Рішення № 7041255, 08.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.09 р.                     Справа № 14/370пн                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Визит”, ЄДРПОУ 23338016,

м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Південносхідна будівельна

компанія „Укрбудінвест”, ЄДРПОУ 33703556, м.Донецьк

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”,

ЄДРПОУ 03336670, м.Донецьк

про визнання права

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Синельников Р.О.-по дов.

від відповідача: Дервіш Д.С. - по дов.

від третьої особи: Ковальова Н.С. - юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Визит”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Південносхідна будівельна компанія „Укрбудінвест”, м.Донецьк, про визнання за позивачем права власності на офісне приміщення, розташоване на 1-му поверсі будівлі за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3, літ.А-3 площею 398,6 кв.м.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2004р. по справі №12/240в, договір купівлі-продажу №Оф-15 від 15.09.2003р., підрядні договори, акти приймання виконаних підрядних робіт.

Відповідач в судовому засіданні 08.12.2009р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність у позивача правоустановчих документів на спірне майно.

Ухвалою від 12.11.2009р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк.

Третя особа в судовому засіданні 08.12.2009р. повідомила суд про наявність у позивача права власності на незакінчене будівництвом вбудоване приміщення готовністю 91,6%, яке розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3 загальною площею 370,4 кв.м.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, господарський суд встановив:

09.09.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донецька торгівельно-промислова компанія „ЕМСС” та Приватним підприємством „Скімер” був укладений договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом вбудованого приміщення.

За умовами вказаного договору Приватне підприємство „Скімер” виступило покупцем незакінченого будівництвом вбудованого приміщення, готовністю 91,6%, яке розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3, загальною площею 370,4 кв.м. зі встановленим устаткуванням для сигналізації.

Відповідно до п.2 цього договору спірне вбудоване приміщення належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Донецька торгівельно-промислова компанія „ЕМСС” на підставі договорів купівлі-продажу квартир з мешканцями будинку, розташованому за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3, рішення виконавчого комітету Ворошиловської районної ради м.Донецька №438/2 від 13.10.1999р. „Про затвердження висновку міжвідомчої комісії про переведення житлових квартир першого поверху гуртожитку по вул.50 річчя СРСР, буд.144/3 в нежитлове приміщення та згідно рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №476/1 від 15.12.1999р. „Про дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю „Донецька торгівельно-промислова компанія „ЕМСС” переобладнання та перепланування житлових приміщень першого поверху гуртожитку по вул.50 річчя СРСР, буд.144/3 у Ворошиловському районі м.Донецька під офіс та фітнес-клуб”.

15.09.2003р. між позивачем та Приватним підприємством „Скімер” був підписаний договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом вбудованого приміщення №Оф-15, згідно з умовами якого позивач є покупцем незакінченого будівництвом вбудованого приміщення, готовністю 91,6%, яке розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3, загальною площею 370,4 кв.м. зі встановленим устаткуванням для сигналізації.

Згідно п.3 вказаного договору право власності на придбане незакінчене будівництвом вбудоване приміщення виникає у позивача з моменту підписання даного договору та акту прийома-передачі незакінченого будівництвом вбудованого приміщення зі встановленим устаткуванням для сигналізації.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.05.2004р. по справі №12/240в визнано право власності позивача на незакінчене будівництвом вбудоване приміщення, готовністю 91,6%, яке розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3, загальною площею 370,4 кв.м. зі встановленим устаткуванням для сигналізації.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ч.5 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

За змістом ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законную силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, враховуючи загальнообов’язковий статус судових актів, визначений ст.ст.124, 129 Конституції України, факт наявності у позивача права власності на незакінчене будівництвом вбудоване приміщення, готовністю 91,6%, яке розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3, загальною площею 370,4 кв.м. зі встановленим устаткуванням для сигналізації, не може бути спростований за умови чинності рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2004р. по справі №12/240в.

25.08.2004р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрстройсервіс” був укладений договір підряду №258-Ст, за умовами якого ТОВ „Укрстройсервіс” зобов’язався власними силами на свій страх та ризик виконати роботи по ремонту офісних приміщень, які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3 згідно кошторисної документації, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Крім цього, 24.09.2004р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ремметбуд” був підписаний договір підряду №2510-ІІ, за умовами якого ТОВ „Ремметбуд” зобов’язався власними силами на свій страх та ризик виконати роботи по ремонту офісних приміщень, які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3 згідно кошторисної документації, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Як встановлено судом, з метою здійснення господарської діяльності позивач провів реконструкцію та добудову спірного приміщення до готовності 100%, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за період з вересня 2004р. по січень 2005р., довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Згідно з наданим до матеріалів справи технічним паспортом позивач є власником вбудованого приміщення, розташованого на 1-му поверсі будівлі за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3, літ.А-3 площею 398,6 кв.м.

08.09.2009р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір про наміри, за умовами якого сторони планують спільно розробити програму по реалізації (продажу) офісного приміщення, розташованого на першому поверсі будівлі за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3, літ.А-3.

Згідно п.2 вказаного договору позивач зобов’язується в строк не пізніше 10.09.2009р. надати відповідачу правоустановчі документи на спірне приміщення.

За таких обставин, листом №10/1 від 10.09.2009р. відповідач звернувся до позивача з проханням направити на його адресу правоустановчі документи на офісне приміщення, розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3, літ. А-3.

