Ухвала суду № 7036507, 01.12.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя першої інстанції Наумова К.Г.

Суддя-доповідач Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

01 грудня 2009 року справа №2а-15056/08/0570

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання

Козловій О.М. за участю представників: від позивача: Криворучко В.Ж. довіреність 18.03.08р. від відповідача 1:

від відповідача 2: Антощук О.С. довіреність від 08.01.09р.

не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року у справі №2а-15056/08/0570 (суддя Наумова К.Г. ) за позовом Іноземного підприємства "ВАЛ-МАР" до

1) Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області

2) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості у розмірі 465849,98грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року по справі №2а-15056/08/0570 задоволено позов Іноземного підприємства "ВАЛ-МАР" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, внаслідок чого визнані недійсними податкові повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя: №000014344/0 від 11.07.2008 року, яким Іноземному підприємству «ВАЛ - МАР » зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ по податковим деклараціям за березень 2008 року у сумі 41233 грн., за квітень 2008року - 277917 грн. , № 0000041540В/0 від 01.08.2008 року, яким Іноземному підприємству «ВАЛ - МАР» зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ по податковим деклараціям за травень 2008 року - 79200 грн. та № 0000152344/0 від 22.08.2008 року, яким Іноземному підприємству «ВАЛ -МАР» зменшено бюджетне відшкодування за червень 2008 року - 67500грн; стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь Іноземного підприємства «ВАЛ - МАР» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за березень - червень 2008 року у розмірі 465850 грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Представник відповідача 2 у судове засідання не зявився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, клопотанням від 01.12.09р. просив справу розглянути за його відсутністю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Відповідачем були проведені документальні виїзні позапланові перевірки позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунковий рахунок за період з 01.02.2008 року по 30.04.2008 року, за результатами якої складений акт від 09.07.2008р. № 1925/23-4/34273384, та документальна невиїзна (камеральна) перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за травень 2008 року, за результатами якої складено акт від 25.07.2008 року №894/10/15-241-6 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.07.2008р. № 0000142344/0, від 22.08.08р. № 0000152344/0, якими позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008р. на 41233,00 грн., за квітень 2008р. на 277917,00 грн., травень 2008р. на 79200,00 грн., червень 2008р. на 67500,00 грн.

Підставою для прийняття наведених рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5,п.п.7.4.2 п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Податковий орган вважає, що гарбузове насіння відноситься до лікарських засобів, а згідно п.п. 5.1.7. п. 5.1. ст. 5 Закону, операції з поставок зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення звільняється від оподаткування. Крім того, оскільки постачальники позивача не сплатили до бюджету суми податку на додану вартість, як сільськогосподарські виробники, то відсутні правові підстави для включення їх до складу податкового кредиту з ПДВ.

З п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що податковий кредит це - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За вимогами п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ) .

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2008 року на підставі договору № 15 від 21.01.2008 року позивач придбав насіння гарбуза на суму 247400 грн., у тому числі податок на додану вартість ( надалі ПДВ) у сумі 41233,33 грн., яке було ним оплачено продавцю у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 06.02.2008року. Постачальник (продавець) надав позивачеві податкову накладну № 15 від 22.01.2008 року на суму ПДВ 41233,33 грн., на підставі якої він зарахував вказану суму до складу податкового кредиту.

У лютому, березні 2008 року на підставі договорів № 16 від 25.02.2008 року, № 17 від 03.03.2008 року, № 18 від 17.03.2008 року, № 19 від 18.03.2008 року, № 20 від 19.03.2008 року, № 21 від 21.03.2008 року позивач придбав насіння гарбуза на загальну суму 1667500 грн., у тому числі податок на додану вартість (надалі ПДВ) у загальній сумі 277917грн., яке було ним оплачено продавцю у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1,2,3 від 03.03.2008 року, № 1 від 07.03.2008 року, № 1,2 від 21.03.2008 року, № 1,2 від 25.03.2008 року. Постачальник (продавець) надав позивачеві податкові накладні №17 від 25.02.2008 року, № 18 від 03.03.2008 року, № 19, 19/1 від 17.03.2008 року, № 20 від 18.03.2008 року, № 21 від 19.03.2008 року, № 22 від 21.03.2008 року на загальну суму ПДВ 277917 грн., на підставі якої він зарахував вказану суму до складу податкового кредиту.

У квітні 2008 року на підставі договору № 22 від 01.04.2008 року, № 23 від 22.04.2008 року позивач придбав насіння гарбуза на суму 496000грн., у тому числі податок на додану вартість (надалі ПДВ) у сумі 82666,67грн., яке було ним оплачено продавцю у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 04.04.2008 року. Постачальник (продавець) надав позивачеві податкову накладну № 23 від 01.04.2008 року, № 24 від 23.04.2008 року на загальну суму ПДВ 80933,33 грн., на підставі якої він зарахував суму у розмірі 79200 грн. до складу податкового кредиту.

У травні 2008 року на підставі договору № 25 від 05.05.2008 року, № 15/1 від 25.02.2008 року позивач придбав насіння гарбуза на суму 405000 грн., у тому числі податок на додану вартість ( надалі ПДВ) у сумі 67500 грн., яке було ним оплачено продавцю у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 21.05.2008 року, № 1 від 12.05.2008 року. Постачальник (продавець) надав позивачеві податкову накладну № 26 від 06.05.2008 року, № 16 від 25.02.2008 року на суму ПДВ 71666,67 грн., на підставі якої він зарахував суму у розмірі 67500 грн. до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

За приписами п.п. 5.1.7 п.5.1 ст.5 цього Закону звільняються від оподаткування операції з: поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

Перелік виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 р. № 1949, до якого насіння гарбуза не внесено.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про лікарські засоби” лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.

З листа державного фармакологічного центру від 27.06.2008 року № 18-17/183/АК вбачається один і той же лікарський засіб, але різного виробника, окремо кожен підлягає державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що придбане позивачем насіння гарбузове в подальшому було реалізовано позивачем за межі України на підставі зовнішньоекономічних контрактів, предметом поставки за якими є насіння гарбуза продовольчих сортів.

У вантажних митних деклараціях зазначено, що насіння гарбуза призначено для використання в харчовій промисловості. Крім цього, у цих митних деклараціях насіння гарбуза визначено за кодом 1209919000, до якого згідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та поясненням до УКТЗЕД, затверджених наказом ДМС України № 68 від 31.01.2004 року, відносяться насіння овочевих рослин, які використовуються для різних цілей: для сівби, для споживання, для харчовій промисловості.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності податковим органом придбання позивачем та використання у господарській діяльності насіння гарбуза у якості лікарського засобу, тобто, використання позивачем гарбузового насіння у операціях, які звільняються від оподаткування.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” за приписами п.п.7.7.1 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, за приписами наведеної норми право на отримання суми бюджетного відшкодування повязано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

Факт отримання позивачем насіння гарбуза за податковими накладними, що зазначені в акті перевірки, та сплати його вартості ( з урахуванням ПДВ) позивачем був встановлений під час проведення перевірки та відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання.

Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару.

Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 наведеного Закону вбачається, що „бюджетне відшкодування” це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обовязку платника податку покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів також зазначає, що право на відшкодування відємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі “Интерсплав проти України”.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо стягнення з коштів Державного бюджету задекларовану позивачем суму бюджетного відшкодування по деклараціям за березень - червень 2008 року у розмірі 465850 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року по справі №2а-15056/08/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року по справі №2а-15056/08/0570 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 01 грудня 2009 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 07 грудня 2009 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г. Сухарьок