Постанова № 70378880, 20.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2017 року № 826/12909/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів: Катющенка В.П. та Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач/ОСОБА_1.) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач/ДФС України), в якому, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог від 30.10.2017 року, просить:

1) визнати протиправним та скасувати наказ в.о. Голови ДФС України Продан М.В. від 07 вересня 2017 року №2093-о "По особовому складу" в частині звільнення з 15 вересня 2017 року полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М079158) з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Донецькій області, зарахувавши у розпорядження Головного управління ДФС у Донецькій області;

2) визнати протиправним та скасувати наказ в.о. Голови ДФС України Продан М.В. від 07 вересня 2017 року №2079-О "Про призначення ОСОБА_2.", відповідно до якого наказано: "призначити 15 вересня 2017 року підполковника податкової міліції ОСОБА_2 (Т-620323) на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Донецькій області Головного управління ДФС Донецькій області, звільнивши з посади заступника начальника відділу оперативних заходів управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Донецькій області, встановивши посадовий оклад згідно із штатним розписом";

3) визнати протиправним та скасувати наказ від 15 вересня 2017 року в.о Голови ДФС України Продан М.В. №2157-о "Про внесення змін", згідно до якого наказано: "внести зміни до наказу ДФС від 07 вересня 2017 року №2079-о, а саме: абзац другий наказуючої частини викласти у новій редакції: полковника податкової міліції ОСОБА_2 (Т-620323), який перебуває у розпорядженні Головного управління ДФС у Донецькій області на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Донецькій області Головного управління ДФС у Донецькій області;

4) визнати протиправним та скасувати наказ від 07 вересня 2017 року в.о Голови ДФС України Продан М.В. "Про призначення ОСОБА_2 (із змінами внесеними наказом від 15 вересня 2017 року №2157-о), згідно до якого наказано: "призначити 15 вересня 2017 року полковника податкової міліції ОСОБА_2 (Т-620323), який перебуває у розпорядженні Головного управління ДФС у Донецькій області Головного управління ДФС у Донецькій області";

5) поновити полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М- 079158) на посаду начальника управління внутрішньої безпеки ДФС у Донецькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, при звільнені його з посади відповідачем порушено встановлену законодавством процедуру, а також порушені права, свободи та інтереси позивача, оскільки: під час прийняття оскаржуваних наказів позивач перебував у черговій відпустці за межами України; він не попереджений про можливе звільнення, не ознайомлений із наказом про звільнення з посади; йому не пропонувалась інша, тобто нова за штатним розписом посада, він не писав рапортів щодо згоди на призначення на новостворену посаду, так як фактично вона залишалась вакантною, бо змінювалась лише її назва, оскільки відбулося перетворення одного структурного підрозділу в інший із іншою назвою, але з майже однаковими завданнями і функціями, та зміна назви посади позивача, що не може бути підставою для звільнення із займаної посади. Також вказав, що його звільнено, за підпунктом «в» пункту 40 Положення №114, який не може бути підставою для звільнення в силу того, що названий пункт 40 стосується правовідносин призначення на посаду.

До того ж, позивач зазначив, що він є учасником бойових дій та на його утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей, а тому мав переважне право на призначення його на перейменовану посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Донецькій області. Водночас, прийняття оскаржуваних наказів, у тому числі і наказу про призначення ОСОБА_2 на вказану посаду, свідчить про не врахування відповідачем переважного права позивача на залишення на посаді.

Представник позивача, під час судового розгляд справи позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача в ході розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зокрема, посилався на те, що при зарахуванні в розпорядження органу трудові відносини не припиняються, особа звільняється тільки із займаної посади та припиняє виконувати посадові обов'язки, працівник залишається на службі та продовжує отримувати грошове забезпечення за останньою штатною посадою, а тому, як вважає відповідач, зарахування позивача у розпорядження органу жодним чином не порушує його конституційні права. Крім того, позивач не прибув на запрошення для проходження тестування на знання законодавства та психологічного дослідження із використанням поліграфу, що, як стверджує відповідач, може свідчити про його небажання проходити службу у підрозділах внутрішньої безпеки.

