Рішення № 70389403, 14.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Борисової О.В., Пікуль А.А.

при секретарі Ільченко В.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 97 422 долари США 66 центів, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 19 квітня 2016 року становить 2 482 793 грн. 50 коп.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що 18 березня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № 404/10/08-А, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти в сумі 48 990 доларів США зі сплатою 10,5 % річних з кінцевим терміном погашення до 17.06.2015р.

Справа № 753/14194/14№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8914/2017Головуючий у суді першої інстанції: Цимбал І.К.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Укрсоцбанк» через свого представника, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неповне та неправильне встановлення судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт послався на те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України викладеного у Постанові від 01 липня 2015 року № 6-331цс15, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Апелянт зазначає, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 березня 2008 року між позивачем і відповідачем було укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів №404/10/08-А, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 48 990 доларів США 00 центів, зі сплатою 10,5 % річних з кінцевим терміном погашення 17.03.2017. Як вбачається з вказаного кредитного договору сторонами було погоджено, що кінцевий термін повернення грошових коштів за Договором є 17.03.2015 р. (включно). Доказів того, що було укладено будь-які додаткові угоди, якими було продовжено термін дії договору стороною позивача не надано.

ПАТ «Укрсоцбанк» свої зобов'язання за договором щодо надання кредиту виконав в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1 договору, у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, що діє у період прострочення (а.с. 10).

Відповідно до п. 4.2 договору, у разі порушення позичальником вимог договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 10 відсотків від суми фактичної заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, за кожний випадок (а.с.10).

Як видно з матеріалів справи, у результаті порушення відповідачем умов кредитного договору, станом на 19.04.2016 p. сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором складає: 2 482 793 грн. 50 коп., з яких: 1 099 439, 48 грн. - сума заборгованості за кредитом; 630 824, 87 грн. - сума заборгованості за відсотками; 566 211, 31 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 186 317, 84 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків (а.с. 12-20).

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 19.04.2016 року наданим позивачем, останній платіж був здійснений відповідачем 06.01.2011 р.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до суду із даним позовом у липні 2016 p., а лист-вимогу про сплату заборгованості банку направив відповідачу 11.05.2016 р. (а.с. 21)

09 лютого 2017 року відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сплинув строк позовної давності до вимог позивача, оскільки відповідач вчиняв останній платіж за кредитом у 2011 році.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, оскільки суд не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, на основі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права.

Відповідач в суді першої інстанції заявив про сплив строку позовної давності.

Суд врахував останній платіж за кредитним договором та вважав, що строк позовної давності до усіх вимог слід відраховувати саме від даного платежу.

Проте, з таким висновком погодитися не можна.

Так, відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено колегією суддів, згідно умов кредитного договору, позичальник повинен повертати кредит рівними частинами, у розмірі 584 долари США, шляхом щомісячної сплати, 25-го числа кожного місяця, що вказано в п.1.1 договору, згідно з графіком погашення кредиту, а останню частину у сумі 518 доларів США не пізніше 17.03.2015р. (а.с.7)

Частиною 2 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Висновок про правильне застосування норм матеріального права щодо позовної давності міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13.

Відповідно до цього висновку для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні щомісячні зобов'язання (у вигляді щомісячного платежу), які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що в разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Такий же правовий висновок викладений і у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року в справі № 6-154цс15, яка, відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Тобто, строк позовної давності слід відраховувати за кожним щомісячним платежем окремо, що не було враховано судом першої інстанції та помилко відраховано строк за усіма борговими зобов'язаннями від дати останнього платежу за договором.

Отже, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року необхідно скасувати, оскільки воно ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Розглядаючи позовну заяву по суті, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, одним з яких є сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.1 договору, у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, що діє у період прострочення.

Дійсно 18 березня 2008 року між позивачем і відповідачем було укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів №404/10/08-А, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 48 990 доларів США 00 центів, зі сплатою 10,5 % річних з кінцевим терміном погашення 17.03.2017. Як вбачається з вказаного кредитного договору сторонами було погоджено, що кінцевий термін повернення грошових коштів за Договором є 17.03.2015 р. (включно).

ПАТ «Укрсоцбанк» свої зобов'язання за договором щодо надання кредиту виконав в повному обсязі, а відповідач не виконує своїх зобов'язань належним чином, в результаті чого, станом на 19.04.2016 p., виникла заборгованість перед банком за кредитним договором, а саме: 43 141,05 доларів США, що еквівалентно 1 099 439, 48 грн. за курсом НБУ - сума заборгованості за кредитом; 24 753,02 доларів США, що еквівалентно 630 824, 87 грн. за курсом НБУ - сума заборгованості за відсотками; 22 217.64 доларів США, що еквівалентно 566 211, 31 грн. за курсом НБУ - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 7 310,95 доларів США, що еквівалентно 186 317, 84 грн. за курсом НБУ - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків (а.с. 12-20).

Відповідач, під час розгляду справи судом першої інстанції, заявив про застосування строку позовної давності. Позивач не заявляв про будь-які поважні причини пропуску строку позовної давності, а тому вимоги позивача слід задовольнити в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з відмітки на конверті, позовна заява була подана 26 липня 2016 року.

В позовних вимогах позивач просив стягнути заборгованість до 18 квітня 2016 року, а суд не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, заборгованість за тілом кредиту та відсотками слід стягувати за період з 26 липня 2013 року по 18 квітня 2016 року, а заборгованість по пені за період з 26 липня 2015 року до 18 квітня 2016 року.

Оскільки позивач заявляв чітку вимогу, про перерахування заборгованості в доларах США в еквівалент в гривні за курсом НБУ станом на 19.04.2016р. (25,484764/1 долар США), то колегія суддів виконує розрахунки саме за курсом станом на вказаний день, оскільки не може вийти за межі позовних вимог.

Як вбачається з графіку платежу, обумовленого сторонами, заборгованість по тілу кредиту за вказаний період складає 11 614 доларів США (19 платежів по 584 доларів США та один платіж 518 доларів США), що еквівалентно 295 980,05 грн. за курсом НБУ, станом на 19.04.2016р.

Розраховуючи заборгованість за відсотками, колегія суддів бере за основу розрахунок заборгованості наданий позивачем. Як вбачається з розрахунку, нараховані відсотки за вказаний період складають 12 557,65 доларів США, що еквівалентно 320 028,75 грн. за курсом НБУ, станом на 19.04.2016р.

Пеня судом розраховується за формулою:

[Пеня] = [Сума боргу] Ч 2 Ч [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів Ч [Кількість днів]

Розрахунок пені за несвоєчасне погашення кредиту:

сума боргу 43 141,05 доларів США, в еквіваленті в гривні за курсом НБУ станом на 19.04.2016р. = 1 099 439.48 грн.

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня26.07.201527.08.2015331 099 439.48306059 640.8328.08.201524.09.2015281 099 439.48275445 543.9025.09.201518.04.20162071 099 439.482244273 598.22Всього: 378 782.95

Розрахунок пені за несвоєчасне погашення відсотків:

заявлена позивачем сума боргу за відсотками, для розрахунку пені, 14 196,02 доларів США, в еквіваленті в гривні за курсом НБУ станом на 19.04.2016р. = 361 782,22 грн.

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня26.07.201527.08.201533361 782,22306019 625.4528.08.201524.09.201528361 782,22275414 986.7025.09.201518.04.2016207361 782,22224490 030.40Всього: 124 642.55

Отже, оскільки встановлено, що відповідач дійсно не виконує своїх зобов'язань по погашенню кредиту належним чином, у зв'язку із чим виникла заявлена заборгованість, з урахуванням заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності та позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту, за період з 26 липня 2013 року по 18 квітня 2016 року, у розмірі 11 614 доларів США, що еквівалентно 295 980,05 грн. за курсом НБУ, станом на 19.04.2016р., заборгованість за відсотками, за період з 26 липня 2013 року по 18 квітня 2016 року, у розмірі 12 557,65 доларів США, що еквівалентно 320 028,75 грн. за курсом НБУ, станом на 19.04.2016р., пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 378 782.95 грн. та пеня за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 124 642.55 грн.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, у рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Судові витрати слід розподіли у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.218, 303-304, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за договором кредиту №404/10/08-А від 18.03.2008р. заборгованість по тілу кредиту, за період з 26 липня 2013 року по 18 квітня 2016 року, у розмірі 11 614 доларів США, що еквівалентно 295 980,05 грн. за курсом НБУ, станом на 19.04.2016р.; заборгованість за відсотками, за період з 26 липня 2013 року по 18 квітня 2016 року, у розмірі 12 557,65 доларів США, що еквівалентно 320 028,75 грн. за курсом НБУ, станом на 19.04.2016р.; пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 378 782,95 грн. та пеню за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 124 642,55 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» витрати на сплату судового збору у розмірі 16 791,51 грн. та 18 470,66 грн., а загалом 35 262,17 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді