Рішення № 70371315, 21.11.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/4172/2017

Номер справи 243/9098/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«21» листопада 2017 року Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю: - секретаря судового засідання - Кобець О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі №19 Словянського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Словянського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 30 жовтня 1998 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та проживала разом з ним до грудня 2000 року. Шлюб був зареєстрований Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 430.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказала, що їх родина фактично розпалась у грудні 2000 року, її збереження стало неможливим, так як між ними немає взаємоповаги та по цій причині сімейні відносини припинені. На теперішній час вони однією сімєю не проживають.

Спільного господарства не ведуть.

Спору про розподіл майна не мають.

Дитину, доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, вирішили залишити на виховання матері.

Після розірвання шлюбу вона не буде перешкоджати відповідачу у спілкуванні з дитиною.

Відомостей про дохід відповідача не має.

Просить суд, шлюб, зареєстрований 30 жовтня 1998 року Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 430, між нею та відповідачем, розірвати. Після розірвання шлюбу залишити їй прізвище «Кузнецова». Звільнити її від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» у звязку з тим, що вона є інвалідом другої групи.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання. 21 листопада 2017 року надала до суду Заяву в якій просить розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити (а.с.18).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання (а.с.13). Як вбачається з матеріалів справи кореспонденція, яка направляється на адресу відповідача ним не отримується (а.с.16).

У відповідності до ч.5 ст. 74 ЦПК України «У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

- юридичним особам та фізичним особам - підприємцям за адресою місцезнаходження ( місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців;

- фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку».

Відповідно до ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов»язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання ( перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Згідно до ч.9 ст. 74 ЦПК України «Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.»

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач повідомлений у встановленому порядку ( належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача ( представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 224 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_2 своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не зявився, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Судом встановлено, що сторони уклали шлюб 30 жовтня 1998 року, який було зареєстровано Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, Актовий запис № 430 (а.с.5).

Від шлюбу сторони мають дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

З Довідки про склад сімї від 02 жовтня 2017 року виданою Словянською міською радою Донецької області, вбачається, що ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

Сторони у теперішній час шлюбні стосунки не підтримують з грудня 2000 року, спільне господарство ними не ведеться. Тобто, зараз кожний живе своїм окремим особистим життям, ніяким чином не переймаючись проблемами іншого. І таке спільне життя стало для сторін неприйнятним і неможливим.

Таким чином, їх сімя фактично розпалась, шлюб існує тільки формально і зберегти його неможливо. Надання часу для примирення позивач вважає недоцільним, так як всі можливості зберегти сімю вичерпані.

В Постанові Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначається, що при розгляді справ, які виникають у звязку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року, а також інших нормативно правових актів, що регулюють сімейні відносини.

Згідно ч. 1 ст. 3 Сімейного кодексу України, сімя є первинним та основним осередком суспільства.

Згідно зі ст. 24 СК Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно ст. 56 Сімейного кодексу України, кожна особа має право припинити свої шлюбні відносини.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 113 Сімейного Кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач ОСОБА_1 не просить суд відновити дошлюбне прізвище і бажає надалі іменуватися прізвищем «Кузнецова».

Таким чином у суду є усі підстави для задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу між сторонами, так як подальше спільне життя подружжя та збереження сімї неможливе.

У відповідності до п. 35 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»: «вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 88 ЦПКта керуватися тим, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (частина другаст. 88 ЦПК)».

Відповідно до п.3 пункту 1 частини 2ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»(з відповідними змінами) з позовної заяви про розірвання шлюбу справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди І та ІІ групи.

Так, з Довідки до акта огляду медико соціальною експертною комісією серії АВ № 0905397, вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи. Інвалідність встановлена строком до 01 вересня 2019 року (а.с.7).

Згідно з ч.3ст. 88 ЦПК України«Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідачана користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог».

У звязку з чим, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року, ст.ст. 5-8, 10-15, 74, 77, 82, 88, 107, 130, 174, 208-209, 212-215, 218, ЦПК України, ст.ст. 3, 24, 56, 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 30 жовтня 1998 року Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, Актовий запис № 430, між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та КУЗНЕЦОВОЮ (до шлюбу - Ротор) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище «КУЗНЕЦОВА».

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, інші дані суду не відомі, судовий збір на користь держави у сумі 640,00 гривень (шістсот сорок грн. 00 коп.) на доходний рахунок 31215256700001 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ 37993783, одержувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106.

До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення постановлено та підписано у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Головуючий:

суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_5