Постанова № 70378687, 14.11.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року Чернігів Справа № 825/1569/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., Бородавкіної С.В., Д'якова В.І., за участю секретаря Терехової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за участю

представників сторін:

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративний позовом до Міністерства Юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України в частині порушення вимог строку надсилання не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення, згідно статті 28 Закону «Про виконавче провадження», з огляду на фактичне надсилання повідомлення про повернення виконавчого документу від 26 вересня 2017 року лише 2 жовтня 2017 року;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо порушення положень статті 18 Закону «Про виконавче провадження» про зобов'язання роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки, при складанні повідомлень про повернення виконавчого документу 28.7.2017 і 26.9.2017;

- визнати що протиправні дії Міністерства юстиції України щодо невжиття заходів примусового виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 про нарахування компенсації за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 06.04.2016 з урахуванням ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 23.05.2016 про відшкодування моральної шкоди завданої протиправними діями органів влади України становить порушення права на мирне володіння майном передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

- визнати протиправними дії при складенні повідомлення Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 26.09.2017 № 20-1/825/54779506/3 і таким що не відповідають приписам статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- скасувати повідомлення Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 26.09.2017 № 20-1/825/54779506/3;

- зобов'язати Міністерство юстиції України прийняти до виконання виконавчий лист № 825/370/17-а виданий Чернігівським окружним адміністративним судом 04.09.2017 без сплати авансового внеску відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.06.2017 Чернігівський окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 22.03.2017 видано виконавчий лист № 825/370/17, який позивач 07.07.2017 надіслав до Міністерства Юстиції України. Вказаний виконавчий лист було повернуто без прийняття до виконання через помилки у оформленні виконавчого листа. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 виправлені помилки виконавчого документу та 04.09.2017 видано виконавчий лист з урахування вказаної ухвали суду. 04.09.2017 позивач вдруге надіслав до Міністерства Юстиції України виконавчий лист, проте також отримав повідомлення про повернення виконавчого документа від 26.09.2017 з підстав не додання квитанції про сплату авансового внеску, передбаченого ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Такі дії позивач вважає протиправними, оскільки при першому поверненні виконавчого документа така підстава як не сплата авансового внеску відповідачем не зазначалась, крім того, ці дії суперечать вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державний виконавець зобов'язаний роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки. Також повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 26.09.2017 було направлено позивачу з порушенням строків, що передбачені ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». Вказане свідчить, що відповідач протиправно не вживає дій примусового виконання рішення суду, що порушує право позивача на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також позивач зазначає, що ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову, проте відповідачем вказаного документу не було прийнято.

Ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості другого відповідача Департамент державної виконавчої служби України Міністерства Юстиції України.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, уточнив та просив позовні вимоги вважати до Міністерства Юстиції України та Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства Юстиції України. Уточнені позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнала, в його задоволенні просила відмовити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2017, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Державної казначейської служби України щодо не виконання вимог статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» про нарахування компенсації за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 квітня 2016 року та постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2016 року по цивільній справі № 750/1705/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної Державної адміністрації, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії. Зобов'язано Державну казначейську службу України, відповідно до статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», провести нарахування і забезпечити виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 6 квітня 2016 року та постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2016 року по цивільній справі № 750/1705/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної Державної адміністрації, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії.

На виконання постанови від 22.03.2017 Чернігівським окружним адміністративним судом 30.06.2017 видано виконавчий лист № 825/370/17, який ОСОБА_1 направив на примусове виконання та отримав повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 28.07.2017, з підстав невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

З метою приведення виконавчого документа вимогам, встановленим Законом України «Про виконавче провадження», позивач звернувся до суду, що видав виконавчий документ та ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 приведено у відповідність виконавчий лист № 825/370/17 від 30.06.2017.

Чернігівським окружним адміністративним судом 04.09.2017 видано виконавчий лист № 825/370/17 з урахування ухвали суду від 14.08.2017.

ОСОБА_1 06.09.2017 надіслав виконавчий лист на виконання та 04.10.2017 отримав повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 26.09.2017 з підстав несплати авансового внеску.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Безпосередньою підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій є виконавчий документ. Його значення у процедурі реалізації захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права полягає у тому, що без нього виконавче провадження не може бути відкрито і державний виконавець зобов'язаний відмовити у такому відкритті.

Виконавчий документ - це винесений судом або іншим передбаченим законодавством органом юрисдикційний акт, відповідний обов'язковим вимогам, що містить відомості про присудження, що підтверджує наявність передбачених законом підстав і умов для порушення виконавчого провадження.

Пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У свою чергу, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частина 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює вимоги до виконавчого документа. Так, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Згідно частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Судом встановлено, що при зверненні до виконавчої служби вперше, виконавчий лист було повернуто ОСОБА_1 через його невідповідність вимогам, установленим Законом України «Про виконавче провадження» та для приведення у відповідність виконавчого документа позивач звертався до суду, який своєю ухвалою від 14.08.2017 вніс виправлення та привів у відповідність виконавчий документ 825/370/17, зазначивши повністю прізвище, ім'я та по-батькові посадової особи, яка його видала.

Надалі виконавчою службою було повернуто виконавчий документ без прийняття його до виконання з підстав несплати авансового внеску стягувачем.

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про:

стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;

обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;

стягнення аліментів;

відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.

Так, як зазначено вище, при зверненні до виконавчої служби стягувач має подати документ про сплату авансового внеску. Проте, Закон України «Про виконавче провадження» встановлює певні виключення щодо обов'язку сплати такого внеску.

Позивач вважає, що відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» він звільнений від сплати авансового внеску за двома пунктами цієї статті, а саме, як стягувач за рішенням про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

З огляду на матеріали справи ОСОБА_1 у даному адміністративному позові оскаржує дії державної виконавчої служби з приводу не прийняття до виконання виконавчого листа № 825/370/17 про зобов'язання Державної казначейської служби України відповідно до статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» провести нарахування і провести виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 06.04.2016 та постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 23.05.2016 по цивільній справі № 750/1705/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної Державної адміністрації, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії.

Так, в позовній заяві позивач зазначає, що виплату за рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 06.04.2016, з урахуванням її змін рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 23.05.2016 по цивільній справі № 750/1705/16-ц, він отримав 28.12.2016, тобто з порушенням тримісячного строку примусового виконання рішення суду, в частині стягнення суми моральної шкоди.

Вказане свідчить, що моральну шкоду він отримав та рішення суду в цій частині виконано, в даній же справі йде річ щодо зобов'язання виплати компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення.

Також слід зазначити, що згідно наявної в матеріалах справи копії посвідчення, ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (а.с. 28), проте, як зазначив сам позивач та підтверджує представник відповідачів, ОСОБА_1 при зверненні до виконавчого органу не надавав жодного документу, який би підтвердив його статус як особи, що має певні пільги.

В свою чергу Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає обов'язку державного виконавця здійснювати будь-які дії, направлені на встановлення обставин щодо наявності пільг по сплаті авансового платежу стягувачем.

Щодо посилання позивача на невідповідність форми винесеного документу при поверненні виконавчого листа без прийняття його до виконання, встановленої статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає наступне.

Стаття 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

2. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2 - 6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

3. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

4. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

5. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Аналізуючи вказану статтю Закону України «Про виконавче провадження» суд дійшов висновку, що вона підлягає застосуванню виконавчою службою вже на стадії виконання судового рішення, після відкриття виконавчого провадження.

Проте, з огляду на матеріали справи, виконавчий лист № 825/370/17 було повернуто стягувачу з підстав, встановлених статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме через його невідповідність вимогам, встановленим цим Законом, а також через не надання квитанції про сплату авансового внеску, тобто в даному випадку виконавче провадження відкрито не було, а тому виконавчий документ повертається стягувачу у даному випадку без винесення постанови.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пункт 5 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець зобов'язаний роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Таким чином, Закон України «Про виконавче провадження» зобов'язавши виконавця роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки не передбачає такого роз'яснення саме у повідомленні про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки в даному випадку виконавче провадження не розпочато і постанова про відкриття виконавчого провадження ще не прийнята.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесення ним повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 28.07.2017 та від 26.09.2017, які відповідали вимогам, встановленим Законом України «Про виконавче провадження», що виключає протиправні дії щодо невжиття заходів примусового виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі № 825/370/17, оскільки в разі відповідності виконавчого документа вимогам, чітко передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», а також в разі надання стягувачем копії посвідчення особи, що постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, яке виключає необхідність сплати авансового внеску, обов'язкового до сплати загальним колом стягувачів, виконавчий лист, разом із заявою ОСОБА_1 було б прийнято до виконання, відкрито виконавче провадження та розпочато дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду.

У свою чергу частина 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Абзац 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Судом встановлено, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 26.09.2017 було відправлено ОСОБА_1 02.10.2017, тобто з порушенням строків надіслання виконавчих документів, що підтверджується відбитком поштового штемпелю на конверті та поштовим реєстром з офіційного сайту укрпошти, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 23, 24).

Щодо посилання представника відповідача на триденний строк, встановлений статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає, що вказана норма Закону передбачає триденний строк, протягом якого виконавець повинен винести повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу, а не направити його після такого винесення. Строки ж направлення повідомлення встановлені статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства Юстиції України в частині порушення строку надсилання повідомлення про повернення виконавчого документа від 26.09.2017, передбаченого ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність своїх дій та винесеного ним спірного повідомлення.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині порушення строку надсилання повідомлення про повернення виконавчого документа від 26.09.2017, передбаченого статтею 28 Закону України ''Про виконавче провадження''.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Ю. О. Скалозуб

Суддя: С. В. Бородавкіна

В. І. Д'яков