Постанова № 7040277, 01.12.2009, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-46026/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Бойка С.С.,

при секретарі –Я.А. Мокляк,

за участю:

представника позивача - Чорнобиль Н.П.

представника відповідача - Яроцької Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення №0000372302/0/2191 від 09.07.2009 року, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення №0000372302/0/2191 від 09.07.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він правомірносформував свій податковий кредит з ПДВ за періоди: вересень, жовтень 2008 року. Позивач вказує, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих ТОВ "Тікко" та ПП "Стиларт" яке має ознаки фіктивності. ТОВ"Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" вказує, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти на ознаки фіктивності свого контрагента.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в засіданні та у письмових запереченнях проти позову просив суд відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" в зв'язку із безпідставно завищеним позивачем податкового кредиту.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" (далі - Позивач)25.09.2003 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 32686844).

Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником ПДВ (свідоцтво платника ПДВ № 100130517 від 25.07.2008).

Працівниками Відповідача з 24.06.2009 по 26.06.2009 року було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" за період вересень - жовтень 2008 року.

За результатами перевірки 30.06.2009 року відповідачем складено Акт №2767/23-309/32686844, в якому зафіксовано порушення Закону України "Про податок на додану вартість", а саме:

Сума ПДВ у розмірі 6957,00 грн. безпідставно віднесена ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" до складу податкового кредиту у податковій декларації по ПДВ за:

вересень 2008 року на суму ПДВ - 4218,00 грн.

жовтень 2008 року на суму ПДВ - 420,00 грн.

На підставі вищенаведеного акту Відповідачем 09.07.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372302/0/2191.

З вимогою про визнання протиправними та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення Позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області№0000372302/0/2191 від 09.07.2009 року, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.09.2008 р. між ТОВ "Тікко" ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" був укладений договір № 78-08 щодо купівлі-продажу "Лінії мірної порізки профільного металопрокату" за ціною 2400000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Виконання умов договору підтверджується платіжними дорученнями та виданими податковою накладною № 45 від 30.09.2008 та розрахунком № 55 коригування до податкової накладної від 30.09.2008 р. №45. Сторони один до одного жодних претензій не мають. Таким чином, договір купівлі-продажу від 25.09.2008 р. виконаний сторонами в повному обсязі та належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що договір № 12/09/1 від 11.09.2008 року, укладений між ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" та ПП "Стіларт" на купівлю бордюрів та іншого будівельного матеріалу виконаний сторонами з дотриманням норм чинного законодавства: за накладними № 978 від 09.09.2008 р., довіреністю № 918761/271, та податковими накладними № 1004, 1126, 959 Позивачем були отримані обумовлені договором матеріали, а також використані останнім на виконання підрядних робіт, що підтверджується актами виконаних робіт та актом використання матеріальних засобів від 11.02.2009 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правові наслідки, що зумовлені даними правочинами створені, воля суб’єктів господарювання за даними правочинами відповідає їх зовнішнім проявам, і умови зазначених договорів виконані в повному обсязі та не носять ознак фіктивності.

Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі – Закон України "Про ПДВ") сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 7.4.1. Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нормою п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до матеріалів справи, позивач, дійсно сформував податковий кредит у вересні 2008 року на суму ПДВ - 4218,00 грн., жовтні 2008 року на суму ПДВ - 420,00 грн. на підставі податкових накладних виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Тікко" та Приватним підприємством "Стіларт".

Згідно із п.п. 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону України "Про ПДВ" визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Таким чином, ТОВ "Тікко" зареєстровано як платник податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ 100136569), ПП "Стіларт" (свідоцтво платника ПДВ 100130517).

Відповідно до п.п. "г" п.9.8 ст. 9 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Податковий орган не надав суду доказів в підтвердження анулювання свідоцтв платників ПДВ ТОВ "Тікко" та ПП "Стіларт".

Виходячи з вищевикладеного, оскільки свідоцтво платників ПДВ ТОВ "Тікко" та ПП"Стіларт" анульовано не було, відповідно останні підприємства мали право на видачу податкових накладних: № 45 від 30.09.2008 року (ТОВ "Тікко"), № 1126 від 08.10.2008 р., № 1004 від 15.10.2008 р.(ПП "Стіларт") (копії наявні в матеріалах справи), а Позивач в свою чергу правомірно сформував свій податковий кредит за вересень-жовтень 2008 року на суму ПДВ - 4638,00 грн. на підставі вищенаведених податкових накладних.

Таким чином, з вищенаведених підстав судом відхиляються твердження податкового органу, щодо фіктивності договорів між Позивачем і ТОВ "Тікко" та між Позивачем та ПП "Стіларт".

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163, 185 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції№0000372302/0/2191 від 09.07.2009 року

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш"витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 07 грудня 2009 року.

          Суддя                                                                                С.С. Бойко