Рішення № 70403062, 16.11.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Пікуля В.П., Прядкіної О.В.

при секретарі Ткаченко Т.І.

за участю позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про відновлення положення, що існувало до порушення прав, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання дій дискримінаційними, відновлення положення, що існувало до порушення прав, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення суми коштів у розмірі заробітної плати за вимушений прогул, відшкодування моральної шкоди (том 1, а.с. 1-10).

Ухвалами Ленінського районного суду м. Полтави від 14.08.2017 року за клопотанням позивача залишені без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ «Полтаваобленерго» моральної шкоди, понесеної у зв'язку з порушенням громадянських та трудових прав і свобод, а також в частині стягнення суми коштів за вимушений прогул у розмірі заробітної плати з 30.10.2015 року по момент фактичного відновлення робочих повноважень. Прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині визнання дій ПАТ «Полтаваобленерго» щодо систематичного порушення відповідачем його трудових та громадянських прав дискримінаційними, провадження у справі в цій частині закрито (том 2, а.с. 20-22).

З урахуванням поданих 14.08.2017 року уточнень до позовної заяви ОСОБА_2 остаточно просив суд відновити положення, що існувало до порушення його прав як директора з правових питань ПАТ «Полтаваобленерго», визнати незаконним та скасувати наказ «ПАТ «Полтаваобленерго» № 342-к від 29.10.2015 року, поновити його на роботі на посаді директора з правових питань ПАТ «Полтаваобленерго» з 30.10.2015 року (том 2, а.с. 23-29), посилаючись на те, що він не допускав систематичного невиконання службових обов’язків, які зазначені в оскаржуваному наказі, що зокрема підтверджено рішеннями судів, які набрали законної сили, а в день звільнення 29.10.2015 року перебував на лікарняному, хоча і був присутній у цей день на роботі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про відновлення положення, що існувало до порушення прав, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» № 342-к від 29.10.2015 року в частині зазначення підстави для звільнення ОСОБА_2, директора з правової роботи, за п. 3 ст. 40 КЗпП України (систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, або Правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» № 342-к від 29.10.2015 року в решті формулювання, відновлення положення, що існувало до порушення прав, поновлення на роботі відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на користь держави судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в розмірі 640 гривень.

З рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_2 та ПАТ «Полтаваобленерго», оскарживши його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неналежну оцінку доказів прохає скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення його позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд при розгляді справи діяв упереджено по відношенню до нього, що виразилося в неналежній, однобічній, несправедливій оцінці наданих сторонами доказів, зокрема при допиті свідків зі сторони позивача, свідчення яких не були взяті до уваги суду, натомість прийняті до уваги покази свідків зі сторони відповідача.

Вказує, що суд порушив правило ст. 196 ЦПК України щодо необхідності дотримання таємниці нарадчої кімнати, оскільки представник відповідача заходив до судді під час перебування в нарадчій кімнаті, з приводу чого він звернувся до органів прокуратури.

Зазначає, що в справі відсутні докази дотримання відповідачем правил ст. 43 КЗпП України про проведення процедури погодження звільнення його з профспілковою організацією, членом якої він був; не надано доказів про те, що він повідомлявся підприємством про проведення у день звільнення 29.10.2015 року засідання профкому ПАТ «Полтаваобленерго» щодо надання згоди на звільнення працівника з ініціативи роботодавця. Тому вважає, що рішення ґрунтується на припущеннях.

Протягом усього жовтня місяця 2015 року, у тому числі під час звільнення 29.10.2015 року, він перебував на лікарняному, разом з тим ходив на роботу, про що свідчать відмітки в табелях обліку робочого часу. Отже, його звільнення відбулося під час перебування на лікарняному, що суперечить чинному законодавству.

В апеляційній скарзі ПАТ «Полтаваобленерго», посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прохає скасувати рішення в частині задоволених вимог ОСОБА_2 та ухвалити нове про відмову в задоволенні його позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції надав невірну правову оцінку змісту наказу № 342-к від 29.10.2015 р. та дійшов неправильного висновку про відсутність ознак систематичного невиконання ОСОБА_2 службових обов’язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Вважає, що зазначені в наказі № 342-к від 29.10.2015 р. порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку та невиконання своїх посадових обов’язків мали місце та були дійсні на момент його винесення, а також підтверджені належними доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що скарга позивача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а скарга ПАТ «Полтаваобленерго» відхиленню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що наказом № 342-к від 29.10.2015 року ОСОБА_2, директора з правової роботи за прогули без поважних причин з 30.06.2015 року по 28.09.2015 року та систематичне невиконання службових обов'язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку, звільнено з роботи 29.10.2015 року за п.3 ст. 40 КЗпП України (систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, або Правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення) та п.4 ст. 40 КЗпП України (прогулу, в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, без поважних причин) (том 1, а.с. 11-12).

