Постанова № 7039783, 03.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-19637/09/0570

час прийняття постанови: 12 год.37 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі                                                   Лакушевій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проминдустрия»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсним акта Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька по анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Проминдустрия» як платника податку на додану вартість № 253 від 28 серпня 2009 року

за участю представників сторін:

від позивача: Гроховської О.Ю., - за дов. від 16 листопада 2009 року

від відповідача: Бондар О.Л. – за дов. від 14 липня 2009 року, Батавіної О.Д. – за дов. від 30 листопада 2009 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проминдустрия» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання дій Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька щодо винесення акта з анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Проминдустрия» як платника податку на додану вартість неправомірними, визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Проминдустрия» як платника податку на додану вартість.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним акт Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Проминдустрия» як платника податку на додану вартість № 253 від 28 серпня 2009 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідачем анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Проминдустрия» на підставі підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та абзацу 3 пункту 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року № 757 – р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)», у зв’язку з заниженням податкових зобов’язань з податку на додану вартість у червні 2009 року на суму 47780 900 грн. 00 коп. Вважав, що вказуючи на підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» як підставу для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідач діяв з порушенням способу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, передбаченого законодавством України. Тому, просив визнати акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість недійсним.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, про що надав письмові заперечення, із змісту яких вбачається, що відповідач правомірно склав акт про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість № 253 від 28 серпня 2009року, оскільки обсяг занижених податкових операцій складає 47780900 грн. 00 коп., що перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Також зазначив, що згідно з абзацом 3 пункту 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)», у разі виявлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, реєстрація платників податку на додану вартість анулюється. Вважав, що відповідач діяв у межах наданої компетенції та у спосіб передбачений законодавством. Тому, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проминдустрия» зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради, про що свідчить Свідоцтво про Державну реєстрацію юридичної особи від 24 квітня 2009 року, включено до ЄДРПОУ за номером 36444558 (арк. справи 15-16). На податковому обліку знаходиться у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100225394 (арк. справи 17).

За наслідками аналізу податкової звітності з податку на додану вартість шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на адресу відповідача направлено листа від 13 серпня 2009 року № 28662/7/15313-2 (арк. справи 49) разом з копією податкової накладної від 3 червня 2009 року № 1, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Проминдустрия» (арк. справи 50) для відпрацювання.

28 серпня 2009 року актом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 253 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю «Проминдустрия» встановлено, що платник подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 1 червня 2009 року по теперішній час. При здійснені аналізу автоматизованої бази співставлення на рівні ДПА України встановлено факт заниження податкових зобов’язань, внаслідок того, що підприємством не задекларовано обсяг податкових зобов’язань по декларації за червень 2009 року – 47780 900 грн. 00 коп., у зв’язку з виявленням факту виписки платником податкової накладної, згідно з якої не задекларовано податкові зобов’язання, обсяг яких перевищує 300000,00 грн., у зв’язку з чим позивачем порушені абзаць 3 пункту 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» та підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР. У пункті 6 зазначеного акта комісією відповідача на підставі вищевикладеного зроблено висновок про наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з 28 серпня 2009 року (арк. справи 6).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі – Закон України № 168).

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України № 168 визначено, що платник податку – це особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з підпунктом «а» пункту 2.1 статті 2 цього Закону платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Об’єктом оподаткування є, зокрема, операції платника податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (підпункт 3.1.1 пункт 3.1 статті 3 Закону України № 168).

Приписами статті 9 Закону України № 168 визначений порядок реєстрації осіб як платника податку на додану вартість. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справлення цього податку.

У відповідності до підпункту 9.8 статті 9 зазначеного Закону визначені випадки анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість. Так, підпунктом «в» передбачено, що податковим органом здійснюється анулювання реєстрації особи, як платника податку на додану вартість, якщо вона реєструється як платник єдиного податку або стає суб’єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Згідно з пунктом 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання;

у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.

З аналізу зазначених норм вбачається, що застосування норми підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» можливе та стосується випадків, коли суб’єкт господарювання переходить на застосування систем оподаткування, що є відмінними від системи передбаченої даним законом, звільняються від сплати податком на додану вартість за рішенням суду або з інших причин, які обумовлюють інший порядок сплати податку на додану вартість.

Тобто законодавець надаючи формулювання «з будь-яких інших причин», встановив що дані причини пов’язані з переходом особи на іншу систему оподаткування податком на додану вартість, відмінну від передбаченої Законом України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, тлумачення відповідачем підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», як право податкового органу анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість з будь-яких інших причин є - неправомірним.

Крім того, пунктом 9.8 статті 9 вказаного Закону, визначений виключний перелік підстав для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, такої підстави як анулювання свідоцтва у випадку виявлення факту виписки податкової накладної, згідно якої не задекларовано податкові зобов’язання, обсяг яких перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» за ініціативи податкового органу - не передбачено.

Відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України № 168 податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

За змістом пункту 10.6 статті 10 даного Закону передбачено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», від 21.12.2000, № 2181-III, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем до податкового органу була подана податкова декларація з податку на додану вартість від 15 липня 2009 року за червень 2009 року (арк. справи 7-9). За даними даної декларації позивачем у рядку 10.1 розділу П «Податковий кредит» колонки А визначені обсяги придбання у розмірі 47780 900 грн. 00 коп. та колонки Б - визначений дозволений податковий кредит у розмірі 9556180 грн. 00 коп. При цьому, у розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, у Розділі П період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит визначений червень 2009 року. У колонках - «Обсяг поставки» та «Сума податку на додану вартість» зазначені дані, які співпадають з даними податкової накладної від 3 червня 2009 року на суму 47780900 грн. 00 коп., яка стала підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість. Зазначена податкова декларація була отримана податковим органом 16 липня 2009 року, про що свідчить запис у книзі вхідної кореспонденції Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька за № 4982 (арк. справи 157).

Таким чином, для обгрунтованого висновку щодо правомірності декларування платником податкового зобов’язання з податку на додану вартість, за червень 2009 року, відповідач мав дослідити декларацію за вказаний звітний період, але податкова декларація за червень 2009 року, яка була подана позивачем до податкового органу, не була прийнята до уваги відповідачем.

Крім того, відповідачем при прийнятті акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість не враховано те, що саме декларування сум податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання та саме порушення порядку декларування має наслідком анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Однак припис щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі даних автоматизованої бази співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів у даному порядку не міститься.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не доведено законодавчих підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю «Проминдустрия».

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття Акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим рішення комісії податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є не обґрунтованим, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проминдустрия» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним акта Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Проминдустрия» як платника податку на додану вартість – задовольнити повністю.

Визнати недійсним акт Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Проминдустрия» як платника податку на додану вартість № 253 від 28 серпня 2009 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проминдустрия» судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 3 грудня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 8 грудня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.           Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.           Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження. Суддя                                                                                           Абдукадирова К.Е.