Рішення № 70397900, 17.11.2017, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/942/17

2/379/392/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2017 року Таращанський районний суд Київської області

в складі:

головуючого: Бойка М.Г.

за участю секретаря: Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вищеназваним позовом.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов і пояснили, що 05 січня 2014 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи за взаємною згодою як подружжя, отримали у ОСОБА_4 у позику кошти в сумі 30000 (тридцять тисяч) доларів США, що по офіційному курсу НБУ станом на 12.07.2017 року становить 25,97 грн. за 1 дол. США і складає суму 779100 (сімсот сімдесят дев'ять тисяч сто) гривень. Термін дії позики 2 роки, тобто до 05.01.2016 року. Кошти отримані позичальниками під відсотки в розмірі 1000 доларів США в місяць.

На підтвердження укладення договору позики відповідачі власноручно написали спільну розписку і підписали її. Крім цього, відповідач ОСОБА_3 посвідчила свій підпис власною печаткою.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_4 помер. Даний факт підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5, виданим виконавчим комітетом Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області на підставі актового запису № 8.

Спадкоємцем першої черги після ОСОБА_4 була його мати ОСОБА_5 (ст.1261 ЦК).

Однак, мати після відкриття спадщини не встигла її прийняти і теж померла. Тому право на прийняття спадщини перейшло до ОСОБА_1, в порядку спадкової трансмісії (ст. 1276 ЦК ). Даний факт підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.05.2017 року, виданого державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Карпусь І.О. по спадковій справі № 521/2016. Згідно даного свідоцтва вона успадкувала належне померлому ОСОБА_4 нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1

Однак, в особистих бумагах ОСОБА_4 позивач виявила розписку відповідачів про позику коштів.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_4 до неї, як спадкоємця за законом, перейшли всі права та обов'язки, як кредитора за вищенаведеною борговою розпискою.

На її усне звернення відповідачі повернути кошти в добровільному порядку відмовилися.

В зв'язку з чим, просять суд стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 1480290 (один мільйон чотириста вісімдесят тисяч двісті дев'яносто) гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідачі та їх представник позов не визнали і пояснили, що дійсно 05 січня 2014 року між ОСОБА_4 та ними, діючи за взаємною згодою подружжя, було укладено договір позики, згідно з яким позичальник передав їм гроші в сумі 30000 (тридцять тисяч) доларів США, під відсотки в розмірі 1000 доларів США в місяць, а вони зобов'язалися повернути зазначену суму до 05 січня 2016 року, про що 05 січня 2014 року написали розписку. Дана розписка була написана ними власноручно з власної волі і без примусу. Проте вони заперечують проти задоволення позовних вимог позивача, оскільки з свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченим Державним нотаріусом І.О. Карпусь, зареєстрованого в реєстрі за №1-1345 (спадкова справа № 521/2016), що міститься в матеріалах справи та є єдиним доказом на яких посилається позивач, як на підставу своїх доводів, не можна вважати ОСОБА_1 належним позивачем та такою, що набула право вимоги за даною розпискою, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

А, отже, вказане свідоцтво не є належним доказом по справі, а лише вказує набуття спадкових прав на нежитловий об'єкт, який знаходиться в с. Лука Таращанського району Київської області, що належало ОСОБА_5С від померлого сина ОСОБА_4.

З копії спадкової справи ОСОБА_4 зареєстрованої у приватного нотаріуса Білоцерківського нотаріального округу Озадовської Олени Миколаївни, а саме з заяви ОСОБА_5 від 07.10.2015 р. вбачається, що на день смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке складається з: нежитлової будівлі під АДРЕСА_1; нежитлової будівлі під АДРЕСА_1 автомобіля НОМЕР_1.

Однак, ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстрованого в реєстрі за № 1-1345 (спадкова справа № 521/2016) прийняла в спадщину від померлої ОСОБА_5, лише нежитлову будівлю під АДРЕСА_1, яка належала синові померлої ОСОБА_4. Відповідно до даного свідоцтва, ОСОБА_5 прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових справ.

В померлої ОСОБА_5 на день смерті залишилися діти: ОСОБА_8 (рік народження відповідачам не відомий) та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що є спадкоємцями першої черги на отримання спадкового майна від спадкодавця, в даному спорі матері позикодавця (ст.1261 ЦК України).

Частина 1 ст. 1278 ЦК України встановлює законодавчу презумцію рівності часток спадкоємців. Частки кожного спадкодавця є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Виключно при дотриманні вимог закону, щодо належної заміни в зобов'язанні кредитора внаслідок правонаступництва, ОСОБА_1 матиме право на стягнення коштів за договором позики, але на сьогодні позивач не надала необхідних належних доказів, відповідно, не має законних підстав на стягнення коштів.

Крім того, зазначають, що згідно з розпискою від 05.01.2014 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позичили у ОСОБА_4 30000,00 доларів США із щомісячним відсотком 1000,00 доларів США до 05 числа кожного наступного місяця та зобов'язувалися протягом 24 місяців (2-х років) їх повернути, тобто до 05.01.2016 року.

Відповідачі діючи спільно як подружжя, повернули ОСОБА_4 06.02.2014 р. - 4000,00 грн. доларів США; 25.02.2014 р. - 4000,00 грн. доларів США; 18.05.2014 р. - 4000,00 грн. доларів США; 06.08.2014 р. - 2300,00 грн. доларів США; 21.08.2014 р. - 4200,00 грн. доларів США; 12.10.2014 р. - 4650,00 грн. доларів США; 22.11.2014 р. - 2000,00 грн. доларів США, що в сукупності 25150,00 (двадцять п'ять тисяч сто п'ятдесят) доларів США, що підтверджується відповідним розрахунком по займу.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_4, тобто в період дії позики.

Жодних зобов'язань, щодо невиконання відповідачами своїх обов'язків по поверненню суми боргу за договором позики відповідачі не порушували. Термін дії позики не скінчився, оскільки позикодавець помер в період її дії, а тому право на стягнення коштів за договором позики, що належали позикодавцю припинилися внаслідок його смерті. Більш того, після смерті ОСОБА_4 його мати відповідно до спадкової справи №57785298, не оформила своїх спадкових прав.

Крім того, згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Станом на грудень 2014 року офіційний курс долара США за архівними даними НБУ становить 15,7686 грн..

Установивши, що умовами договору позики сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язань відповідачів в доларах США, позивач помилково визначив борг за офіційним курсом цієї валюти на день подачі позову.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 21.12.2016 р. у справі №6-1672цс 16.

В силу статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідачів відсотки за договором позики починаючи з дня смерті позикодавця, а саме з 12.03.2015 року по день звернення до суду - 12.07.2017 р., однак обов'язок позичальника по виплаті процентів за користування позикою припинився в зв'язку з смертю позикодавця, а тому до спадкоємця переходить лише право на отримання основної суми позики.

На підставі викладеного, представник відповідачів вважає, що останні виконали свої зобов'язання перед позикодавцем в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина, спадкоємцем якого була його мати ОСОБА_5, яка прийняла спадщину після нього, але не оформила своїх спадкових прав, оскільки 26 квітня 2016 року померла. Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 є позивач, яка в установленому законом порядку звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.05.2017 року, виданого державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Карпусь І.О. по спадковій справі №521/2016. Згідно даного свідоцтва вона успадкувала належне померлому ОСОБА_4 нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1

Судом встановлено, і це не заперечувалось відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні, що 05 січня 2014 року ними власноручно було написано розписку і в ній вони поставили свої підписи, а ОСОБА_3 свою печатку ФОП, з якої вбачається, що відповідачі позичив у ОСОБА_4 гроші в сумі 30000 (тридцять тисяч) доларів США, що на той час було еквівалентно сумі 239790 (двісті тридцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто) гривень, які він (позичальник) передав їм за місцем розташування - с. Лука вул. Заводська, 36 і вказану позику вони зобов'язалися повернути до 05 січня 2016 року. Кошти отримані позичальниками під відсотки в розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США в місяць.

Звертаючись до суду з вказаним позовом сторона позивача наголошувала, що зазначена розписка була виявлена спадкоємцем в особистих речах спадкодавця, і на думку сторони позивача є борговою, і відповідачі отримували зазначені кошти в борг. В свою чергу відповідачі не заперечували того, що ними дійсно від померлого ОСОБА_4 були отримані зазначені грошові кошти в борг, які ними і були повернуті позикодавцеві за життя.

За змістом ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Карпусь І.О. було видано свідоцтво на право на спадщину на частину спадкової маси після смерті спадкодавця по спадковій справі №521/2016. Згідно даного свідоцтва вона успадкувала належне померлому ОСОБА_4 нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1

Згідно до положень ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 61 ЦПК України).

Таким чином, суд визнає, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, спадщину після якого прийняла його мати ОСОБА_5, але не оформила своїх спадкових прав, оскільки 26 квітня 2016 року померла, до її спадкоємця за законом - позивача по справі перейшли всі права та обов'язки, як кредитора за вищенаведеною борговою розпискою.

В судовому засіданні відповідачі визнали той факт, що ними було позичено у спадкодавця ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 30000 (тридцять тисяч) доларів США.

Заперечуючи проти позову, відповідачі наголошували, що за життя ОСОБА_4 останньому були повернуті грошові кошти за борговою розпискою, зазначаючи, що вони, діючи спільно як подружжя, повернули ОСОБА_4 06.02.2014 р. - 4000,00 грн. доларів США; 25.02.2014 р. - 4000,00 грн. доларів США; 18.05.2014 р. - 4000,00 грн. доларів США; 06.08.2014 р. - 2300,00 грн. доларів США; 21.08.2014 р. - 4200,00 грн. доларів США; 12.10.2014 р. - 4650,00 грн. доларів США; 22.11.2014 р. - 2000,00 грн. доларів США, що в сукупності становить 25150,00 (двадцять п'ять тисяч сто п'ятдесят) доларів США, надали на підтвердження цього розрахунок по займу. Проте, вказаний розрахунок не є належним та допустимим доказом.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

У відповідності з ч. 3 ст. 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги наявність у позивача оригіналу боргової розписки, суд приходить до висновку, що даних, які б свідчили про повернення відповідачами вищезазначених коштів судом не встановлено.

Згідно правових висновків Верховного Суду України, висловлених в постановах від 18 вересня 2013р. по справі № 6063цс13, від 11 листопада 2015р. по справі № 6-1967цс15, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи зазначені вище вимоги Закону (ст. 207 ЦК України), а також визнання стороною відповідача, що боргова розписка була складена саме відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які і отримували грошові кошти у позику, діючи за взаємною згодою як подружжя, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме: з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно сума заборгованості за договором позики від 05 січня 2014 року у розмірі 1480290 (один мільйон чотириста вісімдесят тисяч двісті дев'яносто) гривень, з яких 779100 (сімсот сімдесят дев'ять тисяч сто) гривень - основна заборгованість за позикою, 701190 (сімсот одна тисяча сто дев'яносто) гривень - заборгованість по відсотках за період з 12.03.2015 року по 12.07.2017 року, тобто за 27 місяців.

На підставі задоволення позову з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача, понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в рівних частках по 4000 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 545, 549, 610 - 612, 627, 638, 1046, 1049, 1050 ЦК України, 2, 5, 8, 10, 15, 30, 57-61, 209, 213-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 борг за договором позики в сумі 1480290 (один мільйон чотириста вісімдесят тисяч двісті дев'яносто) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особою, що не була присутня у судовому засіданні з дня отримання копії цього рішення, апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області.

Повний текст рішення виготовлений 22.11.2017 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ:_____