Постанова № 70413376, 15.11.2017, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 року № 813/3294/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді Карп'як О.О.,

судді Гулкевич І.З.,

судді Мартинюк В.Я.,

секретар судового засідання Єрмакова Х.Р.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачів Гавадзин М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Івано - Франківської митниці ДФС про скасування наказів, поновлення на посаді, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Івано-Франківської митниці ДФС та просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ДФС України від 19.09.2017 року №2188-о "Про припинення державної служби";

- визнати незаконним та скасувати наказ Івано-Франківської митниці ДФС від 19.09.2017 року №422-к "Про припинення державної служби";

- поновити ОСОБА_1 з 19.09.2017 на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом ДФС України від 19.09.2017 року №2188-о позивачу припинено державну службу у зв'язку із поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 88 Закону України "Про державну службу". Наказом Івано-Франківської митниці ДФС №422-к від 19.09.2017 року позивача, заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС звільнено із займаної посади відповідно до наказу ДФС України №2188-о "Про державну службу". Позивач вважає вказані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України, йому не було запропоновану іншу рівнозначну посаду, хоча, на його думку, така можливість у відповідача була. Також, відповідачем при його звільненні не враховано норму ч. 3 ст. 40 КЗпП, якою передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідачів викладена у письмових запереченнях на позов та додаткових поясненнях.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що припинення державної служби позивача відбулося у зв'язку з поновленням на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС ОСОБА_5 на виконання постанов Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі №813/2091/16. Таким чином, позивач підлягав негайному звільненню у зв'язку з поновленням працівника за рішенням суду, який раніше виконував його роботу. Зазначив, що на виконання ч.3 ст. 49-2 КзпП України позивачу було запропоновано посаду старшого державного інспектора відділу адміністрування митних платежів на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника, однак ОСОБА_1 не надав згоду для переведення на зазначену посаду та відмовився від ознайомлення під підпис з повідомленням та пропозицією про переведення. Вважає, що відсутні підстави для скасування наказів, оскільки такі прийнято з метою виконання судового рішення. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Відповідно до наказу №2282-о від 08.06.2016 року ОСОБА_1, на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2016 у справі №813/6010/15, поновлено з 27.10.2015 року на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС .

Наказом Державної фіскальної служби України №2188-о від 19.09.2017 року "Про припинення державної служби" у зв'язку із поновленням на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС ОСОБА_5 на виконання постанов Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі №813/2091/16 припинено державну службу 19.09.2017 року ОСОБА_1, заступнику начальника Івано-Франківської митниці ДФС у зв'язку із поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, відповідно до п.1.ч.1.ст.88 ЗУ від 10 грудня 2015 №889-VІІІ «Про державну службу».

Наказом Івано-Франківської митниці ДФС №422-к від 19.09.2017 року "Про припинення державної служби" ОСОБА_1, заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС вважати таким, що припинив державну службу з 19 вересня 2017 року відповідно до п. 1 частини першої статті 88 Закону України від 10.12.2015 року №889-VІІІ "Про державну службу".

Листом Івано-Франківської митниці ДФС від 20.09.2017 року ОСОБА_1 повідомлено про припинення державної служби з 19.09.2017 року, у зв'язку із поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, відповідно до пункту 1 частини першої статті 88 Закону України "Про державну службу".

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови проходження служби в митних органах регулюються Конституцією України та Митним кодексом України.

Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями (частина 1 статті 569 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону №889-VIII від 10.12.2015 року, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема, КЗпП України.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.83 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державна служба припиняється у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону).

Підставами для припинення державної служби у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є зокрема, поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала.

Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 40 Кодексу законів про працю України, яка регламентує процедуру розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Згідно з п. 6. ч. 1 цієї статті , трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Нормою частини 2 ст. 40 Кодексу Законів про працю України передбачено, що звільнення з підстав визначених у п. 1,2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.

Отже, з урахуванням положень статті 40 Кодексу Законів про працю України та ст. 88 Закону України "Про державну службу" звільнення працівника допускається лише після пропозиції працівникові всіх вакансій на тому ж підприємстві, в установі, організації та у разі відмови працівника від такої.

Під поняттям "перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації" розуміється переведення на рівнозначну посаду тій, на якій робітник перебував до звільнення.

Також слід зазначити, що згідно ст.17 Закону України "Про державну службу" повноваження керівника державної служби в Державній службі фіскальної служби України здійснює її Голова.

Згідно положень ч.2 ст.17 ЗУ "Про державну службу" керівник державної служби: забезпечує планування службової кар'єри, планове заміщення посад державної служби підготовленими фахівцями згідно з вимогами до професійної компетентності та стимулює просування по службі; забезпечує своєчасне оприлюднення та передачу центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, інформації про вакантні посади державної служби з метою формування єдиного переліку вакантних посад державної служби, який оприлюднюється; призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на вакантні посади державної служби категорій "Б" і "В", звільняє з таких посад відповідно до цього Закону; створює належні для роботи умови та їх матеріально-технічне забезпечення; здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів України. Проте, як вбачається з матеріалів справи, Головою Державної фіскальної служби не запропоновано позивачу рівнозначної посади, оскільки роботодавцем є Голова Державної Фіскальної служби України, так як посади заступників начальника митниці відносяться до його номенклатури. Призначення і звільнення з цих посад здійснюється на підставі наказів Голови служби.

Як встановлено судом, відповідно до листа ДФС України «Про вжиття заходів» №24879/99-99-04-03-17 від 19.09.2017 Державна фіскальна служба України просить Івано-Франківську митницю ДФС, у зв'язку з поновленням на посаді заступника Івано-Франківській митниці ДФС ОСОБА_5, відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі №876/5607/17, надати пропозиції щодо подальшого проходження державної служби ОСОБА_1.(а.с.23).

Згідно повідомлення Івано-Франківської митниці ДФС №1507/8/09-70-04-44 від 19.09.2017, у зв'язку з поновленням на посаді заступника Івано-Франківської митниці ДФС ОСОБА_5, відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі №876/5607/17, ОСОБА_1 було запропоновано переведення на посалу старшого державного інспектора митних платежів на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_6 ОСОБА_1 не надав згоду для переведення на зазначену посаду та відмовився від ознайомлення під підпис з повідомленням та пропозицією про переведення (а.с.27). Також в листі повідомляється про те, що 19.09.2017 ркоу о 13:10 год ОСОБА_1 засобами телефонного зв'язку повідомив начальника Івано - Франківської митниці ДФС про погіршення стану здоров'я та своє перебування в одній з поліклінік м. Івано - Франківська.

Однак, на запит представника позивача, щодо надання інформації про наявність вакантних посад в органах ДФС України станом на 19.09.2017 року, отримано ряд відповідей від територіальних органів ДФС України, зі змісту яких встановлено, що на вказану дату в штатному розписі ДФС України були наявні вакантні посади, що віднесені до номенклатури голови ДФС України.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Вказана правова позиція викладена Верховним судом України у справі №6-40цс15 від 01.04.2015 року.

Отже, при прийнятті рішення судом враховано, що Державною фіскальною службою України, як роботодавцем, не виконано вимоги законодавства в частині процедури звільнення працівника, оскільки не запропоновано позивачу рівнозначну посаду у тій же установі, більше того згідно з долученими копіями відповідей на запити представника позивача такі мали можливість перевести працівника з його згоди на іншу роботу, чим порушили його трудові гарантії як працівника, що є підставою для визнання протиправними та скасування Наказу Державної фіскальної служби України №2188-о від 19.09.2017 року "Про припинення державної служби" та Наказу Івано-Франківської митниці ДФС №422-к від 19.09.2017 року "Про припинення державної служби."

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач з 19.09.2017 перебував на лікарняному у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, що підтверджується, долученим листком непрацездатності серії АДД №330967 (а.с.10). Таким чином, згідно ч.3 ст.40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений з державної служби у період його тимчасової непрацездатності, а саме, з 19.09.2017, що є порушенням норм чинного законодавства.

Згідно стаття 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як зазначив Верховний суд України в ухвалі від 02.06.2010 року у справі за позовом ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" до фізичних осіб, третьої особи акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", про визнання незаконними дій посадових осіб товариства, захист прав це передбачені законом способи охорони прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Судом встановлено, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі №813/2091/16, поновлено ОСОБА_5 на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС з 19.09.2017 року.

Отже, оскільки, ОСОБА_1 звільнений з посади з порушенням порядку вивільнення працівника, суд дійшов висновку, що у даному випадку, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Івано-франківської митниці Державної фіскальної служби України з 20 вересня 2017 року, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

У відповідності до ст.11 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, проте вимоги цієї статті відповідачем не були виконані.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Відтак, постанова в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника Івано - Франківської митниці ДФС підлягає негайному виконанню.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України, оскільки судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 86, 94, 158-163, 167, 256 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 19.09.2017 року №2188-о "Про припинення державної служби".

3.Визнати протиправним та скасувати наказ Івано-Франківської митниці ДФС від 19.09.2017 року №422-к "Про припинення державної служби".

4. Поновити ОСОБА_1 з 20.09.2017 року на посаді заступника начальника Івано - Франківської митниці ДФС.

5. Постанову в частині поновлення на посаді допустити до негайного виконання.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складений та підписаний 20.11.2017 року.

Головуючий суддя Карп'як О.О.

Суддя Гулкевич І.З.

Суддя Мартинюк В.Я.