Рішення № 70359517, 20.11.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4972/13-ц

Провадження № 2/522/4719/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року Приморський районний суд м Одеси у складі:

головуючого судді - Кравчук Т.С.

при секретарі судового засідання Антонецькому С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Одеської обласної державної адміністрації в особі Управління охорони об’єктів культурної спадщини, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору : прокурор м. Одеси, Головне Управління державної служби України по надзвичайним ситуаціям в Одеській області, про визнання недійсним договору дарування квартири, визнання незаконним та скасування акту готовності об’єкту до експлуатації, визнання незаконним та скасування сертифікату відповідності, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, визнання незаконною реконструкції квартири, визнання протиправними дій щодо проведення незаконної реконструкції квартири, зобов’язання привести квартиру у первісний стан відповідно проекту, та зобов’язання не перешкоджати в здійсненні права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5, Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Одеської обласної державної адміністрації в особі Управління охорони об'єктів культурної спадщини, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору : прокурор м. Одеси, Головне Управління державної служби України по надзвичайним ситуаціям в Одеській області, про визнання недійсним договору дарування квартири № 1 по пл..Катерининській, 5, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 09.07.2003 р. за р. № 2395 ; про визнання незаконним та скасування акту готовності об'єкту - квартири № 1 по пл..Катерининській, 5, до експлуатації від 17.03.2010 р. за № 240, виданого інспекцією ДАБК в Одеській області ; про визнання незаконним та скасування сертифікату відповідності № ОД 000240 від 17.03.2010 р., виданого інспекцією ДАБК в Одеській області ; про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру серії САО № 916776 ; про визнання незаконною реконструкції квартири № 1 по пл..Катерининській, 5, яка проведена ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з порушенням вимог діючих будівельних норм і правил без згоди позивачів ; про визнання протиправними дій ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які виразилися у проведенні незаконної реконструкції квартири № 1 по пл..Катериненській, 5 з улаштуванням балконів на внутрішньо дворовому фасаді, демонтажем пожежної драбини та прибудовою топічної ; про зобов'язання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 привести квартиру № 1 по пл..Катерининській, 5 у первісний стан відповідно проекту, із знесенням самочинно прибудованих балконів і топічної, та поновленням пожежної драбини ; та про зобов'язання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не перешкоджати в здійсненні права власності на клуб-кафе № 550.

13.02.2015 р. Приморським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_7 та ОСОБА_1А було задоволено частково. Визнано протиправними дії ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо самовільного влаштування балкону на рівні другого поверху з боку внутрішньо дворового фасаду, демонтажу пожежної драбини та влаштування топкової з боку внутрішньо дворового фасаду, здійснені під час реконструкції квартири АДРЕСА_1 та визнано незаконними та скасовано акт готовності об'єкту до експлуатації - квартири АДРЕСА_2 за № 240 від 17.03.2010 року, сертифікат відповідності на квартиру АДРЕСА_1 за № ОД 000240 від 17.03.2010 року та свідоцтво про право власності серії САО № 916776 від 26.04.2010 року на квартиру АДРЕСА_1. У задоволені решти частини позовних вимог було відмовлено.

29.07.2015 р. апеляційний суд Одеської області постановив ухвалу, якою рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2015 р. залишив без змін.

27.04.2016 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, якою рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13.02.2015 р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29.07.2015 р. було скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

18.12.2015 р. ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.12.2015 р.

Було залучено позивачів: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_8, які є спадкоємцями за законом замість ОСОБА_7

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивачі зазначали, що, по-перше, за договором купівлі-продажу № 5-349 від 01.01.1995 року ОСОБА_7 була придбана квартира під № 35 буд. 5 по пл.. Катерининська в м. Одесі, яка розташована на першому поверсі та реконструйована ОСОБА_7та ОСОБА_1 в нежиле приміщення клуба-кафе № 550 у встановленому законом порядку; по-друге, 16.11.2000 року ОСОБА_6 придбав квартиру під № 1 по пл. Катерининській в м.Одесі, яка складається згідно договору купівлі-продажу із п'яти кімнат, загальною площею 177,9 кв.м., житловою площе. 123,9 кв.м., а 31.07.2001 року управління архітектури та містобудування надало висновок № 720/01 про узгодження робочого проекту реконструкції згаданої квартири для подальшого його розгляду на міжвідомчої комісії, за умови погодження проекту із сусідами, та згідно цього проекту реконструкції, розробленого архітектором, передбачена реконструкція козирків на входах у будинок із збереженням габаритів, декоративного оздоблення і встановлення металевих декоративних огорож балконів за зразком існуючих, про що видано лист управління охорони об'єктів культурної спадщини від 20.07.201 р. за № 608, та Жовтнева райадміністрація своїм розпорядженням № 773 від 07.08.2011 р. затвердила цей проект реконструкції та зобов'язала ОСОБА_6 після закінчення робіт оформити акт, які подати на затвердження, але відповідач, в порушення проекту реконструкції, самочинно зніс несучі конструкції будинку - пам'ятника архітектури та частину зовнішньої несучої стіни у кімнаті під літ. 11, а також між приміщеннями під літ. 8 та 12, 13 та під літ. 9 і 10 з боку внутрішнього двору, незаконно добудував балкони в кімнатах під літ. 1, 3, 5, 9, що не було передбачено проектом, збільшив площу квартири, а саме : загальну - на 11,9 кв.м. та житлову - на 2,1 кв.м., хоча згідно проекту площа квартири мала бути 183,5 кв.м., та знесення несучих конструкцій та прибудови балконів на усередині дворовій фасадній стіні порушило цілісність будинку та зробило загрозу його руйнування; по-третє, розуміючи, що після такої реконструкції здати квартиру до експлуатації у встановленому законом порядку не можливо, ОСОБА_6 09.07.2003 року уклав із своєю дружиною – ОСОБА_5 договір дарування квартири АДРЕСА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за р.№ 2395, зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН» 01.04.2004 р. в книзі № 489 на стор. 79 під р. № 157, в якому зазначено, що квартира належить дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2000 р., в якому зазначено, що загальна площа квартири складає 177,9 кв.м., а згідно вказаного договору дарування площа квартири вже досягла 189,8 кв.м., і житлова - 126,0 кв.м. (замість 123,9 кв.м.), отже цей договір дарування фактично приховав незаконно проведену ОСОБА_6 реконструкцію квартири, в зв'язку з чим згідно зі ст. 48 ЦК УРСР в редакції 1963 р. цей договір є недійсним, тому що не відповідає вимогам закону ; по-четверте, 17.03.2010 р. видано акт готовності об'єкту до експлуатації за № 240 на квартиру під № 1 по пл. Катерининській, 5 в м.Одесі, в якому загальна площа квартири вже складає 192,7 кв.м., хоча в договорі дарування від 09.07.2003 р. за р. № 2395 зазначено, що загальна площа квартири складає 189,8 кв.м., а в договорі купівлі-продажу від 16.11.2000 р., зазначено, що загальна площа квартири складає 177,9 кв.м., тобто в результаті реконструкції загальна площа квартири збільшилась на 14,8 кв.м., отже цей акт готовності до експлуатації погоджений незаконно, так як проведена реконструкція з незаконною прибудовою балконів у внутрішньому дворі будинку, знесенням несучих конструкцій будинку, демонтажем пожежної драбини та прибудовою топкової на першому поверсі не відповідає проекту реконструкції ; по-п'яте, в порушення вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. № 923 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», 17.03.2010 р. інспекцією ДАБК в Одеській області видано сертифікат відповідності № ОД000240, в якому зазначено що реконструкція квартири АДРЕСА_4, проведена відповідно проекту; і, по-шосте, на підставі сертифікату відповідності № ОД000240 від 1703.2010 р., 26.04.2010 р. видано свідоцтво про право власності на квартиру під номером 1 по пл. Катерининській в м. Одесі (серія САО № 916776), в якому зазначено, що загальна площа квартири складає 192,7 кв.м. і житлова - 126,0 кв.м., замість незаконного договору дарування від 09.07.2003 р. за № 2395.

