Ухвала суду № 70371334, 21.11.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 240/428/17 Номер провадження 22-ц/775/1938/2017

Головуючий в 1 інстанції - Попович І.А. Єдиний унікальний номер 240/428/17

Доповідач - Жданова В.С. Номер провадження 22-ц/775/1938/2017

Категорія 47

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Жданової В.С.,

суддів: Космачевської Т.В., Соломахи Л.І.

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за апеляційному скаргою Приватного акціонерного товариства «Олександрівський Райагрохім» на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Олександрівський Райагрохім» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та стягнення плати за фактичне користування землею,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Олександрівський Райагрохім» про витребувування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та стягнення плати за фактичне користування землею задоволені частково, на користь позивача за користування земельною ділянкою стягнуто оплату у розмірі 4027 грн., вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить зупинити провадження по справі до набрання законної сили іншим судовим рішенням, рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, відмовивши представнику відповідача у задоволенні заяви про зупинення провадження по справі, порушив вимоги ст. 201 Цивільного процесуального кодексу України. Вказує, що право власності ОСОБА_1 на спірну ділянку оспорюється іншою особою, рішення з цього питання ще не прийняте, тому у майбутньому може виникнути питання про повернення ОСОБА_1 стягнутих на його користь коштів.

Відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, як власник земельної ділянки, має право на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки не отримав грошові кошти від передачі своєї земельної ділянки в оренду іншому орендатору. Вважає недоведеним , що позивач мав намір передати свою земельну ділянку в оренду іншій особі. Звертає увагу апеляційного суду на те, що ПАТ «Олександрівський Райагрохім» жодним чином не перешкоджав позивачу у користуванні спірною земельною ділянкою та щодо виділу її у натурі, який проведений лише 26.07.2017 року. ПАТ «Олександрівський Райагрохім» не вчиняв дії, які б перешкоджали позивачу у здійсненні права користування своєю власністю.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Позивач та його представник в судове засідання не з»явились, про розгляд справи повідомлені належним чином( а.с. 150). Від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги частково щодо стягнення з відповідача на користь позивача оплати за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі 4017 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протягом 2016-2017аграрного року протиправно, без належних та правових підстав користувався земельною ділянкою, власником якої є позивач . При цьому відповідач ухилявся від укладання з позивачем будь-якого договору та не вносив оплату за фактичне користування земельною ділянкою. Позивач як власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а саме: отримання доходів від передачу в оренду своєї земельної ділянки, які б він міг реально отримати за звичайних обставин, якби його право на користування земельною ділянкою не було порушено відповідачем.

Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи і вимогам діючого цивільного законодавства.

Земельна ділянка з кадастровим НОМЕР_1, площею 4,9305 га, яка має призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області. Вказана земельна ділянка була сформована на підставі відповідних розпоряджень Олександрівської РДА за №№ 78, 163, 232 від 09.04.2015 року, 11.07.2016 року та 20.09.2016 року з ініціативи селищної ради в порядку виділу в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), майнове право на яку перейшло до територіальної громади Олександрівської селищної ради в порядку визнання спадщини відумерлою, на підставі рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 25.07.2014 року. Рішенням Олександрівської селищної ради від 04.10.2016 року №7/9-166 земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,9305га, кадастровий НОМЕР_1 була виділена в натурі (на місцевості) та передана у приватну власність ОСОБА_1, для ведення сільськогосподарського виробництва.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру за №70381976 від 12.10.2016 року власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,9305га, кадастровий № НОМЕР_1 є ОСОБА_1. Дата державної реєстрації права власності - 06.10.2016 року (а.с. 6).

Після отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку позивач звернувся до директора ПрАТ "Олександрівський Райагрохім" з листом яким повідомив, що є власником спірної земельної ділянки та просив відповідача повідомити його про наявність у ПрАТ "Олександрівський Райагрохім" підстав для користування спірною земельною ділянкою, а в разі відсутності таких підстав - негайно припинити користування землею та розглянути питання про її повернення законному власнику (а.с.7-8).

Встановлено, що договір оренди щодо спільної земельної ділянки не укладався, але відповідач у «Списку пайщиків», тобто осіб, які здали свої земельні частки (пай) йому в оренду станом на 01.12.2015 року та станом на 01.12.2016 року зазначив у своєму користуванні і спірну ділянку позивача, якою користувався без правових підстав.

Висновок суду першої інстанції про те, що відповідач в період жовтень 2016 року - липень 2017 року фактично користувався земельною ділянкою позивача є обґрунтованим та не оспорюється самим відповідачем.

Згідно ст.124 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що

перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренду

Статтею 407 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Згідно ст. 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Користувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом (ст.410 ЦКУ).

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є відшкодування заподіяних збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За таких обставин висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача - власника земельної ділянки грошової суми за період користування його земельною ділянкою є вірним.

Також судом першої інстанції правильно визначений розмір відшкодування, який відповідачем не оспорюється.

Пунктом 1 Указу Президента України від 02.02.2002 року за № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)"передбачено визнати одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Судом першої інстанції встановлено, що в період з жовтня 2016 по липень 2017 рік відповідач користувався земельною ділянкою позивача безоплатно, тобто позивач не отримав доходи, які б мав отримати при укладанні договору оренди з іншою особою або отримав доходи від с особистого використання за призначенням належної йому земельної ділянки.

Вартість спірної земельної ділянки 166925,75 грн. Плата за оренду не може бути меншою ніж 3% вартості земельної ділянки, що складає 5000грн. за рік. Враховуючи те, що відповідач користувався земельною ділянкою позивача в період з жовтня 2016 року по липень 2017 року, то визначена судом першої інстанції сума 4027 грн. відповідає періоду фактичного користування.

Доводи відповідача про необхідність зупинення провадження також є неспроможними. Суд першої інстанції вірно зазначив, що в іншій справі №240/434/17 за позовом особи, яка заявляє свої права на вказану земельну ділянку, не вирішується питання щодо підстав даного заявленого позову. Такий висновок є вірним, оскільки зміна власника земельної ділянки не вплине на правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та ПАТ « Олександрівський Райагрохім» у жовтні 2016 року. Підстав для висновку про неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не містять підстав, з якими цивільне законодавством пов'язує можливість скасування рішення суду першої інстанції.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 307, 308, 315 ЦПК України апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Олександрівський Райагрохім» відхилити.

Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді :