Постанова № 7039355, 26.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.11.09Справа №2а-9114/09/8/0170 (17:26 год.) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Канон", м. Сімферополь

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, м. Сімферополь

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Бєляєв Артем Сергійович, довіреність № б/н від 18.08.09,

від відповідача: Жаворонкова Галина Василівна, довіреність № 83/10-0 від 14.07.08,

Суть спору: Акціонерного товариства закритого типу "Канон" звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсним акту № 138/15-2 про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.08.09 відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.08.09 до набрання судовим рішенням по справі №2а-9114/09/8/0170 законної сили було зупинено дію акту ДПІ в м. Сімферополі № 138/15-2 від 27.07.09 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

В судовому засіданні 26.11.09 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Сімферополі про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АТЗП «Канон», оформлене актом ДПІ в м. Сімферополі № 138/15-2 від 24.07.2009 р.про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АТЗП «Канон».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підпунктом "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" визначені підстави для проведення анулювання реєстрації платників ПДВ, які не було встановлено відповідачем та не було зазначено в акті про анулювання реєстрації платника ПДВ. Отже позивач вважає, що підпункт "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" не вказує на необхідність анулювання реєстрації платника податку у випадках, викладених в акті, а податковим органом не було встановлено факту реєстрації позивача в якості платника єдиного податку або як субєкта інших спрощених систем оподаткування, а інших випадків, з яких можливо проводити анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість» не визначає. Крім того позивач зазначає, що ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затверджене наказом ДПА України № 79 не передбачають права податкового органу проводити анулювання реєстрації платника податку на додану вартість без наявних на те законних підстав.

Відповідач позов не визнав. У запереченнях посилався на те, що за результатами співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів податкових декларацій і уточнюючих податкових розрахунків з податку на додану вартість, встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання у сумі 300 тис.грн. Відповідач вказує на те, що на виконання п. "в" п. 9.8 ст. 9 ЗУ "Про податок на додану вартість" та абз.3 п. 2 розпорядження КМУ від 01.07.2009 р. № 757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)" щодо встановлення виписки податкових накладних АТЗП «Канон», згідно з якими не задекларовано та не сплачено податкові зобов'язання, ДПІ у м. Сімферополі було складено акт № 138/15-2 від 24.07.2009 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. При цьому відповідач вказує, що перелік підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ передбачає наявність будь-яких інших причин, такою причиною стала розбіжність при проведенні аналізу податкової звітності з ПДВ шляхом автоматизованого співставлення податкових зобовязань позивача з податковим кредитом в розрізі контрагентів. Позиція відповідача зводиться до того, що позивач на думку відповідача повинний формувати податковий кредит виключно при настанні першої з подій, що дає право на виникнення податкового кредиту , а саме при списанні коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів, отже за твердженням відповідача , правом на податковий кредит позивач може скористатися лише в звітному періоді, на якій приходиться дата виникнення податкових зобовязань продавця. При цьому у випадку не надання продавцем товарів податкової накладної, позивач повинний із податковою декларацією надати заяви із скаргою на такого продавця, що і є підставою для включення сум цього податку в податковий кредит. Відповідач вважає, що якщо позивач не вчинив зазначені дії, то вважається, що позивач не скористався своїм правом на податковий кредит. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу "Канон" відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виданого виконкомом Сімферопольської міськради, зареєстроване у якості юридичної особи 18.01.1994 р., ідентифікаційний номер 22278184 (а.с. 15).

Акціонерне товариство закритого типу "Канон" з 19.01.2001 р. є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №00867901 від 19.01.01 р., виданим ДПІ у м. Сімферополі (а.с.16).

24.07.2009 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі було складено Акт № 138/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (а.с.5-6). Зі змісту акту вбачається, що комісією, створеною на підставі Наказу ДПІ в м. Сімферополі № 879 від 07.05.09 р. «Про проведення інвентаризації і анулювання реєстрації платників податку на додану вартість» (а.с.127-128) було встановлено, що АТЗП «Канон» не задекларувало податкові зобовязання, в обсязі 300 тис.грн., відповідно до п.п.2.3.1. п.2.3. ст..2 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується реєстром декларацій з ПДВ, актом № 5943/23-2/22278184 від 26.06.2009 р. про результати планової виїзної перевірки за період з 01.01.08 р. по 31.03.09 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.03.09 р. (а.с.52-107).

Вищезазначеним актом № 138/15-2 відповідачем було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АТЗП «Канон» на підставі абз. «в» п. 9.8. ст..9 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до розпорядження КМУ від 01 липня 2009 р. № 757-р. (а.с.5-6).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оформленим актом № 138/15-2 від 24.07.2009 р., АТЗП «Канон» звернулося до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АРК є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Оцінюючи правомірність складання відповідачем акту № 138/15-2 від 24.07.09 р., яким було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АТЗП «Канон» на підставі абз. «в» п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до розпорядження КМУ від 01 липня 2009 р. № 757-р., судом встановлено наступне. Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями станом на час складання оскаржуваного рішення у вигляді акту) (далі Закон № 168).

Статтею 1 Закону № 168 визначено поняття таких термінів, як :

- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (п.1.3. ст.1);

- звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету (п.1.5. ст.1);

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (п.1.6. ст.1);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7. ст.1);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п.1.8. ст.1).

Відповідно до ст. 2 Закону № 168 платником податку є:

- будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

- будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Відповідно до п.п.2.3.1. п.2.3. ст. 2 Закону № 168 особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.п. «в» п.9.8. ст. 9 Закону № 168 реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Як вбачається з вищенаведеного законодавець у п.п. «в» п.9.8. ст. 9 Закону № 168 окрім конкретно перерахованих випадків та підстав для проведення анулювання реєстрації платника ПДВ передбачив і «інші підстави» за якими може проводитись анулювання реєстрації платника ПДВ, тобто перелік цих підстав для проведення анулювання не є вичерпним.

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість регулюється Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 р. (надалі за тестом - Положення).

Пунктом 7 Положення встановлено, що для реєстрації особи як платника податку на додану вартість потрібно, щоб вона була взята на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем проживання відповідно до Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за N 172/2612 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 листопада 1998 року N 552) , із змінами (далі - Порядок обліку).

Відповідно до п. 13 Положення реєстрація платником податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам статті 2 Закону № 168.

Пунктом 14 Положення встановлено, що протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки.

Відповідно до п. 25 Положення, реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону №168, якщо:

а) платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, уключаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом Закону;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в статті 6 та статті 81 Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Судом встановлено, що з травня 2009 р. було введено в експлуатацію нову базу даних по податковим деклараціям з ПДВ програма системного зіставлення даних податкової звітності та розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів податкових декларацій і уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість. Базу введено в дію з квітня 2009 р. на підставі наказу ДПА України «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» N 266 від 18.04.2008.

За допомогою вищезазначеної програми податковим органом було отримано інформацію про укладення позивачем угод з третіми особами.

Відповідач у запереченнях до позову посилався на п. 7.5.1 ; п. 7.2.3 ; п.7.2.6 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», де зазначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)(п.7.5.1. ст7).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (7.2.3 ст.7).

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

На підставі вищенаведеного відповідач зазначив, що АТЗТ «Канон» мав використати своє право на податковий кредит шляхом подання заяви зі скаргою на такого продавця у періоді, в якому здійснилась перша подія дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів та виникло податкове зобовязання у продавця, але таких дій позивачем здійснено не було.

Відповідач в ході судового розгляду також пояснив, що АТЗК «Канон» у період з січня 2008 р. по березень 2009 р. використовує право на податковий кредит, у тому числі з дня отримання податкових накладних за товари, придбані у минулих періодах. При вибірковому порівнюванні даних реєстру отриманих та виданих податкових накладних за вказаний період з розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що в реєстри не включені податкові накладні від контрагентів.

Крім того представник відповідача пояснив, що анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, було здійснено на підставі п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та розпорядження КМУ від 01.07.2009 р. № 757-р "Деякі питання адміністрування податків зборів (обов`язкових платежів)" у звязку із наявністю інших причин, а саме: встановлення органом державної податкової служби інформації про розходження суми податкового кредиту третіх осіб, з якими позивач укладав договори та суми задекларованих зобовязань з ПДВ позивача на суму, що перевищує, визначену підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме 300 тис. грн.

Також представник відповідача зазначив, що фактично підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку позивача стало встановлення при проведенні планової виїзної перевірки АТЗТ «Канон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.03.09 р. , валового та іншого законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.03.09 р. суми податкового кредиту та задекларованих зобовязань з ПДВ, інформації про розходження суми податкового кредиту контрагентів та суми задекларованих позивачем зобовязань з ПДВ. Отже фактично підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача стало розходження сум податкового кредиту третіх осіб та задекларованих позивачем зобовязань з ПДВ, хоча в спірному акті відповідач посилався на встановлення порушення не за конкретними угодами, а за конкретний період, який становить один рік. В акті відповідачем у графі «документ який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку» зазначений акт перевірки АТЗТ «Канон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.03.09 р., валового та іншого законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.03.09 р. № 5943/23-2/22278184 від 26.06.09 р., однак зі змісту акту не вбачається фактичних підстав для його складання, або які висновки іншого акту перевірки покладені в основу прийнятого відповідачем рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Суд зауважує, що в основу рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ не може бути покладений висновок іншого акту перевірки, за яким прийняті відповідні податкові повідомлення рішення, які також оскаржують ся в судовому порядку (а.с. 46-47).

Судом встановлено, що на час проведення анулювання реєстрації позивача були відсутні обставини, визначені п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону № 168, а саме позивач не реєструвався як платник єдиного податку та не став суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Посилання ж відповідача на те, що підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, були положення п.п."в" п. 9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставним, оскільки п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" не містить такої підстави для скасування реєстрації як встановлення органом державної податкової служби факту розходження суми податкового кредиту контрагенту та суми задекларованих зобовязань з ПДВ позивача, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість".

У абзаці 3 пункту 2 розпорядження КМУ від 01.07.2009 р. № 757-р "Деякі питання адміністрування податків зборів (обов`язкових платежів)" зазначено, що у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (300 тис.грн.), реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.

Статтею 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Керуючись принципом законності, передбаченим ст. 9 КАС України, суд не застосовує норму абзацу 3 пункту 2 розпорядження КМУ від 01.07.2009 р. № 757-р "Деякі питання адміністрування податків зборів (обов`язкових платежів)", оскільки в частині підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість розпорядження КМУ від 01.07.2009 р. № 757-р "Деякі питання адміністрування податків зборів (обов`язкових платежів)" не відповідає нормам Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд зазначає, що конструкція п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині "або з будь-яких інших причин" не дає підстав для застосування розпорядження КМУ від 01.07.2009 р. № 757-р "Деякі питання адміністрування податків зборів (обовязкових платежів)". Системний аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що законодавець мав на увазі "будь-які інші причини", з яких суб`єкт господарювання отримує пільги або звільняється від сплати податку на додану вартість, але в межах підстав та порядку, що визначені Законом № 168. Також судом встановлено, що пункт 2 розпорядження КМУ від 01.07.2009 р. № 757-р "Деякі питання адміністрування податків зборів (обов`язкових платежів)" втратив чинність 09.09.09 р. на підставі розпорядження КМУ № 1120-р від 09.09.09 р. «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість».

Крім того, п.п.п. 25.2.1 п.п 25.2. п. 25 Положення передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):

Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону).

В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (Додаток № 5 до Положення) передбачено обов`язкове заповнення графи - "документ, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ".

В оскаржуваному акті жоден із вищеперерахованих документів не зазначений. А зазначення у вказаній графі акту акт перевірки №5943/23-2/22278184 від 26.06.09 р. є безпідставним, оскільки акт перевірки №5943/23-2/22278184 від 26.06.09 р. не є і не може бути підтвердженням наявності підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про неправильне формування позивачем податкового кредиту, оскільки фактично підставою для винесення рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ є заниження позивачем податкових зобовязань в обсязі 300 тис.грн.

Крім того відповідач як на додаткову підставу для прийняття рішення про анулювання платника ПДВ посилався на п.4 акту №138/15-2 від 24.07.09 р., де зазначено, що факт відсутності чи не можливості встановити місцезнаходження АТЗТ «Канон» підтверджується повідомленням № 1079 від 21.05.09 р., на підтвердження чого відповідачем наданий акт № 1079/15-2 від 21.05.09 р. перевірки достовірності юридичної адреси, яким встановлено, що за адресою м. Сімферополь вул.. Самохвалова, 19 в будівлі автостанції «Східна» на другому поверху на двері кімнати № 20 є вивіска : кімната № 20 закрита (а.с.129). Але суд зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає такої підстави для анулювання платника ПДВ як не знаходження платника за адресою або не можливість встановлення його місцезнаходження.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач по справі не довів правомірність своїх дій щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АТЗТ «Канон», тому уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач в процесі прийняття оскаржуваного рішення діяв безпідставно, з порушенням приписів ст. 19 Конституції України, а позовні вимоги позивача є обгрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, у звязку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні 26.11.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В повному обсязі постанова виготовлена 01.12.2009р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Уточнені позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним таскасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Акціонерного товариства закритого типу «Канон», оформлене актом № 138/05-2 від 24.07.09 р.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу «Канон» (м. Сімферополь, вул. Самохвалова, 19, код ЄДРПОУ 22278184, р/р та інші відомості не відомі) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кушнова А.О.