Ухвала суду № 7037285, 24.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Справа № 2а-5069/09/0570 Суддя у 1-ій інст.: Кошкош О.О.

Суддя-доповідач: Шаптала Н.К.

донецький апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2009 року місто Донецьк

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шаптала Н.К.

суддів апеляційного суду: Міронової Г.М., Арабей Т.Г.

при секретарі судового засідання: Ковальчук Г.Л.

З участю сторін: представника позивача Білецькій О.О., представника відповідача Хаймінова Р.В., представника відповідача Романенко О.М.;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІ-У» до 1.Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя;

2.Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про Визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій;

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року визнане недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000952304 від 17.03.2009 року в сумі 3400 грн.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Краматорську Донецької області, не погодився з даною постановою суду та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІ-У» в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Севастополя проведена перевірка господарської одиниці - залу ігрових автоматів, що розташований за адресою м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 60, суб'єкта господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІ-У», за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складений акт № 0082/05/15/23/33792358 від 03.03.09 року.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема:

- п. 1, 9 ст. З Закону України № 265/95- ВР від 06.07.1995р. у редакції № 1776-ІП від 01.06.2000 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг».

Рішенням Державної податкової інспекції у м. Краматорську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.03.2009 року № 0000952304 за порушення п.1,9 ст. 3 Закону України № 265/95- ВР від 06.07.1995р. у редакції № 1776-ІП від 01.06.2000 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3740,00 грн.

Позивач оскаржує зазначене рішення частково, посилаючись на порушення порядку проведення перевірки відповідачем, на необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до пункту 4 статті 10 наведеного Закону на державні податкові інспекції в районах серед інших функцій покладено виконання щодо додержання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Зазначені функції співпадають з правами органів державної податкової служби, які визначені пунктом 2 статті 11 розділу 3 зазначеного Закону.

Серед прав, наданих податковим органом, передбачено здійснення планових та позапланових виїзних перевірок. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-1 цього Закону. Частиною 7 цієї статті (в редакції Закону України № 2505 від 25 березня 2005 року) визначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та «Про державне регулювання виробництва й обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Так, позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом відповідно до частини 8 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Стаття 11-2 цього Закону визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Згідно зазначених норм посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1. 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2. 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до Методичних Рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків вбачається, що посадові особи податкового органу мають право приступити до проведення як планових, так і позапланових перевірок РРО за умови надання суб'єкту господарювання під розпис: направлення на перевірку, копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки з зазначенням підстав проведення перевірки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Севастополя не був прийнятий наказ про проведення такої перевірки, тому відповідачем був порушений порядок проведення перевірки, встановлений Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

З огляду на що, колегія підтримує висновок суду першої інстанції, що посадові особи відповідача при здійсненні перевірки позивача діяли з порушенням норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні» як засобу реалізації своїх прав, але вважати акт перевірки доказом одержаним з порушенням закону суд не вбачає за можливе з огляду на те, що перевірка здійснена відповідачем в межах повноважень податкового органу.

Крім того, суд вірно визначив порушення відповідача щодо обставин, викладених в акті перевірки, зазначивши, що посадові особи, які здійснювати перевірку, діяли у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», але діяли необґрунтовано, тобто без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької Діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно до абз. 2 ст. 2 зазначеного Закону, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих 1 послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

На підставі ст. 12 наведеного Закону, на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Як передбачають приписи ч. З ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого-порядку їх застосування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, РРО Міні 600.02 МЕ включений до Державного (реєстру реєстраторів розрахункових операцій відповідно до Наказу ДПА України "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій " від 08.06.2007 року №341. Тобто, позивач відповідно до вимог чинного законодавства застосовує зареєстрований під заводським ПА № 62200164, фіскальний № 0515003964 та переведений у фіскальний режим роботи апарат типу Міні 600.02 МЕ.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 121 від 07.02.2001 року «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» встановлено терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, зокрема, використання гральних автоматів до 31 грудня 2006 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищезазначені гральні апарати, не здійснюють функцій реєстрації розрахункових операцій при наданні послуг, а такі апарати надають лише послуги, а самі розрахунки здійснюються безпосередньо через єдиний фіскалізований реєстратор розрахункових операцій, зазначений вище. Крім того, операції здійснюються з усіх гральних автоматів через один зареєстрований, опломбований, переведений у фіскальний режим роботи РРО, що не є порушенням.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано та апеляційна скарга відповідача не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року, якою визнане недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000952304 від 17.03.2009 року в сумі 3400 грн. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з дня виготовлення повного тексту ухвали, тобто з 27.11.2009 року.

Колегія суддів: