Постанова № 70378019, 16.11.2017, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 року справа № 813/3726/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Мастак" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Мастак" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2017 р №0018111413.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що свої зобов'язання з поставки товару його контрагент – Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіо-електронні компоненти і апаратура" виконало, про що свідчать складені сторонами первинні бухгалтерські документи. Крім того, первинні документи, на поставку товару, містять усі реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: назву документа, дату та місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документ, зміст та обсяги господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказує, що відповідачем в якості єдиного доказу нереальності господарських операцій, використано акт перевірки контрагента постачальника позивача, що прямо суперечить вимогам ч. 5 п. 86.7 ст. 86 ПК України, а ТОВ "НВП "Мастак" не може нести відповідальності за будь-які дії, вчинені іншими особами, оскільки відповідальність носить індивідуальний характер.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, яке обґрунтовує тим, що встановлено розрив ланцюга поставки, а придбання товару між ТОВ "Радіо-електронні компоненти і апаратура" та позивачем не встановлено. Вважає, що наявність в підприємства первинних документів не є безумовним підтвердженням того, що дані операції мали місце. На підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне иконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Мастак" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ "Рекома". За результатами перевірки складено акт від 27.09.2017 р. №1574/13-01-14-13/38708831, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Як вбачається зі змісту вказаного акту перевірки, перевіркою ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Мастак" визначено порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України на загальну суму ПДВ – 186746 грн., в т. ч. за період листопад 2014р. на суму ПДВ – 12112грн., за грудень 2014р. на суму ПДВ – 174634 грн.

Вказане свідчить про те, що ТОВ "Радіо-електронні компоненти і апаратура" здійснювало нереальні господарські операції щодо поставки товару для ТОВ "Науково-виробниче підприємство Мастак».

Для вирішення спору по суті, суду необхідно дослідити фактичність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Радіо-електронні компоненти і апаратура" з перевіркою документів, які підтверджують такі відносини.

Згідно з ст.. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу..

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін..

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2 цього ж Положення передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження дотримання вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем було представлено до перевірки документи:

- Договір оренди приміщення №11 від 30.09.2013 року, укладений між ТДВ «Золочівський радіозавод» (орендодавець) та ТОВ «НВП «Мастак» (орендар).

- Договір найму вантажного автомобіля марки Fiat Scudo, укладений 05 вересня 2013 року між ОСОБА_3 (наймодавець) та ТОВ «НВП «Мастак» (наймач).

- Договір поставки №0301/1 від 03 січня 2014 року укладений між ТОВ «НВП «Мастак» (Замовник) та ТОВ «Рекома» (Постачальник).

- Договір поставки №111701 від 17 листопада 2014 року укладений між ТОВ «НВП «Мастак» (Замовник) та ТОВ «Рекома» (Постачальник).

- Договір поруки №120301 від 03 грудня 2014 року укладений між ТОВ «Рекома» (кредитор) та ОСОБА_4 (поручитель), стосовно солідарного виконання зобов’язань ТОВ «НВП «Мастак» за договором №111701 від 17 листопада 2014 року.

- Договір поставки №0412/1 від 04 грудня 2014 року укладений між ТОВ «НВП «Мастак» (Замовник) та ТОВ «Рекома» (Постачальник).

- Договір поруки №2612/1 від 26 грудня 2014 року укладений між ТОВ «Рекома» (кредитор) та ОСОБА_4 (поручитель), стосовно солідарного виконання зобов’язань ТОВ «НВП «Мастак» за договором №0412/1 від 04 грудня 2014 року.

- Договір поруки №2912/1 від 29 грудня 2014 року укладений між ТОВ «Рекома» (кредитор) та ОСОБА_4 (поручитель), стосовно солідарного виконання зобов’язань ТОВ «НВП «Мастак» за договором №0412/1 від 04 грудня 2014 року.

- Видаткову накладну №112803 від 28.11.2014 року, товарно-транспортну накладну №2811/1 від 28.11.2014року, рахунок-фактуру №111204 від 12.11.2014р.

- Видаткову накладну №112502 від 25.11.2014 року, товарно-транспортну накладну №2611/1 від 26.11.2014року, рахунок-фактуру №111102 від 11.11.2014р.

- Видаткову накладну №120201 від 02.12.2014 року, товарно-транспортну накладну №0212/1 від 02.12.2014року, видаткову накладну №120302 від 03.12.2014р., товарно-транспортну накладну №0312/1 від 03.12.2014р, №0312/2 від 03.12.2014р., товарно-транспортну накладну №0312/3 від 03.12.2014р., рахунок-фактуру №111704 від 17.11.2014 року.

- Видаткову накладну №120802 від 08.12.2014 року, ОСОБА_2 прийому-передачі обладнання №0812/1 від 08.12.2014року, рахунок-фактуру №120102 від 01.12.2014р.

- Видаткову накладну №122502 від 25.12.2014 року, ОСОБА_2 прийому-передачі обладнання №2512/1 від 25.12.2014року, рахунок-фактуру №121202 від 12.12.2014р., рахунок-фактуру №121602 від 16.12.2014р.

- Видаткову накладну №122602 від 26.12.2014 року, ОСОБА_2 прийому-передачі обладнання №2612/1 від 26.12.2014року, рахунок-фактуру №121503 від 15.12.2014р., рахунок-фактуру №120803 від 08.12.2014р.

- Видаткову накладну №122903 від 29.12.2014 року, ОСОБА_2 прийому-передачі обладнання №2912/1 від 29.12.2014року, рахунок-фактуру №121001 від 10.12.2014р., рахунок-фактуру №121101 від 11.12.2014р.

- Податкові накладні (прихідні) №12 від 25.11.2014р, №16 від 28.11.2014р., №1 від 01.12.2014р., №2 від 02.12.2014р., №4 від 03.12.2014р., №6 від 08.12.2014р., №19 від 25.12.2014р., № 21 від 26.12.2014р., №24 від 29.12.2014р.

- Платіжні доручення №438 від 01.12.2014р., №435 від 01.12.2014р., №451 від 05.12.2014р. №463 від 11.12.2014р., №509 від 12.01.2015р., №547 від 20.02.2015р., №428 від 25.11.2014р., №429 від 27.11.2014р., №Р24А295450486907837 від 24.02.2015р., №Р24А337685839199655 від 25.02.2015р., №Р24А430640782137283 від 27.02.2015р., №Р24А130739034895137 від 11.12.2014р., №Р24А131191163209001 від 12.12.2014р., №Р24А132094634133826 від 15.12.2014р., №Р24А132542902809025 від 16.12.2014р.

- Розхідні накладні на товар №91, 92, 99, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 112,114, 116, та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які належало отримати за вказаними накладними на товар та товарно-транспортні накладні.

- Податкові накладні (розхідні) №19 від 18.11.2014р., №20 від 18.11.2014р., №21 від 21.11.2014р., №2 від 01.12.2014р., №3 від 01.12.2014р., №4 від 04.12.2014р., №5 від 04.12.2014р., №6 від 04.12.2014р., №7 від 04.12.2014р.

- Оборотні відомості товаро-матеріальних рахунках.

- Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014р.

- Податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014р.

- Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014р.

- Податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2014р.

- Податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2014р.

- Подорожні листи №9 від 28.11.2014р., №8 від 26.11.2014р., №3 від 03.12.2014р., №2 від 02.12.2014р.

- Штатний розпис ТОВ «НВП «Мастак».

- ОСОБА_4 з журналу довіреностей ТОВ «НВП «Мастак» за період, в якому відбувалися описані господарські операції.

- Бухгалтерські довідки про відвантаження продукції у листопаді-грудні 2014 року.

- Головна книга на 2014 рік.

Таким чином, вказані документи у повному обсязі підтверджують зв’язок факту придбання вказаних товарів у ТОВ "Радіо-електронні компоненти і апаратура" та подальшою осподарською діяльністю ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Мастак" та вказують на відсутність порушень позивачем податкового законодавства, зазначених у акті податкової перевірки від 27.09.2017 р. №1574/13-01-14-13/38708831.

Позивачем представлено суду всі відповідні первинні, розрахункові та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Додатково, за клопотанням представника позивача, судом витребувано у відповідача витяги із системи "Податковий блок", відносно ТОВ "Радіо-електронні компоненти і апаратура" та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Мастак". Згідно з відомостями викладеними у вказаних витягах, стан названих платників – "0", що підтверджує знаходження платників за основним місцем обліку, відсутність щодо них відомостей про припинення, банкрутство, скасування реєстрації платниками ПДВ.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду є не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Крім того, позивач не може нести відповідальності за будь-які дії, вчинені іншими особами, оскільки відповідальність має індивідуальний характер. Відтак, така податкова інформація не може братись до уваги як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відтак, доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту, оскільки законодавець не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак, наявності вищезазначених обставин, на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, не доведено відповідачем.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, відповідачем не доведено.

Вищезазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також: сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між: вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Представлені позивачем суду докази свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0018111413 від 13.10.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Мастак" (ЄДРПОУ 38708831) 3 501,49 грн (три тисячі п’ятсот одну гривню 49 коп) сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 21 листопада 2017 року.

Суддя Гулкевич І.З.