За змістом вказаного наказу № 342-к від 29.10.2015 року, підставою для звільнення позивача ОСОБА_2 за п.3 ст. 40 КЗпП України стало систематичне невиконання службових обов'язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку (систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, або Правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення), зокрема:

1) порушення посадових обов'язків у зв'язку з невиконанням розпорядження голови Правління Товариства щодо участі в засіданні адміністрації та президії профкому ПАТ «Полтаваобленерго», на якому 30.09.2015 року мали розглядатись ряд питань, у тому числі, впорядкування оплати праці персоналу Товариства;

2)порушення 30.09.2015 року графіку обідньої перерви та відмова надати письмові пояснення з цього приводу;

3) недотримання початку та закінчення робочого часу, що виразилось в завчасному виході з роботи 2.10.2015 року о 14:05 годині, відмова в наданні письмових пояснень з цього приводу, у зв'язку з чим в подальшому працівнику був вручений лист з пропозицією надати письмові пояснення;

4) відсутність на території Товариства 6.10.2015 року з 8:53 години до 10:35 години, 8.10.2015 року з 10:25 години до 12:27 години, 13.10.2015 року з 10:07 години до 12:10 години, 20.10.2015 року з 10:24 години до 11:00 години, 22.10.2015 року з 9:30 години до 13:30 години та 23.10.2015 року з 8:34 години до 12:46 годин, а також закінчення роботи 19.10.2015 року о 14:05 годині.

За невиконання розпорядження керівництва Товариства та порушення посадових обов'язків, зокрема, відмову взяти участь у засіданні адміністрації та Президії профкому ПАТ «Полтаваобленерго» 30.09.2015 року ОСОБА_2, директору з правової роботи було оголошено догану (наказ від 07.10.2015 року № 11-П).

За порушення трудової дисципліни, а саме: недотримання графіку обідньої перерви 30.09.2015 року (з 12:41 години до 13:51 години) та завчасний вихід з роботи 02.10.2015 року о 14:05 годині директору з правової роботи ОСОБА_2 було оголошено догану (наказ від 07.10.2015 року № 10-П).

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як роз’яснено в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9 від 06.11.1992 року, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У п. 23 вказаної Постанови роз’яснено, що за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 30.12.2015 року у цивільній справі № 553/4133/15-ц (провадження № 2/553/1603/2015), яке набрало законної сили, визнані незаконними дії ПАТ "Полтаваобленерго" щодо винесення наказу № 11-П від 07.10.2015 року. Наказ № 11-П від 07.10.2015 року "Про порушення посадових обов'язків", на підставі якого ОСОБА_2, директору з правової роботи, оголошено догану за невиконання розпорядження керівництва Товариства та порушення посадових обов'язків, зокрема, відмову взяти участь у засіданні адміністрації та Президії профкому ПАТ «Полтаваобленерго» 30.09.2015 року скасований (том 1, а.с. 62-67, 80-84, 170, 185-190, 191-198).

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 30.12.2015 року у цивільній справі № 553/4093/15-ц (провадження № 2/553/1575/2015) визнані незаконними дії та скасований наказ ПАТ "Полтаваобленерго" № 10-П від 07.10.2015 року "Про порушення трудової дисципліни" в частині оголошення догани ОСОБА_2, директору з правової роботи, за порушення трудової дисципліни, яке проявилось у недотриманні графіку обідньої перерви 30.09.2015 року з 12:41 год. по 12:59 год. включно та завчасному виході з роботи 02.10.2015 року о 14:05 год. В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (том 1, а.с. 58-61, 200-201).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 11.01.2016 року виправлено описку в рішенні Ленінського районного суду м. Полтави від 30.12.2015 року по справі № 553/4093/15-ц (провадження № 2/553/1575/2015) за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Полтаваобленерго» про визнання дій незаконними та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення. В абзаці другому резолютивної частини рішення замінено час з «12:41 год. по 12:59 год.» на «13:00 год. по 13:51 год.» (том 2, а.с. 55-56, том 1, а.с. 211-213).

