Ухвала суду № 70360240, 20.11.2017, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/574/17

Провадження № 2/169/162/17

Категорія: 33

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

20 листопада 2017 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Хвіц Г.Й.

за участю: секретаря Ганюк З.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - страхова компанія "ТАС" про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - страхова компанія "ТАС" про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, посилаючись на те, що постановою судді Турійського районного суду Волинської області від 15 червня 2017 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, яке полягало у тому, що 26 травня 2017 року о 20 год. 20 хв. він на 467 км + 321 м автодороги М-07, керуючи належним йому автомобілем марки « Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_1, всупереч вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, перед зміною напрямку руху не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виконуючи маневр повороту ліворуч, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Seat Altea», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що рухався по зустрічній смузі руху, в результаті чого вищезазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Оскільки виплачене йому страховою компанією "ТАС", в якій ОСОБА_2 застрахував свою цивільну відповідальність, страхове відшкодування в сумі 100 000.00 грн. не покрило матеріальний збиток, завданий йому внаслідок пошкодження його власного автомобіля при такому зіткненні, в розмірі 235 000.00 грн, то просив суд стягнути з відповідача на його користь 135 000.00 грн. різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, а також – 70 000.00 грн. моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв’язку з пошкодженням його майна, та понесені ним по справі судові витрати.

Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - страхової компанії "ТАС" у судове засідання не з'явився також, однак представником даної страхової компанії ОСОБА_5 на адресу суду скеровано письмове клопотання про проведення судового засідання за відсутності їх представника.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги позивача ОСОБА_4 підтримав повністю та заявив клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 проти задоволення клопотання представника позивача заперечували.

Заслухавши думку представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Видами забезпечення позову згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, заборона вчиняти певні дії.

За вимогами ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Системний аналіз наведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що лише у випадку наявності і доведеності обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суд має право з урахуванням принципу співмірності накласти арешт виключно на конкретне майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, що предметом судового розгляду є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а саме - внаслідок зіткнення автомобіля марки «Mitsubishi Pajero», номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, з автомобілем марки «Seat Altea», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що рухався по зустрічній смузі руху, в результаті чого вищезазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача посилався на те, що існує ймовірність виникнення труднощів при виконанні рішення про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, однак в порушення вимог ЦПК України та наведених вище роз'яснень Пленуму ВСУ представник позивача не надав жодних належних, допустимих і беззаперечних доказів на підтвердження існування реальної небезпеки і загрози невиконання або утруднення виконання судового рішення в майбутньому.

З огляду на вказане, припущення представника позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даній справі може утруднити виконання рішення суду, що є обов'язковою передумовою для застосування таких заходів і підлягає доведенню, суд вважає безпідставним і таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

Крім того, представник позивача просив накласти арешт на майно відповідача або грошові кошти, що належать відповідачеві, однак, при цьому не зазначив на яке саме майно або грошові кошти, яка вартість даного майна та не надав на день розгляду справидоказів розміру матеріального збитку, завданого у результаті пошкодження належного позивачеві автомобіля, що унеможливлює дотримання принципу співмірності заявлених вимог та вимог, що стосуються забезпечення позову.

За таких обставин та відповідно до зазначених вище норм процесуального права суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку передбачених законом підстав й обґрунтованої необхідності для застосування обраного представником позивача заходу забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 210 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - страхова компанія "ТАС" про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана Апеляційному суду Волинської області через Турійський районний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої було постановлено ухвалу, - протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий