Постанова № 70378703, 13.11.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2017 року Чернігів Справа № 825/1278/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представника позивача Карети О.О.,

представників відповідача Репеха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едланд-М" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Едланд-М" (далі - ТОВ "Едланд-М") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 16.05.2017 № 0001501400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 569 991,00 грн, в т.ч. за податковими зобов'язанням у розмірі 379 994,00 грн та 189 997,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (згідно заяв про зменшення та уточнення позовних вимог) (т.2 а.с.74, т.3 а.с.101), прийняте за результатами документальної планової виїзної перевірки, про що складено Акт від 26.04.2017 №206/14/33469370.

Свої вимоги мотивує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки, про те, що фізичний відпуск позивачем паливно-мастильних матеріалів (ПММ) своїм оптовим контрагентам покупцям, є не що інше як роздрібна реалізація підакцизних товарів фізичним особам (кінцевим споживачам) для особистого використання, суперечать нормам податкового законодавства (що діяли на час вчинення спірних правочинів), а тому є необґрунтованими.

На думку позивача, при реалізації підакцизних товарів (нафтопродуктів) через власну мережу автозаправних станцій (АЗС) юридичним особам (державним органам), шляхом відвантаження (передачі) відповідної кількості пального особам, які діють від імені та в інтересах саме цих юридичних осіб реалізації у роздріб не відбувалася. В процесі проведення перевірки, ТОВ "Едланд-М" з метою доведення факту, що роздрібна реалізація нафтопродуктів через власну мережу АЗС в даному випадку не відбувалась, звертало увагу співробітників відповідача на те, що протягом перевіряємого періоду між ТОВ "Едланд-М" (постачальник) та рядом підприємств та організацій (в т.ч. і таких як Управління праці та соціального захисту дітей; Центр професійно-технічної освіти; Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту; Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради; Управління НБУ у Чернігівській області; Лікарня №4 Чернігівської міської ради; Виконком Новобілоуської сільської ради; Новозаводська районна рада в м. Чернігові; Аварійно-рятувальний загін особливого призначення) (покупці) було укладено ряд договорів поставки. Згідно з предметом зазначених договорів, постачальник зобов'язується поставити, а покупці прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (бензини, дизельне паливо та газ скраплений) на умовах EXW АЗС. Тобто, при реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС юридичним особам в межах укладених договорів (крім договорів роздрібної купівлі-продажу) відбувається відвантаження (продаж) нафтопродуктів представникам юридичних осіб (фізичним особам), для подальшого використання таких нафтопродуктів для комерційної/статутної діяльності юридичних осіб (покупців).

На підтвердження того факту, що в даному випадку ТОВ "Едланд-М" здійснювало реалізацію нафтопродуктів не громадянам та споживачам, а саме суб'єктам господарювання для їх комерційного використання, позивач в процесі перевірки, надавав перевіряючим розрахунки та відповідні підтверджуючі документи.

Позивач вказує, що при наявності договорів поставок з суб'єктами господарювання з оплатою постачання в безготівковому порядку або у готівковому порядку через касу підприємства та подальшим отриманням пального на АЗС з використанням спеціальних жетонів, чеків, відомостей, тощо, законодавчо обґрунтованих підстав для оподаткування таких продажів акцизним податком у роздрібній торгівельній мережі не виникає.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просив їх задовольнити, надавши також додаткові пояснення.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначивши, що акцизний податок не сплачується в разі реалізації підакцизних товарів, які використовуватимуться в господарській діяльності для одержання прибутку. Проте перевіркою було встановлено, що за період з 01.09.2015 по 31.12.2015 серед покупців ТОВ "Едланд-М" наявні підприємства, установи, організації діяльність яких не направлена на отримання прибутку. Тобто, товариство мало би задекларувати акцизний податок при реалізації ПММ, оскільки дані підприємства придбавали ПММ для їх особистого некомерційного використання. Крім того, в ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ "Едланд-М" не було враховано в повному обсязі фізичний відпуск ПММ через АЗС за період з 01.01.2016 по 31.03.2016. За результатами проведеного аналізу було встановлено, що ТОВ "Едланд-М" в деклараціях з акцизного податку за січень-березень 2016 року було задекларовано об'єми реалізації ПММ за готівку та за платіжними картками, однак платником податків не було враховано об'єми реалізації ПММ згідно відомостей на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП через АЗС (форма яких затверджена Інструкцією № 281).

Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Перевіряючи підстави проведення перевірки позивача, судом встановлено, що на підставі направлень від 29.03.2017 № 573, № 574, № 575, № 576 та від 12.04.2017 № 661 згідно ст.ст.20, 77, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 та згідно до наказу ГУ ДФС у Чернігівській області від 16.03.2017 №339, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Едланд-М" (код за ЄДРПОУ 33469370) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, та правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, про що складено Акт від 26.04.2017 №206/14/33469370 (т.2 а.с.1-64).

В розділі 4 "Висновок" Акту перевірки встановлено порушення, в тому числі:

- п.213.1.9, п.213.1, ст.213, пп.214.1.4 п.214.1, ст.214, пп.215.3.10 п.215.3, ст.215, п.216.9 ст.216 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2015) та наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №105/26550) "Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку" ТОВ "Едланд-М" тим самим було занижено акцизний податок за період з 01.09.2015 по 31.12.2015 на суму 10 945,00 грн, в т.ч. за вересень 2015 року на суму 3 360,00 грн, за жовтень 2015 року на суму 2 976,00 грн, за листопад 2015 року на суму 2 636,00 грн, за грудень 2015 року на суму 1 970,00 грн;

- п.213.1.9, п.213.1, ст.213, пп.214.1.4 п.214.1, ст.214, пп.215.3.10 п.215.3, ст.215, п.216.9 ст.216 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01.01.2016) та наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №105/26550) "Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку" ТОВ "Едланд-М", а саме занижено акцизний податок за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 на суму 369 049,00 грн у т.ч. за січень 2016 року на суму 130 098,00 грн, за лютий 2016 року - 117 218,00 грн, за березень 2016 року - 120 843,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки, ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення, яке є предметом даного спору:

- від 16.05.2017 № 0001501400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 569 991,00 грн, в т.ч. за податковими зобов'язанням у розмірі 379 994,00 грн та 189 997,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

З вказаного вище Акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки було встановлено здійснення ТОВ "Едланд-М" торгівлі паливно-мастильними матеріалами (ПММ). ТОВ "Едланд-М" зареєстровано платником акцизного податку. Для здійснення господарської діяльності ТОВ "Едланд-М" має власну нафтобазу з автозаправною станцією що є цілісним майновим комплексом, яка утримується на балансі підприємства та знаходиться за адресою: вул.50 років ВЛКСМ,58, м. Чернігів (т.2 а.с.46).

За період з 01.09.2015 по 31.12.2015 ТОВ "Едланд-М" реалізовувало ПММ юридичним особам, фізичним особам-підприємцям та громадянам. В деклараціях з акцизного податку, ТОВ "Едланд-М" задекларувало суми реалізованих ПММ громадянам розрахунки за які здійснювались через касу АЗС. Також ТОВ "Едланд-М" здійснювало продаж ПММ юридичним особам ти фізичним особам-підприємцям відповідно до укладених договорів з контрагентами, відпуск ПММ здійснювався згідно видаткових накладних. На суми реалізованих ПММ юридичним особам та фізичним особам-підприємцям акцизний податок не нараховувався та не сплачувався.

Перевіркою було встановлено, що за період з 01.09.2015 по 31.12.2015 серед покупців ТОВ "Едланд-М" наявні підприємства, установи, організації діяльність яких не направлена на отримання прибутку.

Враховуючи вищевикладене, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ "Едланд-М" мав задекларувати акцизний податок при реалізації ПММ, оскільки дані юридичні особи придбавали ПММ для їх особистого некомерційного використання.

Крім того, в ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ "Едланд-М" не було враховано в повному обсязі фізичний відпуск ПММ через АЗС за період з 01.01.2016 по 31.03.2016. За результатами проведеного аналізу відповідачем було встановлено, що ТОВ "Едланд-М" в деклараціях з акцизного податку за січень-березень 2016 року було задекларовано об'єми реалізації ПММ за готівку та за платіжними картками (дані наведені в акті перевірки). Проте платником податків не було враховано об'єми реалізації ПММ згідно відомостей на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП через АЗС (форма яких затверджена Інструкцією № 281).

Враховуючи встановлене, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.213.1.9, п.213.1, ст.213, пп.214.1.4 п.214.1, ст.214, пп.215.3.10 п.215.3, ст.215, п.216.9 ст.216 Податкового кодексу України.

Перевіряючи правильність проведення відповідачем перевірки ТОВ "Едланд-М" слід зазначити, що вона проведена відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, згідно якого органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Поняття та порядок проведення документальної планової виїзної перевірки, визначені пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та ст.77 Кодексу, дотримано. Строки проведення виїзних перевірок, встановлені ст. 82 Кодексу, не порушено.

При цьому, надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зважає на наступне.

Положеннями п.п.14.1.4 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції). Відповідно до пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Абзац 2 наведеного підпункту надає тлумачення поняттю "реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів", якою є продаж алкогольних напоїв, тютюнових виробів, нафтопродуктів, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Тобто, об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому в незалежності від форми розрахунків.

Визначення поняття роздрібної торгівлі наводиться в ст.1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" де зазначено, що роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо, громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

З викладеного вбачається, що ознаки роздрібної торгівлі, що наведені в Законі є аналогічними ознакам реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів наведеним у п.п.14.1.212. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України.

Згідно пп.212.1.11 п.212.1 ст.212 Податкового кодексу України платником податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Підпунктом 213.1.9 п.213.1 ст.213 Податкового кодексу України встановлено, що операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів. При цьому, відповідно до п.215.1 ст.215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Відповідно до пп.214.1.4 п.214.1 ст.214 Податкового кодексу України, базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 Податкового кодексу України.

Так, кваліфікуючими ознаками поняття "реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами" є: продаж товарів, тобто операція, при якій відбувається перехід права власності на товар; спеціальна суб'єктність - споживачі; некомерційне використання товару. В свою чергу, згідно з ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що оподаткуванню акцизним податком підлягають лише ті підакцизні товари, зокрема, нафтопродукти, які реалізовуються безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду, що перевірявся, між ТОВ "Едланд-М" (постачальник) та рядом підприємств та організацій (в т.ч. Управління праці та соцзахисту дітей; Центр професійно-технічної освіти; Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту; Управління адмінпослуг Чернігівської міської ради; Управління НБУ у Чернігівській області; Лікарня №4 Чернігівської міської ради; Виконком Новобілоуської сільської ради; Новозаводська районна рада в м. Чернігові; Аварійно-рятувальний загін особливого призначення) (покупці) було укладено ряд договорів поставки. Згідно з предметом зазначених договорів, постачальник зобов'язується поставити, а покупці прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (бензини, дизельне паливо та газ скраплений) на умовах EXW АЗС (що за визначенням термінів ІНКОТЕРМС означає: "Франко завод" - продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту).

Так, згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до ст.698 Цивільного кодексу України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Таким чином, здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права позивача здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання на підставі отриманих дозволів (т.3 а.с.81,82).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що через мережу комплексної АЗС можуть здійснюватися як операції з продажу пального кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктами оподаткування акцизним податком з роздрібних продажів відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 Податкового кодексу України, так і операції з оптового продажу нафтопродуктів, як то для виробничого споживання або для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю.

З аналізу наведених норм та у сукупності з положеннями п.п.14.1.212. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, вбачається, що у відносинах з роздрібної реалізації товарів має місце конкретна мета продажу товару - його кінцеве використання споживачем (покупцем) в особистих цілях, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю (особисте некомерційне використання). Натомість у відносинах поставки, у т.ч. за договором купівлі-продажу (не роздрібного) метою продажу є використання товару покупцем саме у підприємницькій діяльності або в інших комерційних цілях, не пов'язаних з особистим використанням.

Тобто, на думку суду, при реалізації нафтопродуктів через власну нафтобазу з автозаправною станцією, що є цілісним майновим комплексом, яка утримується на балансі підприємства та знаходиться за адресою: вул.50 років ВЛКСМ,58, м. Чернігів (схема т.3 а.с.95), юридичним особам в межах укладених договорів (крім договорів роздрібної купівлі-продажу) відбувається відвантаження (продаж, передача) відповідної кількості пального особам, які діють від імені та в інтересах саме цих юридичних осіб для подальшого використання таких нафтопродуктів для комерційної/статутної діяльності юридичних осіб (покупців). Відповідно, реалізація підакцизних товарів у роздріб в розумінні приписів п.п.14.1.212. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України не відбувається, оскільки нафтопродукти не придбаваються з метою їх використання громадянином або іншим кінцевим споживачем в особистих некомерційних цілях, а придбаваються з метою їх використання саме у комерційній/статутній діяльності юридичної особи.

Підпунктом 4.5 п.4 ДСТУ 4303:2004, визначено поняття "оптова торгівля" - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю, або для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг.

Позивачем на підтвердження виконання умов укладених договорів були надані суду копії платіжних доручень, податкових та видаткових накладних, змінних звітів АЗС, які також надавались на перевірку.

Як вже зазначалось, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (п.1 ст.712 Цивільного кодексу України). В свою чергу, відповідно до п.3 ст.265 Господарського кодексу України сторонами договору поставки можуть бути тільки суб'єкти господарської діяльності. Тому тут також слід зазначити, що контрагенти позивача дійсно не здійснюють господарську діяльність, яка направлена на отримання прибутку, та не мають на меті подальшу реалізацію товару. Проте, використання ними ПММ пов'язано зі здійсненням статутної діяльності, яка, в тому числі, передбачає використання автотранспорту при виконанні покладених на них функцій та завдань, що на думку суду, не позбавляє їх статусу "господарюючого суб'єкта".

А отже, ТОВ "Едланд-М" не може бути кваліфіковане як суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі при продажу нафтопродуктів юридичним особам, об'єкт оподаткування та база оподаткування в даному випадку відсутні, що унеможливлює віднесення до бази оподаткування акцизним податком вартості нафтопродуктів, що реалізуються таким суб'єктам для їх комерційних/статутних цілей. Тобто, при наявності договорів поставок з суб'єктами господарювання з оплатою постачання в безготівковому порядку та подальшим отриманням пального через наливний комплекс нафтобази комплексної АЗС з використанням спеціальних жетонів, чеків, відомостей, тощо, законодавчо обґрунтованих підстав для оподаткування таких продажів акцизним податком у роздрібній торгівельній мережі не виникає.

Внаслідок викладеного суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, як на підставу правомірних дій в частині нарахування акцизного податку, на ту обставину, що діяльність контрагентів ТОВ "Едланд-М" не пов'язана з отриманням прибутку.

Суд також не приймає до уваги посилання представника відповідача на Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442, зокрема, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, а відпуск пального відбувається через паливно -, масло - та газороздавальні колонки кінцевому споживачу, оскільки такі висновки не ґрунтуються на положеннях пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, які визначають, що умовою виникнення об'єкта оподаткування акцизним податком є саме факт здійснення операції продажу товару кінцевому споживачу для його особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, про що зазначалось вище. Крім того, здійснення роздрібного продажу нафтопродуктів через АЗС не є єдиним виключним правом суб'єкта господарювання. Вказані Правила не регулюють правовідносини у сфері оптового продажу нафтопродуктів та відповідно не можуть його забороняти.

Так, згідно з п.2 Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 заповнення додатку 6 до декларації акцизного податку здійснюється наступним чином: у графі 3 - вказується загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків, у графі 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, а у графі 5 - вартість підакцизних товарів до оподаткування, що визначається шляхом віднімання показників графи 3 та графи 4 цього розрахунку, у графі 6 - ставка податку %, у графі 7 - сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті (гр.5 х гр.6). Отже, сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету, (гр.7) визначається шляхом множення вартості підакцизних товарів до оподаткування (гр.5) на ставку податку 5% (гр.6).

Згідно із п.10.3. Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" (далі - Інструкція № 281), затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, що відпуск нафтопродуктів здійснюється: за готівку, за відомостями, за талонами та за платіжними картками.

При цьому, відповідно до п.10.3.1.3 Інструкції № 281 відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. У цьому ж змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пп.10.3.4.2 Інструкції № 281). У змінному звіті АЗС за формою № 17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 змінного звіту АЗС за формою № 17-НП. Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Тобто, законодавцем визначено обов'язок ведення звітності, що має наслідком відображення даних цієї звітності у декларації з акцизного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, облік в 2016 році реалізованих своїм контрагентам товарів ТОВ "Едланд-М" здійснювало за допомогою змінного звіту комплексної АЗС за формою № 17-НП, а тому позивач, відповідно до Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 заповнив додатки 6 до декларації, вказавши в графі 3 загальну вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків, а у графі 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання.

Проте, в матеріалах справи не міститься та позивачем не надано змінних звітів за формою № 17-НП та Х-звітів РРО за період 2015 року, що унеможливлює перевірку правильності відображення та ведення ним обліку реалізації паливних матеріалів через АЗС, а саме операцій з продажу підакцизних товарів за договорами поставки, суб'єктам господарювання, діяльність яких не направлена на отримання прибутку.

Сторонами не заперечується той факт, що для здійснення господарської діяльності ТОВ "Едланд-М" має власну нафтобазу з автозаправною станцією, що є цілісним майновим комплексом, який утримується на балансі підприємства, а тому має можливість використовувати цистерни та інші ємності для зберігання газу, бензину та дизпалива, з метою подальшої оптової реалізації без проведення відпуску нафтопродуктів через РРО. Проте, вказані обставини, жодним чином не скасовують обов'язку позивача, щодо ведення звітності.

Оскільки, позивачем не надано жодних доказів ведення звітності при реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС юридичним особам в межах укладених договорів у період з 01.01.2015 по 31.12.2015, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0001501400 належить скасувати в частині визначення податкового зобов'язання за 2016 рік у розмірі 369 049,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 184 524,50 грн. Таким чином, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Едланд-М" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення належить задовольнити частково.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 16.05.2017 № 0001501400 в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 369 049,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 184 524,50 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул.Реміснича, 11, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едланд-М" (вул. Інструментальна, 2, м.Чернігів, Чернігівська область, 14030, код 33469370) 8 303,60 грн (вісім тисяч триста три гривні 60 коп) судових витрат, відповідно до частини задоволених позовних вимог.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк