Рішення № 7041011, 25.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

25.11.2009Справа №2-22/3948-2009 За позовом – Прокурора м. Ялта. м. Ялта, вул. Кірова, 18 в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114

до відповідача – Ялтинської міської ради, м. Ялта, вул. Советська, 1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. ДП «Гурзуф», смт Гурзуф, вул. Приветна, 4

2. КП «Комбінат благоустрою», м. Ялта, провулок Дарсанівський, 5

про визнання недійсним рішення

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – не з'явився

від відповідача - Сорокіна Н.О., представник, дов від 24.10.2008 року

від третіх осіб – 1. Гущак С.І., представник, дов від 03.08.2009 року; 2. не з'явилась

від прокурора – Сокол О.В., посвідчення № 08089

Обставини справи:

Прокурор м. Ялта в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Ялтинської міської ради, просить суд визнати недійсним рішення Ялтинської міської ради № 97 від 18.12.2008 року.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 20.07.2009 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ДП «Гурзуф».

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів. Викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте Ялтинською міською радою в межах наданих повноважень, з дотриманням чинного земельного законодавства України.

07.10.2009 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору. відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа - ДП «Гурзуф» надала суду відзив на позовну заяву, просить суд заявлений позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 07.10.2009 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України; до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено КП «Комбінат благоустрою».

Третя особа - КП «Комбінат благоустрою» надала суду пояснення по суті спору. просить суд в позові відмовити.

В судовому засіданні, 17.11.2009 року було оголошено перерву до 25.11.2009 року, до 11 години 30 хвилин.

Після перерви, 25.11.2009 року, розгляд справи продовжено.

25.11.2009 року позивач та третя особа - КП «Комбінат благоустрою» в судове засідання не з’явились, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про причини відсутності суду не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, думку прокурора, суд –

встановив:

18.12.2008 року Ялтинська міська рада у зв'язку із добровільною відмовою ДП «Гурзуф» від земельної ділянки рішенням № 97 «Про припинення Державному підприємству «Гурзуф» права постійного користування земельною ділянкою площею 14,8500 га за адресою: м. Ялта, в районі Південного порталу, на підставі добровільної відмови ДП «Гурзуф» та переведення її до земель запасу Ялтинської міської ради» припинила право постійного користування земельною ділянкою орієнтовною площею 14,8500 га за адресою: м. Ялта, район Південного порталу; вказану земельну ділянку перевела у землі запасу Ялтинської міської ради; внесла відповідні зміни до Державного акту радгосп-заводу «Гурзуф» на право постійного користування землею; Ялтинському міському управлінню земельних ресурсів доручила внести відповідні зміни в обліково-кадастрову документацію.

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (№ 3235-IV від 20.12.2005 року) внесені відповідні зміни до Земельного кодексу України щодо можливості розпорядження землями державним підприємств тощо.

Зокрема ст. 92 визначено, що у 2006 році окремі положення Земельного кодексу України застосовуються з урахуванням таких змін, у тому числі ст.84 Земельного кодексу України, та п.12 Перехідних положень цього кодексу.

Згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України, встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Також, згідно п.12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Внесеними змінами законодавець зробив неможливим до розмежування земель державної і комунальної власності розпорядженнями землями, на яких розташовані державні підприємства, органами місцевого самоврядування, до яких відноситься відповідач.

При цьому, права землекористувача у цьому випадку не обмежується.

Тобто, вказаними змінами у земельному законодавстві ДП «Гурзуф» не втратило права добровільно відмовлятися від частини земельної ділянки, але повноваження щодо прийняття припинення такого права та повноваження щодо подальшого розпорядження земельною ділянкою стороннім особам у органів місцевого самоврядування до розмежування земель державної та комунальної власності відсутні.

На сьогодні розмежування земель державної та комунальної форми власності не завершено.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських, селищних, сільських рад віднесено, в тому числі, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Так, при поданні позову, прокурор зауважив, що у Ялтинської міської ради відсутні будь-які підстави для розпорядження вищевказаною земельною ділянкою державного підприємства ДП «Гурзуф» через відсутність у відповідача належно затверджених меж населеного пункту м. Ялта.

Крім того, відповідно до статуту ДП «Гурзуф», підприємство на добровільних началах входить до складу Національного виробничого-аграрного об'єднання «Масандра» та засновано на державній власності, у зв'язку з чим підпорядковане Міністерству аграрної політики України.

Основною метою підприємства є розвиток виноградарства садівництва та виноробної промисловості на підставі власності сировинної базі, забезпечення державних потреб у винограді, виноробній та іншій продукції (п. 1 і 2 Статуту)

Підприємство здійснює свою діяльність, керуючись чинним законодавством України, Статутом Національного об'єднання «Массандра» та положеннями свого Статуту.

Указом Президента України від 06.10.1999 року, з метою підтримки та розвитку унікальної виноградно-виноробної зони Південного берега Криму, збереження вітчизняних класичних технологій виробництва високоякісних марочних і колекційних вин, пропаганди українського виноробства, та з урахуванням значної ролі виробничо-аграрного об'єднання «Масандра» у вирішенні цих завдань постановлено: надати виробничо-аграрному об'єднанню «Масандра» статус національного та надалі іменувати його - Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра», Кабінету Міністрів України вжити заходів з метою внесення змін до Статуту виробничо-аграрного об'єднання «Масандра», що випливають із цього Указу, а також не допускати вилучення та передачу майна, що перебуває у державній власності та закріплене за підприємствами, які входять до складу Національного виробничо-аграрного об'єднання України «Масандра».

Пунктом 4.8. Статуту ДП «Гурзуф» зазначено, що підприємство здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та Законам України.

Пунктом 4.5. Статуту ДП «Гурзуф», встановлено підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, відчужувати майно, віддавати в заставу або здавати в оренду підприємство має право лише за попередньою згодою Органу управління майном в порядку, визначеному законодавством.

Крім того, статтею 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у Статуті підприємства зазначається найменування юридичної особи, її місце розташування, адреса, органи управління, їх компетенція, порядок прийняття ними рішення.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України дієздатність юридичної особи, тобто її здатність своїми діями набувати, створювати і здійснювати цивільні права та обов'язки, реалізується її органами, які діють відповідно до установчих документів або закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

ДП «Гурзуф», згідно Статуту та закону, не уповноважений самостійно приймати рішення щодо відчуження майна та вилучення земельних ділянок для передачі їх іншим особам.

В силу статті 75 Господарського кодексу України державне підприємство не має право безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам або громадянам. Відчужувати майнові об'єкти державне підприємство має право лише за попереднім погодженням з органом, до сфери управління якого воно входить.

Таким чином, погодження, яке надано ДП «Гурзуф» Міністерства аграрної політики України, на вилучення земельної ділянки, не може вважатись таким, що передбачено статтею 151 Земельного кодексу України, оскільки надано за межами повноважень, наданих йому установчими документами та Законом, а оскаржене рішення не відповідає наведеним нормам матеріального права.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч.2 та п. «ж» ч.3 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції від 20.12.2005 року, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї).

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з п. «а» ст.16 та ч.8 ст. 149 Земельного кодексу України до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Рада міністрів Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.142 Земельного кодексу України, якою керувався відповідач при прийнятті оспорюваного рішення, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже, виходячи із системного аналізу змісту положень ст.16, ч.ч.2,3 ст.84, ч.ч.3,4 ст.142, ч.8 ст.149 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України розпорядження, в тому числі припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності (входить до складу земель державного підприємства «Гурзуф») та не може передаватись у комунальну власність, належить до повноважень Кабінету Міністрів України або Ради міністрів Автономної Республіки Крим, але аж ніяк не Ялтинської міської ради.

Прийнявши оспорюване рішення про припинення права постійного користування державного підприємства «Лівадія» земельною ділянкою орієнтовною площею 14,8500 га, Ялтинська міська рада перевищила свої повноваження, оскільки порушила приписи п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, якими з компетенції сільських, селищних, міських рад по розпорядженню земельними ділянками в межах населених пунктів прямо виключено землі, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства.

Крім того, суд не приймає до уваги те, що вилучення спірної земельної ділянки відбулося за згодою (добровільною відмовою) ДП «Гурзуф»», як землекористувача, оформленою листом №705 від 08.10.2007 року, спростовується змістом ч.ч.3,4 ст.142 Земельного кодексу України, з яких чітко вбачається, що добровільна відмова землекористувача від права постійного користування земельною ділянкою у вигляді заяви повинна бути адресована саме до власника земельної ділянки, який за результатами розгляду такої заяви і приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

В даному ж випадку власником спірної земельної ділянки є держава в особі Кабінету Міністрів України або Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а тому адресований Ялтинській міській раді та розглянутий нею лист №705 від 08.10.2007 року не породжує жодних юридичних наслідків в аспекті виникнення передбачених ч.3 ст.142 Земельного кодексу України передумов для припинення права постійного землекористування ДП «Гурзуф».

Отже, виходячи зі змісту вищенаведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25 листопада 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Визнати недійсним рішення Ялтинської міської ради № 97 від 18.12.2008 року «Про припинення Державному підприємству «Гурзуф» права постійного користування земельною ділянкою площею 14,8500 га за адресою: м. Ялта, в районі Південного порталу, на підставі добровільної відмови ДП «Гурзуф» та переведення її до земель запасу Ялтинської міської ради».

3.          Стягнути з Ялтинської міської ради (м. Ялта, вул. Советська, 1, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 25149223) до державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 85,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Ялтинської міської ради (м. Ялта, вул. Советська, 1, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 25149223) до державного бюджету м. Сімферополя (одержувач: 22050000, державний бюджет м. Сімферополя, рахунок № 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, призначення платежу: за інформаційне забезпечення розгляду справи в Господарському суді АР Крим) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.