Рішення № 70410475, 22.11.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/3648/17

Пр. № 2/336/2014/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Карабак Л.Г.,

при секретарі: Аксьоновій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивує свої вимоги тим, що 23 травня 2006 року між ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Представник позивача зазначає, що всупереч договірним зобов'язанням відповідачем в установлені терміни не повернуто кредитні кошти та суму процентів за їх користування, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 54482,54 гривні з урахуванням штрафних санкцій.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву, у якій просив слухати справу у його відсутність. На задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2 письмово заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд застосувати наслідки спливу позовної давності, передбачені статтею 267 Цивільного кодексу України. Представник відповідача зазначає, що боргу за кредитною карткою відповідача не має. Свої зобов’язання по поверненню коштів він виконав ще наприкінці 2008 року. Після закінчення строку дії платіжної картки ОСОБА_1 не продовжував нею користуватися та не отримував нової картки. Звідки взялася заборгованість – невідомо.

На підставі відповідної заяви представник відповідача просить розглянути справу за її відсутності та відсутності відповідача.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв’язку із неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Частиною 2, 3 ст.10 ЦПК України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, до позову долучено копію паспорту відповідача. Але зазначений доказ не підтверджує укладання кредитного договору між позивачем та відповідачам 23.05.2006 року, про що зазначає позивач.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом з письмових пояснень сторін та матеріалів справи достовірно встановлено, що ПАТ «Приватбанк» достеменно стало відомо про порушення прав у червні 2006 року, оскільки дата закінчення строку дії кредитної картки спливає у травні 2009 року.

Пунктом 2 розділу І Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяці і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці.

Із заяви від 23 травня 2006 року, яка є невід’ємною частиною договору, укладеного ПАТ КБ “Приватбанк” і ОСОБА_1, убачається, що строк дії картки, виданої останньому, становить три роки.

ПАТ КБ “Приватбанк” звернулось до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права у червні 2017 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в 1 рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, суд дійшов висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до умов договору, укладеного ПАТ КБ “ПриватБанк” і ОСОБА_1, кінцевий термін виконання кредитного зобов’язання відповідає строку дії картки. Строк дії картки в договорі визначений у три роки.

Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов’язання, отже, продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає.

Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов’язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо).

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приймаючи до уваги наявність заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 253, 256, 257, 258, 261, 266-267 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57, 59-61, 169,197, 208, 209, 212, 214-216 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, протягом 10 днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.Г. Карабак