Також позивачі вказують, що про існування розпорядження Жовтневої райадміністрації№ 773 від 07.08.2001 року та договору дарування від 09.07.2003 р. за р. № 2395 вони дізналися лише у 2009 році.

В судовому засіданні позивач – ОСОБА_1, який також є представником позивачів та представник позивача ОСОБА_2, позов підтримав повному обсязі

Представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позов не визнала та просила відмовити у задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачами строку позовної давності, вказуючи, що, навіть якщо позивачі дізнались про існування розпорядження Жовтневої райадміністрації № 773 від 07.08.2001 року та договору дарування від 09.07.2003 р. за р. № 2395 лише у 2009 році, то строк на звернення до суду сплив у 2012 році, а також, що об'єкт реконструкції - квартира АДРЕСА_5 знаходиться безпосередньо над колись належною позивачам квартирою, що свідчить про те, що на протязі з 2001 року по 2009 рік вони могли виявити порушення своїх прав, додавши про те, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.03.2014 р., яке ніким не скасовано, набрало чинності та виконане, було скасовано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення клубу-кафе № 550 від 18.09.2006 р за адресою: м. Одеса, пл. Катерининська 5, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_7, тобто на даний час у них відсутня підстава для звернення з відповідним позовом.

Представник управління охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації просила розглянути справу без участі представника цього управління та відмовити у задоволені вимог позивачів до управління, про що подала адресоване суду своє письмове клопотання.

Представник Приморської районної адміністрації ОМР просив суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, Інспекція ДАБК в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та Головне Управління державної служби України по надзвичайним ситуаціям в Одеській області не повідомили суду причини неявки своїх представників, хоча про дату і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать розписки про одержання ними судових повісток.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

На підставі договору купівлі-продажу № 5-349 від 01.01.1995 року ОСОБА_7, спадкоємцями якої є ОСОБА_2В, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбали у власність квартиру №35 по пл. Катерининській в м.Одесі, та згодом у встановленому законом порядку реконструювали цю квартиру в нежиле приміщення кафе-бару.

На підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2000 року відповідач ОСОБА_6 придбав у власність квартиру АДРЕСА_6, яка розташована на другому поверсі, безпосередньо над приміщенням, яке належало ОСОБА_1 та ОСОБА_7, й згодом ОСОБА_6 відчужив цю квартиру на користь своєї дружини - відповідача ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 09.07.2003 р. за р. № 2395.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи із змісту статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, коли сторони мають повну уяву не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України, підставою для визнання недійсності договору (правочину) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, при укладенні договору дарування від 09.07.2003 р., ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були витримані всі вимоги діючого законодавства, у зв’язку з чим вищезазначений договір не може бути визнаний недійсним.

Згодом відповідачі ОСОБА_6Н та ОСОБА_5 зробили реконструкцію квартири під № 1, розташованої за адресою пл. Катерининська, 5 в м.Одесі, яка прийнята до експлуатації згідно акту готовності об'єкта до експлуатації № 240 від 17.03.2010 року, виданого інспекцією ДАБК в Одеській області і погодженого з Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації, СЕС м. Одеси, ГУ НМС України в Одеській області, Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, та на підставі зазначено акту інспекцією ДАБК в Одеській області виданий Сертифікат відповідності від 17.03.2010 року за № 150000240, на підставі якого в свою чергу видано свідоцтво про право власності від 26.04.2010 року.

Як вбачається зі змісту свідоцтва про право власності., воно було видане на підставі сертифікату відповідності № ОД 000240 від 17.03.2010 р.

Згідно думки Верховного суду України, викладеної в Узагальненнях від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК (435-15) та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам.

Як зазначено в цих Узагальненнях,зокрема, некоректним є застосування терміна «недійсність» до нормативно-правових актів - у цьому випадку може йтися про їх нечиннiсть або неправомiрнiсть (незаконнiсть, протиправнiсть), а також до документів, якими оформлюється, пiдтверджується право, оскiльки право не може бути недiйсним - воно або є, або нi.

За правилами недiйсностi правочинiв не можна визнавати недійсними документи, якi за своїм змiстом не є правочинами. Вбачається, що до таких документiв слiд вiдносити, наприклад, рiшення органiв державної влади; свiдоцтва (про право власностi на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публiчних торгiв, державний акт на земельну дiлянку, ордер тощо); рiшення, записи про реєстрацiю (реєстрацiя домоволодiння, актiв громадянського стану); протоколи загальних зборiв господарських товариств, рiшення загальних зборiв громадських об'єднань, розпорядження про реєстрацiю за мiсцем проживання фiзичної особи та багато iнших документiв (акт приймання-передачi, товарний чек).

Не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи й твердження позивачів щодо того, що під час проведення вищевказаної реконструкції, відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 самовільно влаштували балкон в квартирі № 1 по пл. Катерининській в м. Одесі, на рівні другого поверху з боку внутрішньо дворового фасаду, демонтували стаціонарну пожежну драбину та прибудували топкову на першому поверсі з боку внутрішньо дворового фасаду, тобто здійснили будівельні роботи, які не передбачені узгодженим проектом реконструкції квартири.

Відповідно до ст. 376 ч.ч.1,2,7 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Тобто, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Як роз'яснено в п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Як роз'яснено в п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»,відповідно до вимог статті 376 ЦК, право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті376та стаття391 ЦК).

Таким чином, суд вважає що позивач наділений таким правом лише у випадку, коли доведе наявність порушеного права.

Суд встановив, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.03.2014 р., яке ніким не скасовано, набрало чинності та виконане, було скасовано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення клубу-кафе № 550 від 18.09.2006 р за адресою: м. Одеса, пл. Катерининська 5, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_7, тобто на даний час у позивачів відсутня підстава для звернення з відповідним позовом, у зв’язку з тим, що в них відсутнє право власності.

Згідно ч.7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Отже, позивачам не належить право вимоги щодо зобов'язання відповідачів ОСОБА_6Н та ОСОБА_5 привести квартиру № 1 по пл. Катериненськый в м. Одесі у первісний стан згідно з проектом, із знесенням самочинно пробуваних балкону і топкової та з відновленням пожежної драбини.

Вирішуючи вимоги позивачів в частині зобов'язання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не перешкоджати в здійсненні права власності кафе-баром за адресою : м. Одеса,пл. Катерирненська,5, суд виходить з того, що позивачі взагалі не обґрунтували ці свої позовні вимоги, а саме не зазначили яким чином та/або у який спосіб відповідачі перешкоджають їм володіти, користуватися та розпоряджатися згаданим кафе-баром, отже не довели в суді ці свої вимоги.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст.ст. 58-59 ЦПК України, докази по справі повинні бути належними та допустимими, та не ґрунтуватися на припущеннях.

Згідност.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Одеської обласної державної адміністрації в особі Управління охорони об’єктів культурної спадщини, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору : прокурор м. Одеси, Головне Управління державної служби України по надзвичайним ситуаціям в Одеській області, про визнання недійсним договору дарування квартири, визнання незаконним та скасування акту готовності об’єкту до експлуатації, визнання незаконним та скасування сертифікату відповідності, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, визнання незаконною реконструкції квартири, визнання протиправними дій щодо проведення незаконної реконструкції квартири, зобов’язання привести квартиру у первісний стан відповідно проекту, та зобов’язання не перешкоджати в здійсненні права власності – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя 20.11.2017