Постанова № 7039339, 07.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.12.09Справа №2а-4161/09/4/0170 о 16:22

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Кравченко О.І., за участі представників сторін:

від позивача - Зонтов А.І., Силич Л.Є.;

від відповідача 1 (Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим) – не з'явився;

від відповідача 2 (Державна податкова інспекція в м. Феодосії АР Крим) – Радін А.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим,Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим

про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень від 27.02.09 року № 0002112301/0, №0002122301/0

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (далі – позивач, ВАТ «Кримгаз») звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 27.02.2009 року №0002112301/0 в частині нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток в розмірі 42280,55 грн. та штрафних санкцій по вказаному податку у розмірі 20105,45 грн. та від 27.02.2009 року №0002122301/0 в частині нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 8511,02 грн. та штрафних санкцій по вказаному податку у розмірі 4255,51 грн. Позов мотивовано не отриманням позивачем акту перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Під час судового розгляду справи позивач неодноразово змінював підстави позову, в заяві від 16.07.2009 року вих. №2103 (а.с. 41, 42) позивач вказував про необґрунтованість висновків відповідача про здійснення фіктивного підприємництва посадовими особами контрагентів Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз», в заяві від 01.10.2009 року, вих. № 2944 (а.с. 101, 102) позивач наполягав на тому, що відповідачем неправильно застосовані норми Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон №168), якими врегульовано порядок формування податкового кредиту з ПДВ і норм Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі – Закон №334), якими врегульовані правила віднесення витрат підприємства до складу валових витрат; безпідставно визнано нікчемність угод, укладених позивачем із певними контрагентами.

Ухвалами суду від 11.03.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 05.11.2009 року залучено до участі у справі у якості відповідача Державну податкову інспекцію у м. Феодосії АР Крим.

Ухвалою суду від 07.12.2009 року допущено заміну відповідача у справі, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, його правонаступником: Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник ДПІ в м. Сімферополі направив письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 22, 137-139), в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що перевіркою, проведеною податковим органом встановлено господарські взаємовідносини між Феодосійським управлінням газового господарства Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» і ТОВ «Центр будівельної підготовки», у якого за даними звітності, наданої до податкових органів, були відсутні наймані працівники, необхідні умови для здійснення господарської, економічної діяльності, відсутні основні фонди та виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби, стосовно посадової особи цього підприємства порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України. Крім того, встановлено укладання Феодосійським управлінням газового господарства Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» угод із ТОВ «Прогрес плюс», ТОВ «УК КроникаПлюс» та ТОВ «Юком». На думку представника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим вказані угоди укладені без наміру створення реальних правових наслідків правочину, з метою, що явно суперечить інтересам держави і суспільства і пов’язані із отриманням платником податку податкової вигоди. Із посиланням на положення ст. ст. 203, 207, 208, 215, 228 Цивільного кодексу представник ДПІ в м. Сімферополі вважає угоди із вищевказаними підприємствами нікчемними, як наслідок такими, що не надають позивачу права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат з податку на прибуток підприємств.

Представник спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим просив розглянути справу за його відсутності.

Представник ДПІ в м. Феодосія в судовому засіданні проти позову заперечував, направив письмові заперечення (а.с. 148-152), в яких просив відмовити в задоволенні позову, з тих же підстав, що і представник ДПІ у м. Сімферополі.

Заслухавши представників позивача і Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд,          

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідачі є суб'єктами владних повноважень, спір що виник між сторонами є справою адміністративної юрисдикції і його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 03348117, державну реєстрацію якого проведено Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 14.04.1995 року (а.с. 10, 11), Феодосійське управління по експлуатації газового господарства Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» є структурним підрозділом позивача, без права юридичної особи (а.с. 26).

Посадовими особами ДПІ в м. Феодосія проведено невиїзну позапланову перевірку Феодосійського управління по експлуатації газового господарства Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ТОВ «Центр будівельної підготовки (ідентифікаційний код 34406547), ТОВ «Юком» (ідентифікаційний код 31578923), ТОВ «Прогрес Плюс» (ідентифікаційний код 33433590), ТОВ «УК Кроніка-Плюс» (ідентифікаційний код 35140405), складено акт від 06.02.2009 року №295/23-1/23191273 (а.с. 52-75), за висновками якого встановлено порушення Феодосійським управлінням по експлуатації газового господарства Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №186 (що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 8511,02 грн.), а також п. 5.1 і пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 (що призвело до заниження та несплати податку на прибуток підприємств у розмірі 42280,55 грн.).

На підставі даного акту прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: від 27.02.2009 року №0002112301/0 (а.с. 12) про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 62386,00 грн., з яких за основним платежем – 42280,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 – 20105,45 грн.; від 27.02.2009 року №0002122301/0 (а.с. 13) про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12766,53 грн., з яких за основним платежем – 8511,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 4255,51 грн.

Перевіряючи обґрунтованість доводів позивача щодо неотримання ним примірнику акту перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 4.9 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205, у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби для ознайомлення та підписання акта невиїзної документальної перевірки у строки, визначені у пункті 4.2 цього розділу, складається акт щодо неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби.

У разі неможливості вручення для ознайомлення та підписання акта планової чи позапланової виїзної перевірок у строки, визначені у пункті 4.2 цього розділу, у зв'язку з відсутністю посадових осіб суб'єкта господарювання за його місцезнаходженням, службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відсутності, який підписується не менш як трьома службовими особами та в день його складання реєструється в єдиному спеціальному журналі органу державної податкової служби.

Не пізніше наступного дня акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок реєструється в єдиному журналі реєстрації актів перевірок та один його примірник (з відповідними додатками) надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка.

Примірник акту перевірки направлено на адресу Феодосійського управління по експлуатації газового господарства Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» відповідно до листа ДПІ в м. Феодосії від 06.02.2009 року вих. №724/10/23-1, який отримано 10.02.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 87).

Доказів направлення примірнику акту перевірки на адресу суб’єкта господарювання, яким, в розумінні ст. 55 Господарського кодексу України є ВАТ «Кримгаз» (а не його відокремленого підрозділу, яким є Феодосійське управління по експлуатації газового господарства), відповідачами не надано, проте суд враховує, що посадові особи позивача фактично отримали примірник акту, тому вказана обставина не має вирішального правового значення для вирішення спору.

Судом також встановлено, що в основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини, встановлені під час перевірки.

При проведенні перевірки повноти та своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах Феодосійського управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Кримгаз» (далі – Феодосійське управління) з ТОВ «Центр будівельної підготовки (ідентифікаційний код 34406547) встановлено, що у період з 03.05.2007 року по 31.08.2007 року Феодосійське управління придбало у вказаного підприємства товари на загальну суму 12255,40 грн., в тому числі ПДВ – 2042,60 грн. Фактичне відвантаження товарів підтверджується видатковими накладними, на отриманий товар були одержані податкові накладні на суму ПДВ 2042,60 грн. і включені підприємством до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди (травень, червень, липень, жовтень 2007 року). Розрахунки між підприємством проведені у безготівковій формі, станом на 01.11.2008 року сальдо між підприємствами відсутнє (заборгованість погашено), письмові угоди про поставку між підприємствами відсутні, товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей до перевірки не надано (а.с. 28, 29).

Від ТОВ «УК Кроніка-Плюс» Феодосійське управління одержало товарів на суму 5869,50 грн., в тому числі ПДВ на суму 978,25 грн. За даними акту перевірки поставка товарів також підтверджується видатковими накладними, видані податкові накладні, суми податку включені до складу податкового кредиту в березні, квітні, липні і серпні 2008 року, розрахунки проведені в безготівковій формі, заборгованість погашено. До перевірки також не надані письмові угоди про поставку і товарно-транспортні накладні (а.с. 29, 30).

Стосовно ТОВ «Прогресс-Плюс» перевіркою встановлено отримання товарно-матеріальних цінностей на суму 6201,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 1033,50 грн., ТОВ «Прогресс-Плюс» видані видаткові накладні, податкові накладні, суми податку включені позивачем до складу податкового кредиту в жовтні і листопаді 2006 року, січні і березні 2007 року; розрахунки проведені в безготівковій формі, заборгованість погашено. До перевірки також не надані письмові угоди про поставку і товарно-транспортні накладні (а.с. 30-32).

По ТОВ «Юком» встановлено отримання від цього постачальника товару на суму 26410,80 грн., в тому числі ПДВ на суму 4401,80 грн., контрагентом видані видаткові накладні, податкові накладні, суми податку включені позивачем до складу податкового кредиту в лютому, квітні, червні і серпні 2006 року; розрахунки проведені в безготівковій формі, заборгованість погашено. До перевірки не надані письмові угоди про поставку і товарно-транспортні накладні (а.с. 32-34).

Посилаючись на відомості, вказані в постанові слідчого податкової міліції від 18.11.2008 року (а.с. 77, 78), в акту перевірки зазначено, що по факту умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах і фіктивного підприємництва порушено кримінальну справу. Під час досудового слідства по цій справі встановлено, що в період з 2004 по 2008 рік з метою реалізації наміру на ухилення від спати податків, шляхом створення конвертаційного центру з використанням фіктивних підприємств, Гапціоновим І.Ю. спільно із Лазником С.Д. та невстановленими особами придбані підприємства, в тому числі ТОВ «Центр будівельної підготовки (ідентифікаційний код 34406547), ТОВ «Юком» (ідентифікаційний код 31578923), ТОВ «Прогрес Плюс» (ідентифікаційний код 33433590), ТОВ «УК Кроніка-Плюс» (ідентифікаційний код 35140405).

За даними акту перевірки, використовуючи вказаних суб’єктів господарювання від імені посадових осіб і без їх відома, за відсутності наміру здійснення господарської діяльності, вказаної в установчих документах, вказані особи укладали правочини, що сприяли проведенню безтоварних операцій, конвертації грошових коштів і ухиленню від сплати податків.

Судом встановлено, що вказані відомості також наведені в постанові Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17.06.2009 року і вироку цього суду від 17.06.2009 року, згідно із якими Дронова О.В. (посадову особу ТОВ «Центр будівельної підготовки») звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обставин і закрито кримінальну справу по звинуваченню Дронова О.В. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, а Лазніка С.Д. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Крім того, згідно із актом перевірки, в податковому обліку ТОВ «Центр будівельної підготовки» не відображені господарські операцій із Феодосійським управлінням, за даними звітності, наданої до податкових органів, у ТОВ «Центр будівельної підготовки» були відсутні наймані працівники, необхідні умови для здійснення господарської, економічної діяльності, відсутні основні фонди та виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби.

Далі в акті перевірки наводяться положення ст. ст. 628, 689, 712 Цивільного кодексу України, Інструкцій про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю і за якістю, які затверджені постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року №П-6 і №П-7, при цьому у висновку вказано про порушення цих актів через не складання товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей.

Із посиланням на положення ст. ст. 203, 207, 208, 215, 228 Цивільного кодексу України в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність усіх правочинів, укладених між Феодосійським управлінням і ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Юком», ТОВ «Прогрес Плюс», ТОВ «УК Кроніка-Плюс», як таких, що укладено з метою, що суперечить інтересам держави і направлені на ухилення від оподаткування, оскільки підприємством перераховувались кошти без мети настання реальних правових наслідків, у зв'язку із чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини бюджету. Крім того, зазначено, що Феодосійське управління здійснювало операції, пов’язані із отриманням податкової вимоги, із контрагентами, які не виконували своїх зобов'язань перед бюджетом.

Також в акті перевірки вказано про відсутність підтвердження проведених господарських операцій документами обліку, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши порядок розрахунку суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у податковому повідомленні-рішенні від 27.02.2009 року №0002112301/0, суд дійшов висновку про грубе порушення Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим прав позивача і помилкове застосування базових положень Закону №334 щодо порядку визначення бази оподаткування і суми податку.

Так, податкове зобов'язання за основним платежем у розмірі 42280,55 грн., визначено ДПІ у м. Сімферополі у розмірі, що дорівнює сумі коштів, перерахованих Феодосійським управлінням ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Юком», ТОВ «Прогрес Плюс», ТОВ «УК Кроніка-Плюс» за вирахуванням сум податку на додану вартість (тобто, замість корегування суми валових витрат на суму 42280,55 грн. визначено суму податкового зобов'язання у цьому розмірі).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпункт 5.1 ст. 5 Закону №334 встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Твердження відповідачів про порушення вказаних норм пов’язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із вищеназваними постачальниками.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи справу в межах доводів відповідачів щодо нікчемності правочинів, судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Відсутність письмових договорів не є підставою для визнання угоди нікчемною, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом (в даному випадку п. 1 ст. 208 ЦК України), не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про порушення п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334, тому як відповідно до положень Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року № 228/253, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 року за №483/1508 товарно-транспортні накладні є документами первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту, підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту. Проте відповідачами не надано доказів, яки б свідчили про неможливість перевезення товарно-матеріальних цінностей, придбаних Феодосійським управлінням у контрагентів, іншими видами транспорту або взагалі обумовлювали необхідність такого перевезення. Крім того, суд враховує, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі №334, не дозволяється; обов’язковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом та зареєстрованих Міністерством юстиції України (п. 5.11. ст. 5, п. 21.5 ст. 21 вказаного Закону), а центральним податковим органом не видавались обов’язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними в податковому обліку пов’язаних з господарською діяльністю витрат на придбання товарів.

За таких обставин суд не приймає до уваги доводи щодо відсутності у ТОВ «Центр будівельної підготовки» найманих працівників, необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, відсутності письмових договорів і товарно-транспортних накладних, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними угодами або порушення позивачем правил оподаткування.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв’язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідачів щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Оскільки посилання податкових органів на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень не чинними, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачене для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог.

У зв’язку зі складністю справи судом 08.12.2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 11.12.2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 27.02.2009 року №0002112301/0 про визначення Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (ідентифікаційний код 03348117) суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 62386,00 грн., в тому числі за основним платежем – 42280,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 20105,45 грн.

3.          Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 27.02.2009 року №0002122301/0 про визначення Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (ідентифікаційний код 03348117) суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12766,53 грн., в тому числі за основним платежем – 8511,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 4255,51 грн.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.