У письмових запереченнях відповідач також зазначив, що посада, яку обіймав позивач до зарахування у розпорядження ГУ ДФС у Донецькій області - начальник управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Донецькій області, виведена зі штатного розпису на 2017 рік Головного управління ДФС у Донецькій області, та, відповідно, призначення (переміщення) на зазначену посаду вже не є можливим. Отже, на думку відповідача, призначення ОСОБА_2 на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Донецькій області ГУ ДФС у Донецькій області не створює умов для порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Третя особа у судове засідання не прибула, просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, у зв'язку з чим у судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи. Водночас, до суду надійшли письмові пояснення від ОСОБА_2, у яких останній зазначає про законність дій ДФС України щодо видання наказів від 07 вересня 2017 року №2093-о "По особовому складу" та від 15 вересня 2017 року №2157-о "Про внесення змін" щодо призначення ОСОБА_2 на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Донецькій області Головного управління ДФС у Донецькій області.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття у судове засідання третьої особи та її представника, у судовому засіданні 31.10.2017 року судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу ДФС України від 06.04.2016 року №1232-о "Про прийняття на службу та призначення на посаду" ОСОБА_1 05.04.2016 року прийнято на службу в податкову міліцію та зараховано в розпорядження ДФС України; з 11.04.2016 року полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М079158) призначено на посаду начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Донецькій області.

На підставі наказу начальника ГУ ДФС у Донецькій області від 09.08.2017 року №211-в ОСОБА_1 надано щорічну чергову відпустку за 2017 рік терміном 40 діб, з 21.08.2017 року по 30.09.2017 року.

Відповідно до наказу ДФС України №2093-о від 07.09.2017 року "По особовому складу" у зв'язку із здійсненням організаційно-штатних заходів, відповідно до підпункту "в" пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М079158) з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Донецькій області, зарахувавши у розпорядження Головного управління ДФС у Донецькій області з 15 вересня 2017 року.

Також, наказом в.о. голови ДВС України від 07.09.2017 року №2079-О "Про призначення ОСОБА_2." з 15 вересня 2017 року призначено на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Донецькій області Головного управління ДФС Донецькій області ОСОБА_2 (Т-620323), встановивши посадовий оклад згідно із штатним розписом.

15.09.2017 року в.о. голови ДВС України прийнято наказ №2157-о "Про внесення змін", згідно якого внесено зміни до наказу ДФС від 07.09.2017 року №2079-о, а саме: абзац другий наказуючої частини викласти у новій редакції: полковника податкової міліції ОСОБА_2 (Т-620323), який перебуває у розпорядженні Головного управління ДФС у Донецькій області на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Донецькій області Головного управління ДФС у Донецькій області.

Вирішуючи з урахування вищенаведеного спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 Положення "Про Державну фіскальну службу України", затвердженого Постановою КМ України від 21.05.2014 року №236, у складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції.

Згідно пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Пунктом 1 Постанови КМ України від 30.10.1998 року №1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги" встановлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМ України від 29.07.1991 року №114 (далі по тексту - Положення №114).

Так, згідно із підпунктом "в" пункту 40 Положення №114 призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції, а в даному випадку - керівником ДФС. При цьому враховується таке: при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.

У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ, а в даному випадку - керівником ДФС. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням відпустках (крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною), на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.

Підпунктом "г" пункту 40 Положення №114 визначено, що переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу має здійснюватися, як правило, без зарахування їх у розпорядження відповідного органу внутрішніх справ (органу ДФС); призначення на посади осіб, які перебувають у розпорядженні відповідного органу, провадиться в найкоротший строк, але не пізніше двох місяців із дня звільнення їх з посади.

У пунктах 42 - 43 Положення №114 наведений вичерпний перелік підстав для переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу.

З аналізу наведених положень вбачається, що підстав для зарахування особи середнього, старшого і вищого начальницького складу в розпорядження органу ДФС, окрім як у зв'язку із здійсненням організаційно-штатних заходів, Положенням №114 не передбачено.

Як вбачається з оскаржуваного наказу №2093-о від 07.09.2017 року "По особовому складу" та підтверджується відповідачем, позивача звільнено з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Донецькій області, зарахувавши у розпорядження Головного управління ДФС у Донецькій області, саме на підставі підпункту "в" пункту 40 Положення №114 (у зв'язку із здійсненням організаційно-штатних заходів). В наказі відсутні будь-які посилання на підстави для переміщення позивача по службі, які встановлені пунктами 42 - 43 Положення №114.

У зв'язку із наведеним слід зазначити, що за загальним правилом організаційно-штатні заходи - це заходи по створенню, реорганізації або припиненню діяльності органу. Створення - це заснування органу уповноваженою на те особою в межах її компетенції для виконання завдань та функцій, покладених на орган діючим законодавством. Реорганізація - це злиття, приєднання, поділ, виділення або перетворення органу, які призводять до зміни його структури і функцій. Ліквідація - припинення діяльності органу без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших органів, їхніх служб та підрозділів.

Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 року, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Таким чином, мається на увазі, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільняється всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичній особі.

У Постанові Верховного Суду України від 04.03.2016 року №21-8а14 зазначено, що при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з'ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

В якості підтвердження здійснення організаційно-штатних заходів відповідач в ході розгляду справи посилався на наказ ДФС України №591 від 07.09.2017 року "Про внесення змін до наказу ДФС від 11.01.2016 року №17", згідно з яким введено в дію Зміни до Структур головних управлінь ДФС в областях, Головного управління ДФС у м. Києві, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Судом встановлено, що зміни до Структури головних управлінь ДФС в областях полягали у виведенні зі структури управлінь (відділів, секторів) внутрішньої безпеки та введення до структури управлінь (відділів) внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у області.

14.09.2017 року в.о. голови ДФС України прийнято наказ №1082, яким затверджено перелік змін №9 до штатного розпису на 2017 рік ГУ ДФС у Донецькій області, згідно з яким: виведено зі штатного розпису "Управління внутрішньої безпеки" з посадами: начальник управління, відділ оперативних заходів (заступник начальника управління-начальник відділу, заступник начальника відділу, старший оперуповноважений з особливо важливих справ, головний державний ревізор-інспектор), організаційно-аналітичний відділ (заступник начальника управління-начальник відділу, заступник начальника відділу, старший оперуповноважений з особливо важливих справ, головний державний ревізор-інспектор) - всього 15 штатних посад; введено до штатного розпису "Управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Донецькій області" з посадами: начальник управління, перший відділ (заступник начальника управління-начальник відділу, заступник начальника відділу, старший оперуповноважений з особливо важливих справ), другий відділ (начальник відділу, старший оперуповноважений з особливо важливих справ), організаційно-аналітичний відділ (завідувач сектору, головний державний ревізор-інспектор) - всього 15 штатних посад.

Слід зазначити, що посадовий оклад начальника управління, що виведено із штатного розпису, та посадовий оклад начальника управління, який введено до штатного розпису співпадає та складає 2 281,00 грн.

Судом також досліджено і Положення про управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Донецькій області, що затверджене наказом ГУ ДФС у Донецькій області від 23.03.2017 року №204, та Положення про управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Донецькій області ГУ ДФС у Донецькій області, що затверджене наказом ГУ ДФС у Донецькій області №1156 від 02.10.2017 року.

За висновком суду, наявність певних незначних відмінностей у формулюваннях посадових обов'язків управлінь та їх керівників, які зазначенні у порівняних Положеннях, не підпадають під поняття "організаційно-штатні заходи" та "реорганізація", а є лише фактичною оптимізацією існуючої системи підрозділів ДФС України, оскільки жодних змін в структурі в даному випадку Головного управління ДФС у Донецькій області не відбулося, в той час як виведення зі структури управлінь (відділів, секторів) внутрішньої безпеки та введення до структури управлінь (відділів) внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у області не може розцінюватись як реорганізація таких управлінь. Фактично відбулося перейменування існуючого управління та коригування його Положення, які не призвели до будь-яких суттєвих змін.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду інших доказів, які б свідчили про фактичне проведення організаційно-штатних заходів, зважаючи на те, що інших підстав для зарахування в розпорядження органу окрім як здійснення організаційно-штатних заходів Положенням №114 не передбачено, суд дійшов висновку, що зарахування позивача у розпорядження Головного управління ДФС у Донецькій області здійснено відповідачем без законних на те підстав.

При цьому суд враховує, що при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб. Відповідачем ж не надано доказів наявності дозволу керівника ДФС на перебування позивача в розпорядженні понад 15 діб, але не більше двох місяців, як це визначено в підпункті "в" пункту 40 Положення №114.

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що у період з 21.08.2017 року по 30.09.2017 року ОСОБА_1 перебував у черговій відпустці (наказ від 09.08.2017 року №211-в), а тому зарахування позивача в розпорядження органу внутрішніх справ (ДФС) у цей період (під час відпуски) свідчить про порушення припису пункту 46 Положення №114, який містить заборону переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які перебувають в черговій відпустці.

Загалом суд зазначає, що в даному випадку зарахування позивача у розпорядження, у зв'язку із здійсненням організаційно-штатних заходів, відбулось із одночасним звільненням його з посади.

В контексті наведеного необхідно зазначити, що питання звільнення при проведенні організаційно штатних заходів Положенням №114 не врегульовано, а тому в даній частині слід застосовувати норми трудового законодавства.

Так, відповідно до частини 1 статті 32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

В даному випадку на виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду доказів попередження позивача про можливе звільнення чи переведення на іншу посаду, ознайомлення його із наказом про звільнення з посади, надання позивачу пропозиції іншої, тобто нової за штатним розписом посади, тощо, а відтак суд приходить до висновку про порушення відповідачем встановленої трудовим законодавством процедури звільнення позивача з посади, дотриманням якої забезпечуються гарантії, передбачені главою IIІ КЗпП.

При цьому колегія суддів зазначає, що позивача звільнено, за підпунктом "в" пункту 40 Положення №114, який не може бути підставою для звільнення в силу того, що названий пункт 40 стосується правовідносин призначення на посаду.

Твердження ж відповідача про небажання позивача проходити службу у підрозділах внутрішньої безпеки, з огляду на неприбуття його на запорошення для проходження тестування на знання законодавства та психологічного дослідження із використанням поліграфу, а також про те, що зарахування позивача у розпорядження органу жодним чином не порушує його конституційні права, є безпідставними та не доводять правомірності звільнення позивача з посади та зарахування у розпорядження органу. Більш того, як вбачається з матеріалів справи, на засідання атестаційної комісії позивач запрошувався листом №25549/7/99-99-22-07-17, який датовано 25.09.2017 року, тобто вже після звільнення з посади, а тому обставини неприбуття позивача на атестацію не мають жодного відношення до такого звільнення.

З огляду на наведене у сукупності суд приходить до висновку, що наказ в.о. Голови ДФС України Продан М.В. від 07 вересня 2017 року №2093-о "По особовому складу" в частині звільнення з 15 вересня 2017 року полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М079158) з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Донецькій області та зарахування його у розпорядження Головного управління ДФС у Донецькій області є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо поновлення позивача на посаді начальника управління внутрішньої безпеки ДФС у Донецькій області суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно пункту 24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог у цій частині та поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді, з якої його було незаконно звільнено, а саме на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Донецькій області.

Обставини ж виведення зі штатного розпису на 2017 рік посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Донецькій області та введення посади начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Донецькій області ГУ ДФС у Донецькій області, про які зазначає відповідач, повинні бути взяті до уваги відповідачем при вирішенні питання щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 (М079158) на виконання даного судового рішення.

Що ж стосується вимог про визнання протиправними та скасування наказів від 07 вересня 2017 року №2079-О "Про призначення ОСОБА_2." та від 15 вересня 2017 року №2157-о "Про внесення змін", то колегія суддів зазначає, що зазначені накази видані в.о. Голови ДФС України Продан М.В. у зв'язку із реалізацією наданих йому чинним законодавством України повноважень на призначення на вакантні посади осіб начальницького складу і не порушує прав позивача, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають. Належним же та достатнім заходом відновлення порушених прав позивача є постановлення судом рішення про скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на посаді, яку він раніше обіймав до звільнення з реалізацією роботодавцем у разі необхідності приписів п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, ч. 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову як зазначено вище.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. Голови ДФС України Продана М.В. від 07 вересня 2017 року №2093-о "По особовому складу" в частині звільнення з 15 вересня 2017 року полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М079158) з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Донецькій області та зарахування у розпорядження Головного управління ДФС у Донецькій області.

Поновити полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М- 079158) на посаді начальника управління внутрішньої безпеки ДФС у Донецькій області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 (М- 079158) на посаді начальника управління внутрішньої безпеки ДФС у Донецькій області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: В.П. Катющенко

Т.О. Скочок