При розгляді вказаної справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 порушив графік робочого часу, а саме: до початку обідньої перерви 30.09.2015 року покинув територію ПАТ «Полтаваобленерго» о 12:41 годині, тобто за 19 хвилин до початку обідньої перерви, яка згідно з наказом підприємства розпочалась у нього о 13:00 годині, тому в діях позивача наявне порушення трудової дисципліни та є обґрунтованим накладення на нього дисциплінарного стягнення (том 1, а.с.212, на звороті).

При цьому, задовольняючи позовні вимоги частково, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позову про визнання незаконними дій та скасування наказу від 7.10.2015 року № 10-П "Про порушення трудової дисципліни" в частині оголошення догани ОСОБА_2, директору з правової роботи, за порушення трудової дисципліни, яке проявилось у недотриманні графіку обідньої перерви 30.09.2015 року з 13:00 години по 13:51 годину включно та завчасному виході з роботи 02.10.2015 року о 14:05 год. (том 1, а.с. 211-213).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 06.10.2015 р. з 8:53 години до10:35 години, 19.10.2015 року починаючи з 14:05 год., 23.10.2015 року з 8:34 години до 12:46 годи позивач ОСОБА_2 був відсутній на території ПАТ «Полтаваобленерго» з поважних причин.

08.10.2015 р. з 10:25 до 12:27 год., 13.10.2015 року з 10:07 години до 12:10 години, 20.10.2015 року з 10:24 години до 11:00 години, 22.10.2015 року з 9:30 години до 13:30 години позивач ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці з неповажних причин.

Згідно копії листа голови правління та фінансового директора ПАТ «Полтаваобленерго» від 07.10.2015 року, отриманого позивачем 07.10.2015 року, ОСОБА_2 запропоновано надати письмове пояснення щодо відсутності на території Товариства 06.10.2015 року з 8:53 години до 10:35 години та відсутності на засіданні наради ПАТ «Полтаваобленерго» 06.10.2015 року (том 1, а.с. 15).

Відповідно до копії наказу № 12-П від 21.10.2015 року, з яким позивач був ознайомлений 21.10.2015 року, ОСОБА_2 підготував письмове пояснення про причини порушення ним правил трудового розпорядку 06.10.2015 року, проте не зазначив у ньому конкретної причини своєї відсутності на робочому місці в цей день.

Письмового пояснення про самовільне залишення ним робочого місця 08.10.2015 року (з 10:25 години по 12:27 годину) та 13.10.2015 року (з 10:07 години до 12:10 години) не надав взагалі, у зв'язку з чим наказано начальнику відділу кадрів після отримання письмового пояснення від ОСОБА_2 про причини відсутності 8.10.2015 року та 13.10.2015 року, надати пропозиції щодо вжиття заходів за порушення трудової дисципліни згідно КЗпП України та Правил внутрішнього трудового розпорядку (том 1, а.с. 176).

Як убачається з копії листа голови правління та фінансового директора ПАТ «Полтаваобленерго» від 15.10.2015 року, отриманого позивачем 15.10.2015 року, йому запропоновано надати письмове пояснення щодо відсутності на території Товариства 08.10.2015 року з 10:25 години 12:27 години (том 2, а.с. 74).

Згідно копії листа заступника голови правління та заступника фінансового директора ПАТ «Полтаваобленерго» від 16.10.2015 року, врученого позивачу 16.10.2015 року о 12:00 годині, ОСОБА_2 запропоновано надати письмове пояснення щодо запізнення на роботу 13.10.2015 року (7:37 година), а також відсутності на території Товариства 13.10.2015 року з 10:07 години до 12:10 години (том 2, а.с. 75).

Проаналізувавши зазначені документи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем у відповідності до ч.1 ст. 149 КЗпП України витребувано в позивача письмові пояснення щодо недотримання трудової дисципліни 06.10.2015 року, 08.10.2015 року та 13.10.2015 року.

Разом з тим, не витребувано пояснень щодо недотримання трудової дисципліни 19.10.2015 року, 20.10.2015 року, 22.10.2015 року та 23.10.2015 року.

Здійснивши аналіз наданих суду документів, якими відповідач ПАТ «Полтаваобленерго» обґрунтував звільнення позивача на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, а саме: службових записок, листів на адресу працівника з пропозицією надати пояснення, наказів про проведення перевірки про наявність підстав для застосування дисциплінарного стягнення, з урахуванням показів допитаних у місцевому суді свідків, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що дії, які виразились у невиконанні розпорядження керівництва Товариства та порушення посадових обов'язків, зокрема, відмові взяти участь у засіданні адміністрації та Президії профкому ПАТ «Полтаваобленерго» 30.09.2015 року, стали підставою для оголошення ОСОБА_2 догани наказом № 11-П від 07.10.2015 року "Про порушення посадових обов'язків" стосувались невиконання ним службових обов'язків, який був скасований рішенням суду в цивільній справі № 553/4133/15-ц.

Інші дії позивача, які внесені в оскаржуваний наказ, стосувались порушення ОСОБА_2 трудової дисципліни в частині недотримання розпорядку робочого дня та часу обідньої перерви, а не службових обов'язків.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову в частині визнання незаконним і скасування наказу № 342-к від 29.10.2015 р. в частині зазначення підстави звільнення ОСОБА_2 за п. 3 ст. 40 КЗпП України внаслідок систематичного невиконання службових обов’язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку (систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, або Правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення).

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз’яснено в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9 від 06.11.1992 року, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Надаючи правову оцінку наказу № 342-к від 29.10.2015 року в частині підстави звільнення ОСОБА_2, директора з правової роботи, за прогул без поважних причин з 30.06.2015 року по 28.09.2015 року на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України (прогулу, в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, без поважних причин), суд першої інстанції виходив з того, що рішеннями судів різних інстанцій, які набрали законної сили, та на які послався в оскаржуваному рішенні районний суд (зокрема у цивільних справах № 553/2444/15-ц, № 553/3161/16-ц, 553/2390/16-ц, № 553/1028/16-ц щодо самовільного виходу позивача у творчу відпустку в період з 30.06.2015 р. по 28.09.2015 р.), достовірно встановлено, що у зазначений в наказі період, а саме з 30.06.2015 року по 28.09.2015 року, ОСОБА_2 був відсутній на роботі в ПАТ «Полтаваобленерго» без поважних причин, чим порушив правила внутрішнього трудового розпорядку та вчинив прогул без поважних причин.

Вказані обставини встановлені рішеннями судів, про які вказувалося вище, та в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України не потребують доведення.

Отже, висновки суду щодо обґрунтованості та законності наказу № 342-к від 29.10.2015 року у зазначеній частині відповідають встановленим обставинам, узгоджуються з вищезазначеними правовими нормам.

Відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України та наведених у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9 від 06.11.1992 року, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України.

Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.

Як установлено судом першої та апеляційної інстанцій, звільнення позивача на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули було погоджено з профспілковим комітетом ПАТ «Полтаваобленерго» на засіданні президії, яке відбулося 07.10.2015 р., що засвідчено протоколом № 74-А та не заперечувалося позивачем (т. 1 а.с. 137).

В апеляційному суді ОСОБА_2 пояснив, що він запрошувався на засідання президії профспілкового комітету ПАТ «Полтаваобленерго» з питань розгляду додатку до подання голові профкому від адміністрації на його звільнення з підстав, передбачених п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, яке проводилося 29.10.2015 року, та на яке він не з» явився.

На даному засіданні погоджено звільнення ОСОБА_2 за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (том 1, а.с. 136).

Отже, при вирішенні питання про звільнення позивача роботодавцем ПАТ «Полтаваобленерго» дотримані вимоги трудового законодавства в частині отримання попередньої згоди профспілкового органу на звільнення працівника.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно ч.1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Згідно ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 29.09.2015 року в перший день виходу на роботу після самовільної відсутності у період з 30.06.2015 року по 28.09.2015 року, листом № 08-66/12105 від 29.09.2015 року об 11:00 годині було вручено листа з пропозицією письмово повідомити про причини його відсутності на робочому місці стосовно кожного робочого дня включно, а також запропоновано надати підтверджуючи документи про причини відсутності на роботі, що підтверджується позивачем у листі від 29.09.2015 року, копія якого долучена до справи (том 2, а.с. 69), та вказана обставина не заперечувалася сторонами в судовому засіданні.

30.09.2015 року ОСОБА_2 надав ПАТ «Полтаваобленерго» письмові пояснення, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції та копією долучених до справи письмових пояснень (том 2, а.с. 70-72).

Отже, ПАТ «Полтаваобленерго» дотримано вимоги закону щодо витребування у позивача письмових пояснень як порушника трудової дисципліни та вірно встановлено, що відповідачу стало відомо про відсутність позивача на роботі без поважних причин у період з 30.06.2015 року по 28.09.2015 року та вчинення ним дисциплінарного проступку саме з 30.09.2015 року.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Частиною третьою ст. 254 ЦК України встановлено, що строк, визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Аналогічний порядок обчислення строків, передбачений ч.3 ст. 241-1 КЗпП України, згідно якої строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що строк застосування дисциплінарного стягнення за вчинений ОСОБА_2 проступок, а саме прогул тривалістю в один місяць, початком якого є 30.09.2015 року, закінчувався у відповідне число наступного (останнього) місяця строку, а саме 30.10.2015 року. При цьому, наказ № 342-к від 29.10.2015 року про звільнення позивача виданий в межах строку застосування до порушника дисциплінарного стягнення у виді звільнення.

Обґрунтовуючи позов в частині поновлення на роботі, ОСОБА_2 послався на те, що його звільнення проведено 29.10.2015 р. всупереч вимог чинного законодавства під час перебування на лікарняному.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 щодо поновлення його на роботі та доводи апеляційної скарги в цій частині, суд першої інстанції встановив, що у жовтні 2015 року позивачу були відкриті листки непрацездатності:

1) серії АГЧ № 004212, виданий лікарем 3-ї міської клінічної поліклініки м. Полтави 7.10.2015 року, із заключним діагнозом лівобічний середній отит, амбулаторним режимом лікування, зазначенням періодів звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю з 07.10.2015 року до 09.10.2015 року, з 10.10.2015 року до 13.10.2015 року, з 14.10.2015 року до 16.10.2015 року, та відміткою про необхідність стати до роботи з 17.10.2015 року (том 2, а.с. 35);

2) серії АГЦ № 195617, виданий 19.10.2015 року лікарем Комунального закладу Центру первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Полтави, із заключним діагнозом ГРВІ, диф.бронхіт, пост./амбулаторним режимом лікування, зазначенням періодів звільнення від роботи з 19.10.2015 року до 23.10.2015 року, з 24.10.2015 року до 28.10.2015 року, та відміткою про необхідність стати до роботи 29.10.2015 року (том 2, а.с. 34);

3) серії АГЧ № 001054, виданий лікарем 1-ї міської клінічної лікарні 29.10.2015 року, із заключним діагнозом гострий кон’юктивіт обох очей, амбулаторним режимом лікування, зазначенням періодів звільнення від роботи з 29.10.2015 року до 2.11.2015 року, та відміткою про необхідність стати до роботи 03.11.2015 року (том 2, а.с. 36).

Позивачем не заперечувалося, що у жовтні 2015 року у період тимчасової непрацездатності він перебував на робочому місці та виконував посадові обов'язки, за винятком нетривалого залишення території підприємства, зокрема у періоди часу, вказані в наказі про звільнення. У тому числі, перебував на роботі протягом робочого дня в день звільнення 29.10.2015 року. Роботодавця про своє перебування на лікарняних він не повідомляв, про їх існування вперше зазначив в уточненнях до позову, які подав 14.08.2017 року. Надав оригінали листків непрацездатності для огляду в судовому засіданні в суді першої інстанції, зазначивши, що не бажає їх передавати підприємству.

Згідно копії табеля обліку робочого часу та наданих ПАТ «Полтаваобленерго» довідок, позивач ОСОБА_2 протягом жовтня 2015 року та в день звільнення 29.10.2015 р. перебував на роботі. Листки непрацездатності підприємству не надавав (том 2 а.с. 107-110).

З урахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що протягом всього останнього робочого дня (дня звільнення) 29.10.2015 року до моменту припинення трудових відносин між сторонами ОСОБА_2 перебував на роботі до закінчення робочого часу о 16:45 год., як передбачено Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ПАТ «Полтаваобленерго» (т. 1 а.с. 157).

Про існування листка непрацездатності, який був відкритий 29.10.2015 року, позивач роботодавця не повідомляв, до теперішнього часу роботодавцю його не передав, та послався на те, що лікарняний лист міг бути відкритий позивачу лише після закінчення робочого часу, оскільки протягом всього останнього робочого дня 29.10.2015 р. ОСОБА_2 перебував на роботі.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що листок непрацездатності від 29.10.2015 р. був відкритий позивачем до закінчення останнього робочого дня (дня звільнення), який тривав до 16:45 год., позивач не надав.

Виходячи з аналізу норм законодавства, які регулюють видачу та облік листків тимчасової непрацездатності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем ксерокопії листків непрацездатності не є належним чином заповненими документами та не свідчать про неправомірність дій відповідача ПАТ «Полтаваобленерго» в частині дати видачі наказу № 342-к та звільнення позивача 29.10.2015 р.

Також суд першої інстанції встановив, що 21.08.2017 року ПАТ «Полтаваобленерго» самостійно виданий наказ № 555-к «Про внесення змін до наказу від 29.10.2015 року № 342», яким, у зв'язку з оглядом оригіналу лікарняного листа в судовому засіданні Ленінського районного суду м. Полтави 21.08.2017 року, внесено зміни до наказу від 29.10.2015 року № 342-к, а саме в резолютивній частині наказу слова і цифри «звільнити з роботи з 29.10.2015 року» замінено словами і цифрами «звільнити з роботи з 3.11.2015 року (том 2, а.с. 118).

Крім цього, районний суд послався на те, що видача відповідачем вказаного наказу свідчить про наміри відповідача привести його у відповідність з вимогами чинного законодавства, та не спростовує висновки суду щодо умисного приховування позивачем та ненадання листка непрацездатності підприємству, а також не є доказом незаконності винесення ПАТ «Полтаваобленерго» 29.10.2015 року наказу № 342-к про звільнення ОСОБА_2

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40, частини другої статті 41 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240 1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першоїстатті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Кодекс законів про працю України не передбачає такого способу захисту трудових прав як зміна дати звільнення працівника, та не може свідчити про належне відновлення порушених прав працівника.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.05.2014 р. № 6-33 цс14.

Встановивши, що звільнення позивача ОСОБА_2 відбулось 29.10.2015 р. під час перебування на лікарняному, який в установленому законом порядку не визнаний незаконним, та взявши до уваги наказ підприємства від 21.08.2017 р. про зміну дати звільнення з 29.10.2015 р. на 03.11.2015 р., суд дійшов помилкових висновків про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про поновлення на роботі.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року в частині відмови в задоволенні його позову про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення в частині звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України та поновлення його на роботі скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про визнання незаконним та скасування наказу Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» № 342-к від 29.10.2015 року в частині звільнення ОСОБА_2, директора з правової роботи, за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогулу, в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, без поважних причин); поновлення ОСОБА_2 на посаді директора з правової роботи Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» з 30 жовтня 2015 року.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення на роботі необхідно допустити до негайного виконання.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року підлягає залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з дотриманням норм чинного законодавства, на підставі вірно встановлених обставин справи, яким надано правову оцінку, яка відображена в рішенні суду.

Оскільки судом першої інстанції надано вірну правову оцінку змісту наказу № 342-к від 29.10.2015 р. в частині звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання ним службових обов’язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ «Полтаваобленерго».

Посилання позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на порушення судом таємниці нарадчої кімнати до уваги колегії суддів не приймаються, оскільки жодними належними та допустимими доказами не підтверджені.

Доводи позивача про недотримання відповідачем правил ст. 43 КЗпП України про проведення процедури погодження звільнення позивача з профспілковою організацією, членом якої він був та відсутність доказів повідомлення його роботодавцем про проведення у день звільнення 29.10.2015 року засідання профкому ПАТ «Полтаваобленерго» щодо надання згоди на звільнення працівника з ініціативи роботодавця спростовуються наявними у справі доказами, про які вказувалося вище, а також поясненнями позивача в суді апеляційної інстанції про те, що ПАТ «Полтаваобленерго» повідомляло його про вказане засідання, на яке він не з’явився.

Твердження позивача про те, що суд першої інстанції надав невірну оцінку показам свідків, зводяться до переоцінки доказів, тому до уваги колегії суддів не приймаються.

Колегія суддів, керуючись ст.ст. 303, 304,п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п.3.4 ч. 1 ст. 309, ст.ст.313 – 314, 316, 317, 319 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення в частині звільнення його за п. 4 ст. 40 КЗпП України та поновлення його на роботі скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» № 342-к від 29.10.2015 року в частині звільнення ОСОБА_2, директора з правової роботи, за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогулу, в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, без поважних причин).

Поновити ОСОБА_2 на посаді директора з правової роботи Публічного акціонерного товариства «Полтавообленерго» з 30 жовтня 2015 року.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_1

Судді /підпис/ ОСОБА_4

/підпис/ ОСОБА_5

Згідно:

Суддя Апеляційного

Суду Полтавської області ОСОБА_1