Ухвала суду № 70361876, 09.11.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6057/17

Номер справи місцевого суду: 520/4482/17

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.11.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу «Набережний Квартал-Жаботинського» в особі засновників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, -

встановила:

13.04.2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачів, в якому просить солідарно стягнути з засновників ОК «Набережний Квартал-Жаботинського», а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, збитки за невиконання умов договору № 15.02.1.360 від 16.12.2015 року у розмірі 548 910,00 грн. та збитки за невиконання умов договору № 15.02.1.361 від 16.12.2015 року у розмірі 556 200,00 грн.

Ціна позову визнана у розмірі 1 105110,00 грн.

Разом із позовною заявою ОСОБА_2 надав заяву про забезпечення позову, а саме просить накласти арешт на все майно засновників ОК «Набережний Квартал-Жаботинського», а саме ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Мотивуючи заяву тим, що ціна позову визначена у розмірі 1 105110,00 грн, а тому на його думку, відповідачі будуть уникати виконати своїх зобов'язань.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погодившись з ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року, ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової ухвали, якою заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З надісланих судом першої інстанції до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів справи вбачається порушення судом порядку, встановленого для вирішення питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову.

Суд першої інстанції під час розгляду заяви про забезпечення позову послався на наступні обставини.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями ч. 3 ст. 153 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови № 9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме дише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції пришов до невірного висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, так як необґрунтована і недоведена, оскільки суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, а саме накладення арешту на все майно засновників ОК «Набережний Квартал-Жаботинського», а саме ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, всупереч положень ч. 3 ст. 153 ЦПК України є не співмірними із заявленими позовними вимогами.

Суд першої інстанції також невірно зазначив, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, можуть перешкоджати господарській діяльності відповідача ОК «Набережний Квартал-Жаботинського».

Колегія суддів погодитися з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись, виходячи з наступного.

Легальне визначення терміну «господарська діяльність» надано у господарському законодавстві, а саме відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Вимога щодо накладення арешту на майно засновників ОК «Набережний Квартал-Жаботинського», яка викладена у заяві ОСОБА_2, стосується особистого майна ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ніяким чином не стосується здійснення господарської діяльность ОК «Набережний Квартал-Жаботинського».

Також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до абз. 1 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необгрунтовними. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розмір ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.

Більш того, 08.11.2017 року на адресу апеляційного суду Одеської області надійшло клопотання від ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_5 ніяким чином не має відношення до ОК «Набережний Квартал-Жаботинського», а в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб серед засновників ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» зазначено ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (керівником вказаного підприємства призначено ОСОБА_9). Вказану обставину суд першої інстанції не перевірив, не встановив, хто є засновниками ОК «Набережний Квартал-Жаботинського».

Однак, як зазначено у п. 4 постанови №9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що винесена ухвала Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року не може вважатися законною та обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню з переданням питання на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 312, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року скасувати, питання передати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко