Рішення № 7041234, 03.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.09 р. Справа № 22/168пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного малого підприємства „Регіна”, м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 24321938,

до відповідача Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про визнання недійсним договору оренди від 01.01.2008р.,-

та зустрічною позовною заявою Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

до відповідача, Приватного малого підприємства „Регіна”, м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 24321938,

про визнання права власності

за участю уповноважених представників:

від позивача: Шолохова І.Ю. по довіреності;

від відповідача: ОСОБА_4 по довіреності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне мале підприємство „Регіна”, м.Макіївка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача, Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, про визнання недійсним договору оренди майна №б/н від 01.01.2008р.

В обгрунтування своїх вимог Позивач посилається на невідповідність спірного договору оренди положенням законодавства, у зв'язку з відсутністю у Відповідача права власності на предмет цього договору нежитлові приміщення: торгові павільйони: №1 площею 277,6 кв.м, №2 площею 138,9 кв.м, №3 площею 169,8 кв.м., №4 площею 188,0 кв.м., №5 площею 285,0 кв.м., №7 площею 106,7 кв.м., №8 площею 116,6 кв.м., №9 площею 125,4 кв.м, №10 площею 113,2 кв.м., №11 площею 94,2 кв.м., №12 площею 328,7 кв.м., №13 площею 155,4 кв.м., №14 площею 64,9 кв.м., №6 склад площею 187,4 кв.м., №1а площею 242,1 кв.м., №2а площею 241,7 кв.м., №3а площею 241,1 кв.м., які розташовані на території центрального ринку по АДРЕСА_1 За таких обставин, приймаючи до уваги, що згідно із ст.761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм належить власникові речі, за твердженням Позивача, передача Відповідачем в оренду нежитлового приміщення, яке не є його власністю, суперечить вимогам закону.

26.11.2009р. у судовому засіданні представником Відповідача надано відзив на позовну заяву №б/н від 26.11.2009р., за змістом якого останній проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність будь-яких порушень норм діючого законодавства під час укладання спірного договору.

25.11.2009р. Відповідач звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою до Позивача про визнання права власності на нежитлове майно торгові павільйони: №1 площею 277,6 кв.м, №2 площею 138,9 кв.м, №3 площею 169,8 кв.м., №4 площею 188,0 кв.м., №5 площею 285,0 кв.м., №7 площею 106,7 кв.м., №8 площею 116,6 кв.м., №9 площею 125,4 кв.м, №10 площею 113,2 кв.м., №11 площею 94,2 кв.м., №12 площею 328,7 кв.м., №13 площею 155,4 кв.м., №14 площею 64,9 кв.м., №6 склад площею 187,4 кв.м., №1а площею 242,1 кв.м., №2а площею 241,7 кв.м., №3а площею 241,1 кв.м., які розташовані на території центрального ринку по АДРЕСА_1

Ухвалою від 25.11.2009р. зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Відповідач посилається на виникнення у нього права власності на нежитлове приміщення, внаслідок укладання договору від 27.12.2004р. купівлі-продажу нежитлових будівель, що розташовані за адресою: м.Макіївка, вул.Московська, 1а, а саме: А-1 критий ринок, А-2/3 адміністративна будівля, 3-1 24 ларька шлакоблочних, 4-1 3/5 частини будівлі зупинки „Ринок”, 5-1 столи торгівельні криті, а також договору ордени №040516100104 від 07.04.2005р., відповідно до положень якого Субєкту підприємницької діяльності-фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 надано у платне строкове користування земельну ділянку загальною площею 5,7250 га строком до 22.03.2054р. При цьому Відповідачем зазначено, що ним була проведена реконструкція перелічених обєктів, яка станом на дату подання зустрічного позову виконана у повному обсязі.

Позивач у відзиві №б/н від 26.11.2009р., який представлений у судовому засіданні 26.11.2009р., визначив відсутність власної думки щодо суті спору та покладається на рішення суду.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 27.12.2004р. між Відповідачем (Покупець) та ОСОБА_5 (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі.

За умовами зазначеного договору, Продавцем було передано у власність Покупця А-1 критий ринок, загальною площею 3164,5 кв.м.; А3-2/3 адміністративну будівлю, загальною площею 775,5 кв.м., що складає 3940,0 кв.м.; 3-1 24 ларька шлакоблочних, загальною площею 482 кв.м.; 4-1 3/5 частини будівлі зупинки „Ринок”; 5-1 столи торгівельні криті 1000 п.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п.10 договору купівлі-продажу від 27.12.2004р. сторонами встановлено, що право власності на нерухоме майно у Відповідача виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору, державної реєстрації права власності у відповідних органах.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” відповідна державна реєстрація це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пункт 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р., державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-теріторіальних одиниць.

Як встановлено судом, згідно з надписом, зробленим на другій сторінці договору купівлі-продажу від 27.12.2004р., останній був зареєстрований приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Васьковець В.В. у державному реєстрі за номером №3838.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений договором купівлі-продажу момент переходу права власності до Покупця, враховуючи проведення державної реєстрації права власності та витяг №6089430 від 29.12.2004р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентраризації м.Макіївки”, суд дійшов висновку, що Відповідач набув право власності на нерухоме майно: А-1 критий ринок, загальною площею 3164,5 кв.м.; А3-2/3 адміністративну будівлю, загальною площею 775,5 кв.м., що складає 3940,0 кв.м.; 3-1 24 ларька шлакоблочних, загальною площею 482 кв.м.; 4-1 3/5 частини будівлі зупинки „Ринок”; 5-1 столи торгівельні криті 1000 п.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно із ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. При цьому, за приписами ч.2 ст.319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Зокрема, ст.320 Цивільного кодексу України власникові надане право використовувати майно для здійснення підприємницької діяльності.

За твердженням Відповідача, враховуючи передбачені діючим законодавством повноваження власника обєкта нерухомості, придбане нерухоме майно було реконструйовано ним за власний рахунок.

Згідно з технічним паспортом, складеним 05.10.2009р. Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентраризації м.Макіївки” приміщення, придбані Відповідачем за договором купівлі-продажу від 27.12.2004р. складається, зокрема, з торгових павільйонів: №1 площею 277,6 кв.м, №2 площею 138,9 кв.м, №3 площею 169,8 кв.м., №4 площею 188,0 кв.м., №5 площею 285,0 кв.м., №7 площею 106,7 кв.м., №8 площею 116,6 кв.м., №9 площею 125,4 кв.м, №10 площею 113,2 кв.м., №11 площею 94,2 кв.м., №12 площею 328,7 кв.м., №13 площею 155,4 кв.м., №14 площею 64,9 кв.м., №6 склад площею 187,4 кв.м., №1а площею 242,1 кв.м., №2а площею 241,7 кв.м., №3а площею 241,1 кв.м.

Відповідно наданого до матеріалів справи висновку експертного дослідження будівельно-технічної спеціалізації №5/23/11/09 від 05.11.2009р., складеного Приватним підприємством „Експерт-оцінка”, встановлено, що згідно вимогам діючих будівельних норм та правил спірні обєкти відповідають будівельним нормативним правилам, є нерухомим майном та придатні для подальшої експлуатації за призначенням. Крім цього, зазначено, що відносно даного майна недоліків конструктивно-технічного характеру не встановлено для введення будівлі до експлуатації, оскільки, зокрема, мають 100% ступеню готовності. Тобто подальша експлуатація нерухомого майна можлива.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Тобто, у відповідності до ст.328 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлено судом.

Таким чином, приймаючи до уваги гарантовану законом можливість проведення власником реконструкції нерухомого майна, враховуючи відсутність будь-яких доказів порушення будівельних норм та правил при здійсненні відповідачем реконструкції спірного обєкту нерухомості, за висновками суду Субєкт підприємницької діяльності-фізична особа підприємець ОСОБА_2 є власником нежитлових приміщень: А-1 критий ринок, загальною площею 3164,5 кв.м.; А3-2/3 адміністративна будівля, загальною площею 775,5 кв.м., що складає 3940,0 кв.м.; 3-1 24 ларьок шлакоблочний, загальною площею 482 кв.м.; 4-1 3/5 частина будівлі зупинки „Ринок”; 5-1 столи торгівельні криті 1000 п.м. за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входять торгівельні павільйони: №1 площею 277,6 кв.м, №2 площею 138,9 кв.м, №3 площею 169,8 кв.м., №4 площею 188,0 кв.м., №5 площею 285,0 кв.м., №7 площею 106,7 кв.м., №8 площею 116,6 кв.м., №9 площею 125,4 кв.м, №10 площею 113,2 кв.м., №11 площею 94,2 кв.м., №12 площею 328,7 кв.м., №13 площею 155,4 кв.м., №14 площею 64,9 кв.м., №6 склад площею 187,4 кв.м., №1а площею 242,1 кв.м., №2а площею 241,7 кв.м., №3а площею 241,1 кв.м.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За змістом ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи вимоги про визнання права власності на спірне майно Відповідач посилається на фактичне невизнання його прав Позивачем.

Зокрема, Позивач у позовній заяві стверджує про відсутність у Відповідача права власності на спірне майно.

За таких обставин, виходячи з того, що зустрічний позов про визнання права власності повністю доведений Відповідачем, обґрунтований законодавством та фактичними матеріалами справи, враховуючи, що право власності Відповідача фактично не визнається Позивачем, вимоги про визнання права власності на нежитлове приміщення: торгівельні павільйони: №1 площею 277,6 кв.м, №2 площею 138,9 кв.м, №3 площею 169,8 кв.м., №4 площею 188,0 кв.м., №5 площею 285,0 кв.м., №7 площею 106,7 кв.м., №8 площею 116,6 кв.м., №9 площею 125,4 кв.м, №10 площею 113,2 кв.м., №11 площею 94,2 кв.м., №12 площею 328,7 кв.м., №13 площею 155,4 кв.м., №14 площею 64,9 кв.м., №6 склад площею 187,4 кв.м., №1а площею 242,1 кв.м., №2а площею 241,7 кв.м., №3а площею 241,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, підлягають задоволенню.

Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

За приписом ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Виходячи зі змісту позовної заяви, за твердженням Позивача, договір від 01.01.2008р. оренди майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, не відповідає вимогам закону.

Як встановлено судом, в обгрунтування факту невідповідності спірного договору оренди від 01.01.2008р. вимогам закону Позивач посилається на відсутність у Відповідача права власності на майно, яке є предметом цього договору.

Зокрема, як вказує Позивач, у відповідності з вимогами ст.761 Цивільного кодексу України право передання майна у найом має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Проте, згідно з висновками суду, викладеними вище, Відповідач є власником спірного нерухомого майна.

Одночасно, інших доказів невідповідності спірного договору оренди від 01.01.2008р. вимогам закону Позивачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що вимоги про визнання недійсним договору від 01.01.2008р. недоведені фактичними обставинами справи, первісний позов підлягає залишенню без задоволення.

Враховуючи, що спір, за висновками суду, виник внаслідок неправильних дій Позивача, на останнього підлягають віднесенню судові витрати за первісним позовом.

Судові витрати за зустрічним позовом у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу між сторонами порівну.

За таких обставин, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного малого підприємства „Регіна”, м.Макіївка Донецької області, до Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, про визнання недійсним договору від 01.01.2008р. оренди майна: торгові павільйони: №1 площею 277,6 кв.м, №2 площею 138,9 кв.м, №3 площею 169,8 кв.м., №4 площею 188,0 кв.м., №5 площею 285,0 кв.м., №7 площею 106,7 кв.м., №8 площею 116,6 кв.м., №9 площею 125,4 кв.м, №10 площею 113,2 кв.м., №11 площею 94,2 кв.м., №12 площею 328,7 кв.м., №13 площею 155,4 кв.м., №14 площею 64,9 кв.м., №6 склад площею 187,4 кв.м., №1а площею 242,1 кв.м., №2а площею 241,7 кв.м., №3а площею 241,1 кв.м., які розташовані на території центрального ринку по АДРЕСА_1

2.Зустрічні позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, до Приватного малого підприємства „Регіна”, м.Макіївка Донецької області, задовольнити.

3.Визнати право власності Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, на нерухоме майно торгові павільйони: №1 площею 277,6 кв.м, №2 площею 138,9 кв.м, №3 площею 169,8 кв.м., №4 площею 188,0 кв.м., №5 площею 285,0 кв.м., №7 площею 106,7 кв.м., №8 площею 116,6 кв.м., №9 площею 125,4 кв.м, №10 площею 113,2 кв.м., №11 площею 94,2 кв.м., №12 площею 328,7 кв.м., №13 площею 155,4 кв.м., №14 площею 64,9 кв.м., №6 склад площею 187,4 кв.м., №1а площею 242,1 кв.м., №2а площею 241,7 кв.м., №3а площею 241,1 кв.м., які розташовані на території центрального ринку по АДРЕСА_1

4.Стягнути з Приватного малого підприємства „Регіна” (86151, Донецька область, м.Макіївка, вул.Московська, 1а, ЄДРПОУ 24321938, р/р26008301525747 у ЯГО АК ПІБ м.Макіївки, МФО 334516) на користь Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, інд. номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) витрати по сплаті державного мита в сумі 42 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.У судовому засіданні 03.12.2009р. оголошено повний текст рішення.

7.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя