Постанова № 70378613, 15.11.2017, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/2705/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури до ОСОБА_3 про стягнення плати за проїзд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 в якому просить:

стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 10365 гривень, що еквівалентно сумі 349,60 євро відповідно до офіційного курсу встановленого Національним банком Укарїни станом на 14 липня 2017 року;

стягнути з відповідача на користь прокуратури Хмельницької області судовий збір в сумі 1600 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області 14 липня 2017 року на автодорозі М03 Київ-Харків-Довжанський 207 км + 450 м здійснено габаритно - ваговий контроль автомобіля (тягач) марки SCANIA модель R 113М, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причіпом TRAILOR, модель S 343LB, реєстраційний номер НОМЕР_2, вказаний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_3.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено акт №0161022 про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень, яким зафіксоване порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням осьових навантажень.

На підставі встановленого порушення законодавства відповідачу здійснено розрахунок плати за проїзд в сумі 10365 гривень.

Позивач вказує, що незважаючи на те, що відповідно до п.31-1 Порядку перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити відповідний орган Укртрансбезпеки, ОСОБА_3 дані кошти добровільно не сплатив, тому позивач звернувся до суду з вказаними позовними вимогами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, адміністративний позов просив задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області 14 липня 2017 року на автодорозі, М-03 (Київ - Харків - Довжанський) - 207 км + 450 м здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля (тягач) марки SCANIA модель R 113М, реєстраційний номер НОМЕР_3, з причіпом TRAILOR, модель S 343LB, реєстраційний номер НОМЕР_4.

Згідно інформації регіонального сервісного центру МВС України у Хмельницькій області, вказаний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_3.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю 14 липня 2017 року складено Акт №0161022 про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень, яким зафіксоване порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг із перевезення вантажу (подільний, неподільний, спецавтотранспорт), маршрут - м. Дружівка - м. Олевськ 874 км. із перевищенням осьових навантажень. При нормативно допустимому осьовому навантажені у 22 тони, транспортний засіб фактично здійснив навантаження на три осі у 23,45 т. пройшовши відстань у 874 км.

До вказаного Акту проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 14 липня 2017 року, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 349,60 євро.

Відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 14 липня.2017 року, курс гривні до євро складав 1 євро - 29,6483 грн. Отже загальний розмір плати за проїзд, нарахованої ОСОБА_3, становить 10 365 гривень.

Однак визначена контролюючим органом сума платежу відповідно до зазначеного розрахунку відповідачем у добровільному порядку не сплачена. У зв'язку із чим перший заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

В розумінні підпункту 4 пункту 1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18 січня 2011 року (далі Правила №30) визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

В свою чергу, положеннями пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з пунктом 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30 березня 1994 року, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Із положень пункту 4 Правил №30 випливає, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10- 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції (пункт 31.1. Порядку №879).

Згідно пункту 26 Порядку №879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Положеннями пункту 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Із наведеного випливає, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковим платежем, який дає право на рух великовагового транспортного засобу.

Як встановлено судом відповідно до графіка роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в Полтавській області у липні 2017 року та направлення на перевірку від 10 липня 2017 року №026368 посадовими особами проведено перевірку та зафіксовано в Акті №0161022 від 14 липня 2017 року, що транспортним засобом, який належить відповідачу було здійснено перевезення вантажу із перевищенням осьових навантажень. За таких обставин, контролюючим органом згідно розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 14 липня 2017 року №161022, нараховано відповідачу плату за проїзд в сумі 349,60 євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку складає 10 365 грн.

Разом з тим, суд приймає до уваги ту обставину, що відповідачем не було оскаржено розрахунок плати за проїзд від 14 липня 2017 року №161022 навіть після участі в судовому засіданні де відповідачу достеменно стало відомо про існування такого розрахунку.

Крім цього, суд не погоджується із доводами відповідача про те, що відповідачу на праві власності належить лише тягач в той час, як причіп TRAILOR, модель S 343LB, реєстраційний номер НОМЕР_2 зважування якого було проведено, не належить відповідачу, а тому вантаж котрий знаходився в причепі також йому не належав, оскільки перевезення вантажу здійснювалось саме тягачем, а причіп був приєднаний до нього і самостійно не міг здійснювати рух без тягача, що також підтверджується відміткою у довідці результатів здійснення габаритно-вагового контролю, де п.4.12 вказує на тип транспортного засобу, а саме тягач з причепом.

Суд також не бере до уваги вказані відповідачем обставини, що водій транспортного засобу ОСОБА_4 не перебував у трудових відносинах з відповідачем враховуючи таке.

Відповідно до статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність у переліку документів для керування чужим автомобілем доручення на право керування транспортним засобом не зазначено, отже громадянин ОСОБА_4 міг керувати транспортним засобом без доручення або документів, які свідчать про перебування в трудових відносинах з відповідачем.

До того ж, інформація внесена перевіряючими особами до Акту №0161022 від 14 липня 2017 року містить серію та номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також посвідчення водія ОСОБА_4 наданих самим ОСОБА_4, що свідчить про те, що габаритно - ваговий контроль було здійснено саме транспортного засобу, який належить ОСОБА_3

Крім цього, в Акті №0161022 від 14 липня 2017 року водієм ОСОБА_4 особисто надано пояснення та зауваження до проведення перевірки, підписано акт проведення перевірки та акт перевищення встановлених обмежень, що свідчить про його присутність.

Вказаними обставинами також спростовуються і доводи відповідача про те, що автомобіль (тягач) марки SCANIA модель R 113М, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 не перебував у місці проведення перевірки.

Досліджуючи доводи позивача про те, що данні вимірювання не є точними, а обладнання яке використовувалось не пройшло періодичної повірки (метрологічної атестації), судом встановлено, що зважування транспортного засобу позивача здійснювалось відповідно до чинного законодавства, а саме при зважуванні використовувались належним чином повірені ваги виробництва "CHEKLODE FREEWEIGH" (Англія), які пройшли повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку засобу вимірювальної техніки №12-07/040 від 29 березня 2017 року та чинні до 29 березня 2018 року.

Таким чином, наявність свідоцтва про проходження повірки автомобільними вагами "CHEKLODE FREEWEIGH" свідчить про їх відповідність технічним вимогам встановленим законодавством України. Отже твердження позивача про невідповідність обладнання яке використовувалось при проведені перевірки є безпідставним та необґрунтованим.

Так, розрахунок плати за проїзд до позивача був застосований за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме за перевезення вантажу без оформлених документів про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів.

Таким чином, перевізник не виконав вимоги чинного законодавства, та не вніс плату за проїзд, як це визначено чинним законодавством. Відтак суд приходить до висновку про те, що посадовими особами Укртрансбезпеки перевірка була здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства з дотриманням порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, а тому посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області були з'ясовані всі обставини, які мали значення для винесення розрахунку плати за проїзд.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що при винесенні розрахунку №161022 від 14 липня 2017 року, яким зобов'язано ОСОБА_3 внести 349,60 євро плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", отже посадові особи Укртрансбезпеки діяли на виконання вимог чинного законодавства, а тому, розрахунок не суперечить чинному законодавству, відтак, позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, отже адміністративний позов слід задоволити частково.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача судового збору суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В ході розгляду даної справи суд не залучав свідків та не призначав судових експертиз, тому стягнення з відповідача на користь позивача, який є суб'єктом владних повноважень судових витрат не передбачено, відтак у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету України (отримувач УК у. м. Полтава р/р 31310309700002 ГУДКСУ у Полтавській області , м. Полтава МФО 831019, код ЄДРПОУ 38019510) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, у сумі 10365 (десять тисяч триста шістдесят п'ять) грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 17 листопада 2017 року

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1