Рішення № 70389757, 13.11.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15413/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року

Рiвненський мiський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Тимощука О.Я.,

при секретарі Михайленко О.С.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до Приватного Акціонерного Товариства «Рівнеазот» (далі - Відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену суму заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період в розмірі 26058,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що вона в період з 05 жовтня 2004 року по 23 серпня 2017 року працювала на різних посадах ПрАТ "РІВНЕАЗОТ".

23 серпня 2017 року відповідно до наказу № 2189-ВК від 23.08.2017 року була звільнена із посади машиніста насосних установок 5 розряду вентиляторних градирень зворотних циклів 2,3 цеху водопостачання і каналізації на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю.

Після звільнення їй не була виплачена заборгованість із заробітної плати у розмірі 26058,73 грн., хоча вказана заборгованість підлягала виплаті в день звільнення. На час звернення з позовом до суду вказана заборгованість їй не виплачена, у зв'язку з чим вона має право на дану нараховану, але невиплачену суму заробітної плати та на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач в судове засідання не з»явилася, повідомлялася про час та дату розгляду справи належним чином, причину неявки суду не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, покликаючись на ту обставину, що вини ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" у невиплатіналежних звільненому працівникові сум немає, оскільки ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" не отримало всіх належних сум за надані послуги від РОВКП «Рівнеобводоканал». Крім того, з 07 березня 2017 року на підприємстві повністю обмежили поставку природного газу, не давши змоги виробити продукцію. Вважає, що ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", порушуючи строкирозрахунку із звільненими працівниками діє у стані крайньоїнеобхідності, а тому на підставіч. 2 ст. 1171 ЦК України просить суд звільнити ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" від відшкодуванняшкоди заподіяної затримкою розрахунку при звільненні позивача в повному обсязі. Крім того, подав письмовий розрахунок середнього заробітку ОСОБА_2

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач працювала в ПрАТ "РІВНЕАЗОТ".

23 серпня 2017 року відповідно до наказу № 2189-ВК від 09.08.2017 року була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю (а.с. 4).

У довідці відповідача № 1902 від 18.09.2017 року зазначено про розмір заборгованих сум, який складається з:

- заробітна плата за лютий 2017 року 1647,58 грн.;

- заробітна плата за березень 2017 року 1739,06 грн.;

- заробітна плата за квітень 2017 року 2180,54 грн.;

- заробітна плата за травень 2017 року 1659,11 грн.;

- заробітна плата за червень 2017 року 3083,34 грн. (а.с. 4).

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. При цьому суми коштів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, зазначаються без утримання прибуткового податку й інших обовязкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов»язком роботодавця та працівника.

Отже, підприємство в порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні не виплатило позивачеві 10309,63 грн. А тому дана грошова сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати та інших грошових сум, що належать від підприємства, підлягають до задоволення.

Щодо решти заявлених позовних вимог, то вони підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з нею остаточний розрахунок по заробітній платі, що не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні, і розмір такої заборгованості сторонами не оспорюється, суд приходить до висновку що відповідач зобов»язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 24 серпня 2017 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 05 жовтня 2017 року, тобто по дату подання позовної заяви.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

ОСОБА_3 з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з наданого в судовому засіданні представником відповідача розрахунку ПрАТ «РІВНЕАЗОТ» про середній заробіток плату ОСОБА_2 за час затримки фактичного розрахунку при звільненні, середнього динна заробітна плата становить 35,5027 грн.

ОСОБА_3 Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік», загальна кількість робочих днів у серпні - 22 робочі дні, в вересні - 21 робочий день, в жовтні - 21 робочий день.

В періоді, за який позивач просить стягнути середній заробіток, кількість робочих днів становить 29 і включає в себе 4 робочих днів за серпень 2017 року, 21 робочий день за вересень 2017 року, 4 робочих днів за жовтень 2017 року.

Оскільки середньогодинна заробітна плата позивача становить 35,5027 грн., то розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає виплаті позивачу за період з 24 серпня 2017 року по 05 жовтня 2017 року включно становить 8 236 грн. 58 коп., і саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15749 грн. 10 коп. підлягають задоволенню частково.

Доводи представника відповідача про відсутність вини відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов»язань по виплаті заробітної плати перед позивачем та про те, що шкода позивачу була заподіяна в стані крайньої суд вважає безпідставними.

ОСОБА_3 із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обовязок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обовязку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз»яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Зазначена правова позиція, яку відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України має враховувати суд при застосуванні таких норм права, викладена Верховним Судом України в постанові від 2 липня 2014 року у справі №6-76цс14, в постанові від 3 липня 2013 р. у справі № 6-64цс13, в постанові від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39цс11, в постанові від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-60цс11.

З огляду на викладене, недоотримання всіх належних сум за надані послуги від РОВКП «Рівнеобводоканал», обмеження на підприємстві поставки природного газу, що не дало змоги виробити продукцію не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти.

На підставі частини першоїстатті 88 ЦПК України з відповідача в прибуток держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі 640 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 47, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену суму заробітної плати у розмірі 10 309 (десять тисяч триста дев»ять) гривень 63 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 24 серпня 2017 року по 05 жовтня 2017 року включно в розмірі 8 236(вісім тисяч двісті тридцять шість) гривень 58 копійок.

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Рівнеазот» (код ЄДРПОУ - 05607824) в дохід держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_4