14.09.2009р. позивач направив на адресу відповідача договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом вбудованого приміщення №Оф-15 від 15.09.2003р., рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2004р. по справі №12/240в, технічний паспорт від 07.09.2009р.

Проте, листом №16/2 від 16.09.2009р. відповідач повідомив, що надані позивачем документи підтверджують право власності позивача на приміщення готовністю лише 91,6%.

В зв'язку з відмовою відповідача від виконання договору про наміри від 08.09.2009р., позивачем заявлені вимоги про визнання за позивачем права власності на офісне приміщення, розташоване на 1-му поверсі будівлі за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3, літ.А-3 площею 398,6 кв.м.

Відповідач в судовому засіданні 08.12.2009р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність у позивача правоустановчих документів на спірне майно.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з вимогами ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас частиною 5 ст.376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законом передбачається можливість виникнення права власності на збудоване нерухоме майно у особи, яка його здійснила.

При цьому, з урахуванням вимог вказаного пункту ст.376 Цивільного кодексу України, необхідними умовами для визнання права власності на самочинно збудоване майно у даному випадку є наявність у позивача права власності (користування) на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, а також встановлення того факту, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.          

Згідно із ст.120 Земельного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Як вказувалось вище, згідно п.2 договору від 09.09.2003р. вбудоване приміщення по вул.50-річчя СРСР, буд.144/3 у м.Донецьку належало Товариству з обмеженою відповідальністю „Донецька торгівельно-промислова компанія „ЕМСС” на підставі договорів купівлі-продажу квартир з мешканцями будинку, розташованому за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3, рішення виконавчого комітету Ворошиловської районної ради м.Донецька №438/2 від 13.10.1999р. „Про затвердження висновку міжвідомчої комісії про переведення житлових квартир першого поверху гуртожитку по вул.50 річчя СРСР, буд.144/3 в нежитлове приміщення та згідно рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №476/1 від 15.12.1999р. „Про дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю „Донецька торгівельно-промислова компанія „ЕМСС” переобладнання та перепланування житлових приміщень першого поверху гуртожитку по вул.50 річчя СРСР, буд.144/3 у Ворошиловському районі м.Донецька під офіс та фітнес-клуб”.

Таким чином, в момент укладання договорів купівлі-продажу квартир з мешканцями будинку, розташованому за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецька торгівельно-промислова компанія „ЕМСС” набуло й право користування частиною земельної ділянки під будівлею за вказаною вище адресою.

Внаслідок укладання договору від 09.09.2003р. Приватне підприємство „Скімер” також набуло право користування частиною земельної ділянки під будівлею по вул.50 річчя СРСР, буд.144/3 у м.Донецьку.

Після укладання договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом вбудованого приміщення №Оф-15 від 15.09.2003р., позивач набув переважне право на отримання цієї земельної ділянки в оренду, як власник незавершеного будівництва.

Згідно з наданим до матеріалів справи експертним дослідженням спеціаліста будівельно-технічної спеціалізації, складеним 02.11.2009р. експертом Приватного підприємства „Експерт-Оцінка” Жуковим В.І., нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення загальною площею 398,6 кв.м. у будинку №144/3 по вул.50 років СРСР у м.Донецьку на момент проведення експертизи є об’єктом закінченого будівництва 100% готовністю. При проведенні ремонтно-будівельних робіт та при проведенні перепланування вбудованих приміщень експертом порушень ДБН не встановлено, несучі стіни не демонтовані. Як вказує спеціаліст, ці приміщення не відносяться до допоміжних та технічних, їх призначення не пов’язане з обслуговуванням будинку у цілому та прибудинкової території, внаслідок чого відсутні порушення прав власників інших квартир, санітарно-технічні вимоги та правила експлуатації будівлі. Вбудовано-прибудовані приміщення відповідають нормативним вимогам пожежної безпеки, санітарним вимогам та придатні для подальшої експлуатації згідно з призначенням.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно зі свідоцтвом №322, сертифікатом суб’єкта оціночної діяльності №5481/07 від 15.02.2007р., Жукову В.І. надане право здійснювати будівельно-технічні дослідження, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при реконструкції та переплануванні спірного приміщення.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 та п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Позов про визнання права власності це недоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.

При цьому, нормами Цивільного кодексу України не визначено перелік осіб, до повноважень яких належить визнання чи невизнання прав за будь-якими юридичними чи фізичними особами. Особою, яка не визнає право, може бути будь-яка особа, а не лише особа, якій надано такі повноваження.

Враховуючи відмову відповідача у виконанні договору про наміри від 08.09.2009р. внаслідок відсутності у позивача правоустановчих документів на спірне майно, за висновками суду, право власності позивача на це майно не визнається відповідачем.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірний об’єкт збудований на земельній ділянці, право на користування якою набув позивач, а також відсутність будь-яких доказів порушення будівництвом спірного об’єкту прав інших осіб, позовні вимоги про визнання права власності на офісне приміщення, розташоване на 1-му поверсі будівлі за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3, літ.А-3 площею 398,6 кв.м., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду у останнього були відсутні правоустановчі документи на спірне майно, за висновками суду, з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі.

Таким чином, у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

За таких обставин, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Визит”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Південно-східна будівельна компанія „Укрбудінвест”, м.Донецьк задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Визит”, м.Донецьк на офісне приміщення, розташоване на 1-му поверсі будівлі за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.144/3, літ.А-3 площею 398,6 кв.м.

В судовому засіданні 08.12.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя