Рішення № 70396046, 21.11.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/12/16-ц Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А.

Категорія 27 Доповідач Павицька Т. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

секретаря Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 13 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості. Зазначало, що за умовами кредитного договору від 19 липня 2007 року, укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1, останній отримав кредит у сумі 91 205,94 доларів США на умовах, визначених договором, на строк до 18 липня 2027 року включно. Виконання зобов'язань за кредитним договором було забезпечено договором поруки від 19 липня 2007 року, укладеним між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, за умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність із повернення суми кредиту, сплати відсотків, комісій, можливої неустойки. Оскільки позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, станом на 11.12.2015 року утворилася заборгованість у розмірі 4 669 165 грн. 06 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 1 956 721 грн. 42 коп., заборгованість за процентами – 1 790 457 грн. 75 коп., заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту – 291 021 грн. 06 коп., заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення процентів – 630 964 грн. 83 коп. Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2007 року по тілу та відсотках в сумі 160 352,96 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день винесення рішення, та пеню в розмірі 921 985 грн. 89 коп.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 13 квітня 2017 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту №281/20-241 від 19.07.2007 року по тілу та відсотках в сумі 160352,96 доларів США, що в гривневому еквіваленті на день постановлення рішення суду за офіційним курсом НБУ становить 4 310 287 грн. 56 коп., пеню в розмірі 921 985 грн. 89 коп. та сплачений судовий збір в сумі 70 037 грн. 48 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що його договірні відносини з позивачем припинені, заявлені вимоги є безпідставними, просить скасувати рішення суду в частині стягнення з нього заборгованості та судових витрат.

Судове рішення в частині задоволення позову до ОСОБА_1 не оскаржується, а тому на предмет законності та обґрунтованості судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 19 липня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 84 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних та з кінцевим терміном повернення кредиту до 18 липня 2022 року.

Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, у зв’язку з чим станом на 11.12.2015 року утворилася заборгованість у розмірі 4 669 165 грн. 06 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 1 956 721 грн. 42 коп., заборгованість за процентами – 1 790 457 грн. 75 коп., заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту – 291 021 грн. 06 коп., заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення процентів – 630 964 грн. 83 коп.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 19 липня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_2 зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту.

20 жовтня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору кредиту №281/20-241 від 19.07.2007 року, якою з 20 жовтня 2008 року встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 14% річних.

24 липня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 про внесення змін до договору кредиту №281/20-241 від 19.07.2007 року відповідно до якої змінено п.1.1. кредитного договору та вказано, що кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 91 205,94 доларів США, зі сплатою 14 % річних, з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 18 липня 2027 року.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України ).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга стаття 251 та частина друга стаття 252 ЦК України ).

Договором поруки не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється.

Таким чином, у договорі поруки не встановлено строку її дії відповідно до статті 252 ЦК України , а тому підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Відповідно до п.3 додаткової угоди №2 про внесення змін до договору кредиту №281/20-241 від 19.07.2007 року, сторони домовилися, що у разі порушення позичальником строків сплати процентів, визначених п.п.2.4.1 договору, та/або кредиту як в повному обсязі, так і частково, більш ніж на 30 календарних днів, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій в повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення позичальнику, а позичальник, в свою чергу, зобов’язується достроково погасити в повному обсязі кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції протягом 30 календарних днів з дати одержання вищезазначеного письмового повідомлення кредитора.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Судом встановлено, що вимогу банку про дострокове повернення кредитних коштів ОСОБА_1 отримав 29 квітня 2011 року, а тому за визначенням пункту 3 додаткової угоди №2 про внесення змін до договору кредиту №281/20-241 від 19.07.2007 року строк користування кредитом вважається таким, що сплив через тридцять днів, тобто з 30 травня 2011 року.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Таким чином, якщо кредитор на підставі частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Саме про таке застосування норми частини четвертої статті 559 ЦК України йдеться в постановах Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-190цс14, від 27 січня 2016 року у справі № 6-990цс15 від 09 вересня 2015 року у справі № 6-933цс15, від 02.09.2015 року у справі № 6-1077цс15, від 11.11.2015 року у справі № 6-2056цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання на 30 травня 2011 року, й зобов'язаний був звернутися до суду з позовом до поручителя на протязі шести місяців починаючи з цієї дати, тоді як банк звернувся з позовом лише в січні 2016 року, а тому порука є такою, що припинена.

Крім того, відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.

Таке збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов'язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів.

Додатковими угодами до кредитного договору №1 та №2 внесено без згоди поручителя зміни, які призвели до збільшення обсягу його відповідальності, зокрема збільшено розмір процентної ставки з 12,5% до 14%.

Аналіз норми частини першої статті 559 ЦК України свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Підставою застосування цієї норми достатнім є встановлення таких змін в основному зобов'язанні.

Обов'язковою умовою припинення поруки за нормою частини першої статті 559 ЦК України має бути відсутність згоди поручителя на внесення змін до забезпеченого порукою зобов'язання, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання таких змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

У постанові Верховного Суду України від 5 червня 2013 року (№ 6-43цс13) зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-3176цс15, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Встановивши, що банком було допущено збільшення процентної ставки за кредитним договором, яке, в порушення умов договору поруки відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, колегія суддів приходить до висновку про наявність також правових підстав для припинення поруки в силу вимог ч. 1 ст.559 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції не врахував, що порука за договором поруки від 19 липня 2007 року припинена, у зв'язку з чим безпідставно задовольнив позов банку про стягнення кредитної задоргованості з ОСОБА_2

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог до ОСОБА_2 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника ОСОБА_1 та відмову у задоволенні вимог до ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги і ухваленням колегією суддів рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_2, підлягають стягненню із ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 77 041 грн. 23 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 13 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту №281/20-241 від 19.07.2007 року по тілу та відсотках в сумі 160352,96 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 4 310 287 грн. 56 коп., пеню в розмірі 921 985 грн. 89 коп. та судові витрати в сумі 70 037 грн. 48 коп.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 77 041 грн. 23 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий

Судді