіжностей до спірного договору або інший документ у підтвердження такого узгодження згідно вимог п. 6 ст. 181 ГК України; письмові пояснення з питань: чи прийнята відповідачем пропозиція позивача на укладення договору на інших умовах, запропонованих позивачем; чи досягнуто згоди щодо спірних питань між сторонами у випадку відмови відповідача від пропозиції включити спірні пункти в редакції протоколу розбіжностей; чи укладалися між сторонами у спірному періоді будь–які інші договори купівлі–продажу (поставки), в т.ч. в усній формі або у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами та інше (до пояснень надати відповідні докази).

З матеріалів справи, пояснень позивача та відповідача суд вбачає наступне:

12.10.2006 р. сторони уклали договір постачання № 115, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками із застереженням „з протоколом розбіжностей від 12.10.2006 р.” з боку постачальника (позивач у даній справі).

До договору сторони уклали додаток № 1 (замовлення на придбання товару), в якому передбачили зразок бланку замовлення, де вказуються найменування товару, одиниця вимірювання, його кількість, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, штрих–код товару. Додаток № 1 є невід’ємною частиною договору. Він підписаний сторонами та скріплений печатками.

Із протоколу розбіжностей до спірного договору вбачається дві різні за змістом редакції умов договору щодо порядку оформлення замовлення, визначення кількості та ціни товару, строку та порядку здійснення оплати, підстав та порядку настання відповідальності за порушення договірних зобов’язань, строк дії договору.

Вказаний протокол розбіжностей підписаний кожною стороною під своєю редакцією, підписи представників сторін завірені печатками.

Завірені копії договору № 115 від 12.10.2006 р., додатку № 1 та протоколу розбіжностей від 12.10.2006 р. до нього містяться в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 115 від 12.10.2006 р., на виконання якого він поставив відповідачу товар за видатковими накладними, що підтверджується підписами представників відповідача на видаткових накладних в графі „Прийняв” та відбитками печатки, а також податковими накладними, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Відповідач періодично здійснював часткові оплати за товар, отриманий згідно спірних видаткових накладних, що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку, а також частково повернув товар за накладними, в результаті чого, на думку позивача, основний борг відповідача на його користь склав 68863,79 грн. Вказані обставини позивач обґрунтовує актами звірки взаєморозрахунків між сторонами, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач на позовні вимоги заперечував тим, що поставка продукції здійснювалася на підставі видаткових накладних (позадоговірна поставка), а не договору постачання № 115 від 12.10.2006 р., тому посилання позивача на настання строку оплати за вказаним договором, а також застосування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов’язання, є необґрунтованим. Крім того, відповідач заперечує факт досягнення сторонами згоди щодо істотних умов спірного договору постачання № 115 від 12.10.2006 р.

Позивач надав до суду додаткові пояснення № 1105 від 02.11.2009 р., в яких вказує наступне. Відповідач зробив оферту та надіслав позивачу проект договору постачання № 115 від 12.10.2006 р. У позивача виникли заперечення щодо ряду пунктів даного договору, тому згідно п. 4 ст. 181 ГК України позивачем було складено протокол розбіжностей, про що зроблено застереження в договорі, та у двадцятиденний строк надіслано відповідачу два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідач без будь–яких заперечень та застережень підписав протокол розбіжностей та скріпив його своєю печаткою, тобто, на думку позивача, у письмовій формі надав на нього згоду. Жодних пропозицій позивача відповідач не передав до суду для врегулювання у відповідності до п. 5 ст. 181 ГК України розбіжностей щодо умов договору між сторонами. На підставі цього позивач робить висновок, що відповідач прийняв усі умови, зазначені у протоколі розбіжностей у редакції позивача (постачальника за договором). В обґрунтування цього позивач посилається на те, що в даному випадку підписання протоколу розбіжностей відповідачем, скріплення його печаткою та направлення позивачу без будь–яких застережень та додаткових документів і є згодою відповідача на умови поставки, запропоновані позивачем. Крім того, в спірному періоді будь–які інші договори купівлі–продажу (поставки), в т.ч. в усній формі або у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами та інше, крім договору постачання № 115 від 12.10.2006 р., між позивачем та відповідачем не укладалися.

Відповідач надав до суду письмові пояснення № 366/1 від 02.11.2009 р., в яких вказує наступне. Протоколом розбіжностей до договору постачання № 115 від 12.10.2006 р. не були врегульовані спірні розбіжності, про що свідчить відсутність в тексті протоколу вказівки на те, в якій редакції приймаються спірні пункти договору, зазначені в протоколі розбіжностей. У зв’язку з чим відповідач вважає, що непогоджені пункти діють в тій редакції договору, в якій були первісно запропоновані. Крім того, відповідач зазначає, що в договорі постачання вказується дата протоколу розбіжностей – 10.12.2006 р., при цьому фактично сторонами був підписаний протокол розбіжностей від 12.10.2006 р.

Ухвалою від 04.11.2009 р. суд зобов’язав позивача та відповідача надати письмові пояснення по кожному пункту спірних умов договору, викладених сторонами в протоколі розбіжностей, щодо визначення цих умов договору як істотних для договору № 115 від 12.10.2006 р.

Позивач та відповідач надали до суду письмові пояснення, з яких вбачається, що обидві сторони вважають спірні пункти договору, викладені в протоколі розбіжностей, істотними умовами договору постачання № 115 від 12.10.2006 р.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачений загальний порядок укладення господарських договорів, згідно якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

З матеріалів справи вбачається, що сторони не узгодили між собою порядок оформлення замовлення, кількість та ціну товару, строк та порядок здійснення оплати, підстави та порядок настання відповідальності за порушення договірних зобов’язань, строк дії договору. З наданих до суду документів неможливо зрозуміти про що саме домовилися сторони, оскільки в протоколі розбіжностей не зазначено в редакції постачальника чи покупця сторони приймають спірні умови щодо порядку оформлення замовлення, порядку визначення кількості та ціни товару, здійснення оплати, настання відповідальності за порушення умов договору. Представниками сторін – Лісовським О.І. та Пасічник Д.В., підписаний протокол розбіжностей до договору кожним під свою редакцією без зазначення про прийняття редакції іншої сторони. Узгодження розбіжностей шляхом оформлення окремого протоколу, обмін листами, телеграмами, телетайпограмами з вказаного питання між сторонами не відбувся. Включення до договору прийнятих пропозицій сторонами не здійснено, що підтверджує факт їх не прийняття, згоду на передачу до суду неврегульованих розбіжностей сторони не надавали.

Посилання позивача на той факт, що підписання протоколу розбіжностей відповідачем і є його письмовою згодою в розумінні п. 6 ст. 181 ГК України судом до уваги не приймається у зв’язку з неправильним тлумаченням позивачем вказаної правової норми. Всі домовленості щодо врегулювання розбіжностей, окреслених у протоколі, мають оформлятися письмово. При цьому слід мати на увазі, що узгодження сторонами розбіжностей повинно бути оформлено окремим письмовим документом або відповідним записом, із змісту якого можна встановити факт узгодження розбіжностей між сторонами. Будь–які домисли або припущення такий письмовий документ не повинен викликати за своїм змістом. Підпис відповідача на протоколі розбіжностей під своєю редакцією свідчить лише про той факт, що покупець (відповідач) підтверджує таким чином свою редакцію умов договору щодо порядку оформлення замовлення, порядку визначення кількості та ціни товару, здійснення оплати, настання відповідальності за порушення умов договору. Саме таке значення свого підпису тлумачить відповідач при розгляді даного спору.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Правовий аналіз чинного законодавства свідчить, що істотними умовами договорів купівлі–продажу (поставки) є кількість товару, ціна, порядок та строк оплати, строк дії договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З тексту протоколу розбіжностей до спірного договору № 115 від 12.10.2006 р. та з матеріалів справи вбачається, що сторони фактично не погодили між собою порядок оформлення замовлення, кількість та ціну товару, строк та порядок здійснення оплати, підстави та порядок настання відповідальності за порушення договірних зобов’язань, строк дії договору.

Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Спірні видаткові накладні, які підписані обома сторонами не містять посилання на спірний договір. Усі інші документи, які є в матеріалах справи та які підтверджують, нібито, фактичне виконання цього договору (платіжні доручення, акти звірки), не дають змоги визначити в якій саме редакції сторони виконували договір стосовно спірних пунктів. А без встановлення факту погодження сторонами спірних умов договору, які є істотними, неможливо дійти висновку щодо його укладення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сторони фактично не узгодили істотні умови договору, які викладені в протоколі розбіжностей, у зв’язку з чим договір постачання № 115 від 12.10.2006 р. визнається судом неукладеним.

Укладення договору № 115 від 12.10.2006 р. шляхом надання належної форми результату досягнення згоди з усіх спірних умов між сторонами матеріалами справи не підтверджено, а позовні вимоги засновані на невиконанні відповідачем зобов’язання оплатити протягом 10 банківських днів з моменту підписання товарної накладної товар, отриманий згідно договору № 115 від 12.10.2006 р. (пункт 5.5 договору в редакції постачальника (позивача). В редакції покупця п. 5.5 протоколу розбіжностей викладений так: „покупець перераховує кожні 30 банківських днів на рахунок постачальника грошові кошти за реалізований товар”. Будь–яких доказів реалізації отриманого товару до суду не надано, тому строк оплати для покупця не настав (якщо оцінювати договір в редакції саме покупця).

З врахуванням всіх вищевказаних обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, тому їх відхиляє.

Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Клопотання від позивача про зміну підстави позову до суду не надходило.

Додаткові позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних засновані на невиконанні грошового зобов’язання за договором № 115 від 12.10.2006 р. в редакції постачальника, обов’язок виконання якого позивачем не доведено, тому також не підлягають задоволенню.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 22; 33-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 10.12.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя